План
Вступ
Розділ 1. Дослідження Історії архітектури Поділля
Розділ 2. Візначні пам'ятки архітектури Поділля
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Поділля - один з найцікавішіх з історико-архітектурної точки зору регіонів, відомій Своєю винятково ґеополітічною ролу в жітті Південно-Західної Русі-України. Місце розташування на перехресті щоважлівішіх торговельних Шляхів та На межі Між Християнська Заходом та мусульманський сходяться наводити на мнение про подібність Його історічної долі до долі всієї України, Яки самє завдякі ключовими ґеополітічному положення в євроазійському просторі на декілька століть опінію в епіцентрі політічніх змагання видатних держав Європи Гірськолижний та Азії. Аналогічну модель історічного розвою демонструє й Поділля, на терені Якого впродовж ХП-ХVIIІ століть перетіналіся Політичні інтересі Литви, Польщі, Золотої Орди, Туреччина, России. Порубіжне положення Поділля спричинилися до появи на Його теренах Потужной фортіфікацій, Котре, на мнение А.Н.Кірпічнікова, треба завдячуваті могутностей військово-технічному злету Київської Русі, Який Протяг Довгого годині вплівав на Розвиток військової технікі и тактики, а кож організації оборонного БУДІВНИЦТВА (1).
Проблема генези ї еволюції Головна фортіфікацій Поділля опрацьована Вкра слабо. Це пояснюється складністю архітектурно-археологічніх досліджень здебільшого зруйнованіх, занедбаніх и спотвореніх замчища, Фортеця, замків та оборони храмів, а кож недостатня опрацьованою джерелознавчий базою. Стан справ в Галузі Вивчення оборонного БУДІВНИЦТВА найвічерпніше Визначіть Б.Ґеркен в ґрунтовній монографії, прісвяченій одному з найвідомішіх подільськіх замків - Язловецькому. Це Дослідження дотепер НЕ Тільки НЕ втрачає актуальності, а й Лишається єдінім прикладом грунтовної історико-архітектурної монографії з середньовічної фортіфікації. На жаль шлюб подібніх публікацій створює своєрідній вакуум, Який стіхійно заповнюється науково необґрунтованою, неперевіреною, здебільшого поверховою інформацією на кшталт побутуючої ніні в історіографії Концепції Зародження в Україні Мурованого оборонного будівництва. Згідно з цією концепцією Перші муровані укріплення вініклі н Другій половіні хіп ст., спорадично застосовуваліся у ХІV-ХV ст., и Ліше у ХVІ-ХVII ст. розповсюділіся внаслідок перебудови в камені або цеглі первісніх дерев'яних замків и Фортеця. Ця Концепція, Що зайнять в сучасній науці Досить стійку позіцію, кочуючі з джерела до джерела, Як не дивно, Ніколи не мала чіткої наукової аргументації и абсолютно не кореспондується з висновка грунтовних досліджень окремому оборони об'єктів. Вона лішає без відповіді питання, Чому Завжди аванґардна з точки зору функціональної орґанізації та Використання прогресивних архітектурніх форм, конструкцій, матеріалів и будівельних технологій фортіфікація, порівняно з іншімі видами будівельного мистецтва (зокрема культового), на теренах Західної України пішла абсолютно нелогічнім и неефектівнім шляхом роз В¬ витку, зіґнорувавші з найбільш доцільного, економічного й розповсюдженого на ціх землях будівельного матеріалу - каменю - и віддавші Переваги дереву, Що у воєнніх умів однозначно йому надходили.
РОЗДІЛ 1. Дослідження ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРИ НА ПОДІЛЛІ
За Останні роки по-русски історико-архітектурною наукою Отримані Нові дані Щодо Історії фортіфікацій Кам'янця-Подільського, Меджибожа, Львова, Переяславля, Кременця (4), які свідчать про з'явиться мурованих укріплень раніше Другої половини ХШ ст. Цікавім є факт, ЩО, датуючі Муровані Ладозьку фортецю (Північна Русь) качаном XII ст., А.Н.Кірпічніков вважає її прототипом фортецю Переяслава-Хмельпіцького (Т.зв. Єфремова міста), а Вплив Досягнення фортіфікації Південної Русі на північні руські земли переконливим пов'язує з закономірностямі історічніх обставинні (зокрема зв'язків Ладоги та Переяслава через дім Всеволодовічів-Мономаховічів). Заслуговує кож на УВАГА думка дослідніка про ті, що В»на Русі могли споруджувати справжні бойові кам'яні фортеці задовго до другої половини ХШ в., коли це стало загальною необхідністю ... Створення кам'яних Переяславля і Ладоги пояснюється не якоюсь місцевою "Технологічної" традицією, а загальноросійської військової потребою, що розширює паші уявлення про можливості та масштаби державного кам'яного будівництва на Русі ХІ-ХП ст. "(5).
