Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.. з'явилася труднейшим випробуванням, найбільш важким періодом в історії нашої країни. Астраханцев, як і весь радянський народ, з перших днів війни мобілізували зусилля на надання допомоги фронту, на створення нових резервів для діючої армії. Вже 22 червня 1941 р. в окрузі було розглянуто питання про проведення військової мобілізації. Керівникам промислових підприємств, транспорту, установ вводилися в обов'язок організація своєчасної заміни йдуть в армію і налагодження безперебійного виробничого процесу в усіх галузях господарства.
З ранку 23 червня в окрузі почалася мобілізація. У всі військкомати ринув потік заяв з проханням добровільно зарахувати в Червону Армію. Заяви подавали Астраханцев різних національностей, статі, віку і професій, в тому числі молодь непризовного віку. Про готовність битися зі зброєю в руках заявляли цілі виробничі колективи. Такі рішення, що приймаються на мітингах підприємств, публікувалися в газетах, про них повідомлялося в радіопередачах.
3 липня 1941 по радіо виступив І.В. Сталін. У своїй промові він пояснював причини відступу Червоної Армії, виправдовував передвоєнний союз з Німеччиною, давав оцінку війни, що почалася як ведеться на знищення. Найважливішою частиною мови був план конкретних заходів, спрямованих на В«негайну перебудову всієї нашої роботи на воєнний лад В». В його основу лягла директива Раднаркому і ЦК партії від 29 червня 1941 р.
В основу перебудови було покладено принцип максимальної централізації політичного, господарського та військового керівництва.
Відступ Червоної Армії і втрата в такий короткий термін промислово розвинених районів ставили в особливі умови ряд регіонів, що знаходяться на віддалі від лінії фронту, в тому числі і Астраханський округ.
Перебуваючи на стику водних та залізничних шляхів, будучи воротами на Кавказ і в Середню Азію, Астрахань в період війни мала велике стратегічне значення. За обсягом
перевезень Астраханський порт не поступався найбільшим портам Радянського Союзу. Тут проходила перевантаження хліба, бавовни, перекачка нафти і інших важливих вантажів з морських суден, що йдуть з Каспію, на річкові, що прямують вгору по Волзі вглиб країни.
Всенародна допомога фронту прийняла широкі розміри з перших же днів війни. Місцеві партійні, державні та громадські організації мобілізували всіх астраханців на виконання виробничих планів на потреби війни.
За всім підприємствам, колгоспам і радгоспам, установам та навчальним закладам прокотилася хвиля мітингів і зборів. Робітники, колгоспники, службовці, студенти у своїх виступах давали клятву зробити все для того, щоб захистити свободу і незалежність Батьківщини, докласти всіх зусиль для якнайшвидшого розгрому ворога. Найстаріший кадровий робітник, майстер котельного цеху заводу ім. X річниці Жовтневої революції А.А. Калінушкін, висловлюючи думки і почуття всіх астраханців, на міському мітингу заявив: В«Завод, на якому я працюю чверть століття, - мій завод. Своїми руками пускав я в хід деякі його агрегати. Фашистські нелюди хочуть відняти у радянського народу його добро, хочуть поневолити нас. Цьому не бувати ніколи! .. Свого сина я теж проводив в ряди бійців діючої армії, а тепер і сам готовий взяти зброю в руки для захисту нашої великої Батьківщини. Присягаюся, що життя свого не пошкодую, але ворогові пощади не дам! В»
Подібні щирі заяви були характерні для всіх астраханців. Вони свідчили про їх благородному пориві віддати всі сили в ім'я порятунку Батьківщини.
У Червону Армію добровільно вступили сотні астраханців. Тільки за шість місяців в армію пішло 36% складу окружної партійної організації, більше 600 комсомольців були направлені в десантні війська ВПС. 886 комуністів і близько 10 тис. комсомольців послала Астраханська міська парторганізація на захист Сталінграда та інші ділянки фронту в 1942-1943 рр..
