Реферат
Тема:
"Кримські татари"
Севастополь 2010
Введення
Кримські татари або кримці - корінний народ Криму, історично сформувався в Криму. Кажуть на кримсько-татарській мові, який відноситься до тюркської групи алтайської сім'ї мов. Переважна більшість кримських татар - мусульмани-суніти, належать до ханафітського мазхабу.
Проживають в основному в Криму (близько 260 тис.) і прилеглих районах континентальної України, а також у Туреччині, Румунії (24 тис.), Узбекистані, Росії, Болгарії. За даними місцевих кримськотатарських організацій, кримсько-татарська діаспора в Туреччини налічує сотні тисяч людей, проте точні дані про її чисельності відсутні, так як в Туреччині не публікуються дані про національний склад населення країни. Загальне число жителів, чиї предки в різний час іммігрували в країну з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн. чол., проте велика частина цих людей асимілювалася і вважає себе не кримськими татарами, а турками кримського походження. Кількість проживаючих в США не вказано, хоча загальновідомо, що тільки в Нью-Йорку на 2010 рік проживає більше 15 тис. кримських татар.
Кримські татари сформувалися як народ у Криму і є нащадками різних народів, мігрували на територію півострова. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і прийняли участь у формуванні кримсько-татарського народу - це таври, скіфи, сармати, алани, булгари (протоболгари), греки, готи, хазари, печеніги, половці, італійці, черкеси, малоазійські турки. [11] [13] Найважливіша роль у формуванні кримськотатарського етносу належить західним кипчаків, відомим в російській історіографії під ім'ям половців.
В результаті переважання на території півострова отримав ім'я В«татариВ» половецьких-мовний населення та ісламської релігії почалися процеси асиміляції і консолідації строкатого етнічного конгломерату в єдину кримську націю. Протягом декількох століть склався сучасний національний образ кримських татар і кримсько-татарський мову на основі половецької мови.
1. Енциклопедична довідка
Автономна Республіка Крим входить до складу України - незалежної держави, утворився після розпаду СРСР в кінці 1991 р. (З 1922 по 1991 - друга за значимістю союзна республіка Радянського Союзу).
Площа Криму - 27 тис. кв. км, населення в 1994 - 2,7 мільйона чоловік. Столиця - Сімферополь. На півдні Криму розташовано місто-порт Севастополь, що був опорною базою Чорноморського флоту СРСР (у 1996 флот поділений між Україною - ВМФ України, і Росією - Чорноморський флот; обидва флоти базуються в Севастополі, Балаклаві і інших базах на південно-західному узбережжі Криму). Основа економіки - курортний туризм, сільське господарство. Крим складається з трьох культурно-кліматичних районів: Степовий Крим, Гірський Крим і Південний берег (фактично - південно-східний) Криму.
2. Історія. Кримські татари
Одним з держав, що виникли на уламках Золотої Орди в 14-15 ст., стало Кримське ханство зі столицею в Бахчисараї. Населення ханства складалося з татар, що ділилися на 3 групи (степові, передгірні і південні), вірмен, греків (говорили на татарській мові), кримських євреїв, або кримчаків (говорили на татарською мовою), слов'ян, караїмів (тюркський народ, який сповідує особливу, не визнає Талмуд, протягом іудаїзму і промовець на особливому мовою, близькою кримсько-татарському), німців та ін
Передання кримських татар приписують поширення Ісламу в Криму сподвижникам Пророка Мухаммада (с.а.в.) - Маліку Аштеру і Газі Мансуру (7 в.). Найдавніша датована мечеть - 1262 - Була побудована в місті Солхате (Старий Крим) вихідцем з Бухари. З 16 в. Крим став одним з центрів мусульманської цивілізації в Золотій Орді; звідси велася ісламізація Північного Кавказу. Велику славу мало медресе Зинджирли, засноване в передмістях Бахчисарая в 1500 Південь Криму традиційно орієнтувався на Туреччину, північ же зберігав степові ординські властивості. Серед суфійських тарікатах, поширених в Криму, були мевлеві, хальветія (обидва прийшли з Туреччини; останній - з міста Сівас), Накшбанді, Ясава (перший традиційно панував у всій Золотий Орді; останній прийшов в 17 в.; Обидва були широко поширені серед степовиків).