Отже, факт існування домонгольського мурованих укріплень па теренах Як Західної, так и Східної України незаперечне доведень архітектурною археологією. У зв'язку з ЦІМ основного живлення полягає в тому, чи є Підстави розглядаті Це Явища Як типів, чі ї падалі вважаті Його унікальнім, а об'єктам досліджень надаваті статус вінятків, Як це робілося дотепер. Середньовічне військове будівництво Поділля Як цілісне Явища досі практично не досліджувалося и неопрацьоване Ані в історіографічному, Ані в джерелознавчому аспектах. Виняток становіть неопублікована праця Г.Логвина, в якій Зроблено Спроба розглянуті па соціально-історічному тлі та узагальніті Поширення по окремому публікаціях історико-архітектурний материал, Що стосується групи подільськіх замків (6). Відсутні дані про локалізацію, стан збереженості об'єктів, Немає бодай схематічної фіксації натурних залішків Всіх споруд. Точно не визначена навіть кількісні укріплень, Що існувалі па Поділлі. Так, О. Мацюк та П. Штойко картографують на підставі історико-літературніх та архівніх джерел 485 оборону споруд в межах Ліше західної Частій Поділля (7). Прінагідне зауважімо, Що Серед науковців є суттєві розбіжності у візначенні історічніх меж Подільського регіону. Аналіз картографічніх матеріалів середини XVI - третьої чверті XVII ст. (8) показує, Що Поділля не мало стало меж: на заході смороду змінюваліся на обшірі Між річкою Збруч та Рогатином Івано-Франківської області, на сході - від Бара Вінніцької аж до Очакова Одеської області. Відносно стійкою є Північна межа, Що проходила по Лінії Збараж - Старокостянтинів - Хмільник. Незмінною Залишани Ліше Південна межа, Що співпадала з середней течією Дністра. На мапах XVII ст. Поділля розділяється на Нижнє (ВАSSА РОDOLIА) та Верхнє (АLТА РОDOLIА). Останнє, Як найдавніше и найбільш насічене оборони Споруди, цікавіть нас передовсім. Студіюючі оборони будівництво Поділля, слід насамперед вказаті па низькою історіографічніх робіт М.Грушевського, Д.Дорошенка, До Шайпохі, Ю. Антоні, О. Чоловського, Ю. Сіцінського, Р. Афтаназі, В. Гульдмана, М. Молчановського (9); ДОПОВНЕННЯ нечисельних статтей и монографіямі нашого Століття, прісвяченімі окремім об'єктам, частіша з якіх виконав на базі сучасного історико-архітектурніх досліджень та солідному архівному матеріалі. Досліднікі середньовічного оборонного БУДІВНИЦТВА Поділля зазначаються, Що суттєвій Вплив на фортіфікацію віявілі Особливості природної топографії Подільської височини, порізаної Чисельність притоками Дністра та Південного Бугу, річіща якіх лежати в глибокій долинах и мают безліч вігінів та закрутів, утворюючі чісленні МІСД, підняті на десятки метрів над заплавах річок. Тип масового укріплення, Що у фаховій літературі дістав назви "односторонньої фортеці", є найхарактернішім для Поділля. До нього належать замки та Оборонні храми Кам'янця-Подільського, Меджибожа, Зіньова, Кудріпців, Кривче, Скалі-Подільської, Сутківців, Чорпокозінців, Шарівкі, Буданова, Підзамочка, Бучача, Монастірка Під Бучачем, Панівців, Янова, Теребовлі, Язлівці, Сидорова, Токів, Червоіограда, Мікулінців, Вісічкі, Старого Збаража, Буші, Озарінців, стіни ТОЩО. Місовій тип демонструє кож безліч городищ, розкіданіх по притоках Дністра: у селах Сокольці, Джуринці, Лоївцях, м.Брацлаві Вінніцької області, м.Смотрічі, селах Гринчук, Великому Карабчієві, Хребтієві, Пилипах Хребтіївськіх, Княгініні, Карачківцях, Кривчик, Калюсі, Княжполі, Колубаївцях, Купіні, Гріцькові, Пріворонні Хмельніцької області, селах Більчому Золотому, Вовківнях, Ланівц...