17 вересня 1941 Державний Комітет оборони прийняв постанову про введення з 1 жовтня обов'язкового військового навчання громадян СРСР чоловічого статі у віці від 16 до 50 років. У цьому зв'язку стали створюватися навчальні підрозділи за територіально-виробничим принципом. В Астрахані вони були сформовані на великих підприємствах: судноремонтних заводах, судноверфі ім. Кірова, Астраханському рибоконсервний-холодильному комбінаті ім. Мікояна.
Робочі дрібних підприємств, артілей, службовці установ, кол-хознікі і робітники радгоспів проходили навчання на військових пунктах, створених за місцем проживання.
Тільки з 1 жовтня 1941 року по грудень 1942 р. в Астраханському окрузі пройшли військову підготовку понад 13,5 тис. чоловік. З числа бійців всеобучу були сформовані три дивізії і окремі полки, які прямували на різні ділянки фронтів.
Крім всеобучу, в окрузі йшла підготовка фахівців, з яких у липні в Астрахані був створений комсомольський батальйон в кількості 1200 чоловік.
Вже до 10 липня 1941 року в трьох районах Астрахані близько 5 тисяч осіб добровільно записалися в ополчення. До осені 1941 р. на території Астраханського округу було сформовано 4 винищувальних батальйони.
Виключно важливим завданням, що стоїть перед Астраханцев, було розміщення та налагодження роботи ряду заводів, евакуйованих з України, Білорусії та Криму. Необхідно було розмістити евакуйоване населення, забезпечити його житлом, харчуванням та роботою. З цими завданнями Астраханцев успішно справлялися. На тютюновій фабриці, евакуйованої з Одеси, в короткий термін було налагоджене виробництво тютюну для фронту з астраханської маркою. Налагоджувалося виробництво Перекопського хімічного заводу, евакуйованого до Нижнього Баскунчак. На овчинно-шубному заводі, вивезеному з Гомеля, вже до кінця 1941 року було налагоджено пошивне виробництво.
Астраханський окружком ВКП (б) у серпні 1941 р. прийняв спеціальне рішення, в якому ставилося завдання В«... підготувати протягом вересня-листопада ц.р. не менше 150 чоловік жінок-токарів, слюсарів, електрозварників .. . В». Домогосподарки - дружини робітників і службовців Володимирського затону - одні з перших у краї почали освоювати ці спеціальності.
На найбільшому в країні рибообробних підприємств - Астраханському рибоконсервний-холодильному комбінаті була утворена ціла система підготовки фахівців із середовища жінок.
Значна частина промислових підприємств була переключена на випуск оборонної продукції. Судноверф імені С.М. Кірова будувала аеросани, тральщики; судноремонтні заводи випускали авіабомби, міни, снаряди, гранати. Колектив нинішнього Морського суднобудівного заводу випускав підводні човни, бронекатери, снаряди великого калібру. Медичний інститут готував пальну пляшкову суміш і т.д.
Надзвичайні обставини воєнного часу примушували приймати неординарні урядові рішення і постанови, що стосуються всіх сторін організаційно-господарської діяльності підприємств. Гостро стояло питання про їх забезпеченні фахівцями. Ще до війни, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 р., вводилася кримінальна відповідальність за самовільне догляд робітників і службовців з підприємств, з установ, за прогули, запізнення більш ніж на 20 хвилин. Указом від 26 червня 1941 р. В«Про режим робочого часу робітників і службовців у воєнний часВ» по всій країні вводилися понаднормові роботи тривалістю від одного до трьох годин на день.
Указ був зустрінутий трудящими з повним розумінням. На загальних зборах робітники і службовці приймали рішення про перехід на 10-11 годинний робочий день. З управлінського апарату частина службовців переводилася на виробництво. Широке поширення набув рух В«двухстаночніковВ», В«трехстаночніковВ», сумісників професій, чоловічі професії змушені були освоювати жінки, сприймаючи це як патріотичний обов'язок.
На 1 січня 1942 р. на рибоконсервному комбінаті від загального числа робочих фахівців жінки ...