Завоювання ханства російськими військами в 18 столітті поклало початок колонізації Криму та міграції з Криму до Туреччини великих груп татарського населення. Кримське ханство припинило своє існування в 1783 р., ставши частиною Російської імперії під назвою Таврійська губернія (Херсонес Таврійський). У той момент на півострові було близько 1530 мечетей, десятки медресе і теке.
В кінці 18 століття кримські татари складали більшість населення Криму - 350-400 тисяч людина, але в результаті двох міграцій до Туреччини 1790-х (не менше 100 тисяч людина) і 1850-60-х рр.. (До 150 тисяч) склали меншість. Наступні хвилі еміграції татар до Туреччини припали на 1874-75 рр..; потім - на початок 1890-х (До 18 тисяч) і на 1902-03 рр.. Фактично до початку 20 ст. більша частина кримських татар опинилися за межами своєї історичної батьківщини.
Після 1783 р. аж до утворення Кримської АРСР кримські татари входили до складу Таврійської губернії (ділилася на повіти: Сімферопольський, Євпаторійський, Феодосійський/власне Крим /, Перекопський/частково в Криму /, Дніпровський і Мелітопольський/територія внутрішньої України/- в трьох останніх повітах також жили татари - фактично ногайці). У самому ж Криму на початку 20 століття татари компактно проживали в районі від Балаклави до Судака і від Карасубазара (Білогірськ) до Ялти; на Керченському і Тарханкутському п-овах; в р-ні Євпаторії; на березі затоки Сиваш. Найбільш великі групи городян з числа татар були в Бахчисараї (10 тис. чол.), Сімферополі (7,9 тис.), Євпаторії (6,2 тис.), Карасубазарі (6,2 тис.), Феодосії (2,6 тис.) та Керчі (2 тис.). Культурними центрами татар були Бахчисарай і Карасубазар. До 1917 р. число мечетей в Криму скоротилося до 729.
Кримські татари складалися з трьох субетнічних груп: степових татар (ногайські татари), передгірних татар (тат, або татлар), південнобережних татар (яли Бойл); особливо виділяється група ногаїв (стократ, ногайлар), що змішалися зі степовими татарами; іноді виділяють центрально-кримських татар (орта-юлак). Відмінність цих груп було і в етногенезі, і в діалекті, і в традиційній культурі. В місцях депортації кримських татар - Узбекистані, Таджикистані та ін - це поділ практично зникло, і сьогодні нація є достатньо консолідованою.
У 1921 р. у складі Радянської Росії була утворена Кримська АРСР. Згідно з переписом 1939 кримські татари налічували 218,8 тис. чол., Або 19,4% населення АРСР. В 1944 всі кримські татари були депортовані з Криму в Середню Азію і Казахстан - 188,6, або 194,3, або 238,5 тис. чоловік (за різними джерелами). У Крим переселялися росіяни і українці з різних районів СРСР, а всі матеріальні та духовні сліди татарсько-мусульманської цивілізації Криму знищувалися, аж до фонтанів при мечетях. З усіх довідників і енциклопедій були вилучені всі матеріали про культуру мусульман Криму.
Гоніння на релігію в Криму, як і в усьому СРСР, почалися відразу після революції. До 1931 в Кримської АРСР були закриті 106 мечетей (Севастопольська, приміром, була віддана Чорноморському флоту) і 2 молитовних будинки мусульман, з яких відразу знесена 51. Після 1931 пройшла друга антирелігійна хвиля, в результаті якої були відібрані чудові мечеті Бахчисарая, Євпаторії, Феодосії, Ялти, Сімферополя, які повільно руйнувалися або знищувалися відразу. Германська окупація Криму 1941-44 тимчасово дозволила відновити відносну релігійну свободу. Після депортації татар в 1944 всі мечеті, що збереглися до того часу, були передані в руки новій владі Криму, потім більша частина їх знищена. До 1980-их рр.. на території Криму в задовільному стані не збереглася жодн...
