Будрейко Е. Н.
Б.Є.Вєдєнєєв народився в родині інженера-шляховика. У 1902 р. він із золотою медаллю закінчив Тифлисскую класичну гімназію і вступив до Петербурзькогоінститут інженерів шляхів сполучення. У студентські роки майбутній гідробудівникивіддавав усі сили і час навчанню. Він міг розділити долю тих своїх однолітків,які замість навчання, професійного становлення та роботи на благо Вітчизнивибрали згубний шлях революційного розхитування Росії. Для енергетичноїсередовища, в яку належало влитися Вєдєнєєву, така можливість, на жаль,була цілком реальною.
Особливістюросійського енергетичного співтовариства початку XX в. була наявність трьохсоціальних категорій: професіоналів-революціонерів з технічною освітою,які вважали своїм головним завданням повалення царського режиму і радикальнеперевлаштування країни (Г.М. Кржижановський, Л.Б. Красін, В.В. Старков, П.Г.Смідович); фахівців, які в студентські роки випадково втягнулися впротистояння режимові, були виключені з навчальних закладів (найбільш активних -заслали), схаменулися, одумалися, стали шукати шляхи відновлення навчання і вжебільше ніколи не впадали в спокусу "пограти в революціюВ» (А.В. Вінтер) і,нарешті, технократів, що стояли в стороні від революційних баталій ізаймалися виключно інженерним справою (Г.О. Графтіо, К.В. Кірш, К.А.Коло). До числа останніх ставився і Вєдєнєєв.
Післязакінчення інституту зі спеціалізацією по гідротехнічного будівництва таексплуатації водних шляхів молодий інженер був відряджений на один рік закордон для стажування в галузі електро-та гідротехніки. Повернувшись в 1910 р. до Петербурга, Вєдєнєєв взяв участь у розробці одного з перших варіантів використанняенергії Дніпровських порогів, і з цього часу не припиняв досліджень в цьомунапрямку.
З1911 по 1917 р. Борис Євгенович зосереджується на дослідженнях,проектуванні і проектуванні і будівництві морських портів - спочаткувладивостоцького, а потім мурманського. Після Жовтневої революції він займаєвідповідальні посади в Головному комітеті державних споруд(Главкомгосоор): проектує великі зрошувальні системи Середньої Азії,досліджує питання шлюзування річок Москви й Оки, активно працює у складі КомісіїГОЕЛРО.
В1921 почався спорудження першої в Радянській Росії потужноїгідроелектростанції на Волховських порогах. Б.Є. Вєдєнєєв в складісформованої за рішенням СНК групи фахівців спрямовується на будівництвоГЕС. Він очолює проектування гідротехнічних споруд, а потімстає начальником Технічного відділу та помічником головного інженерабудівництва. У 1925 р. Б.Є. Вєдєнєєва висувають на посаду начальника робіт,а в 1927 р. будівництво Волховської ГЕС було успішно завершено.
Наступниммісцем роботи гидростроителем стає Дніпровська ГЕС. На посаді головногоінженера Дніпробуду Б.Є. Вєдєнєєв забезпечував технічне керівництвоспорудою найбільшого в Європі гідровузла. Діяльність Бориса Євгеновичахарактеризував системний підхід до вирішення проблем з опорою на новітні для тогочасу проектні методики і монтажно-будівельні технології. Він був ідеологомі організатором механізації будівельних робіт при спорудженні греблі,електрифікації бетонних заводів і каменедробильного виробництва, переходу наелектричну тягу при транспортуванні бетону.
Внауково-технічному спадщині Б. Є. Вєдєнєєва можна виділити три основні напрями.Перше, пов'язане з розробкою загальних проблем гідроенергетики, відображено в йогокнизі В«Гідроелектричним силові установкиВ», де автор досліджує способирегулювання стоку річок стосовно задач енергетики; знаходженняоптимальних потужних характеристик ГЕС, що працюють як автономно, так і паралельноз іншими станціями; вибір розрахункової висоти напору для водяних турбін;визначення найвигіднішого кількості агрегатів ГЕС та ін Теоретичніпитання в книзі розглядаються з прив'язкою до запитів практики і вирішуються наоснові комплексного техніко-економічного аналізу.
Другенапрямок пошуків - вибір оптимального проектно-конструкторського рішенняГЕС як з точки зору мінімізації витрат на зведення станції, так іефективності та надійності її експлуатації. Б.Є. Вєдєнєєв запропонував привизначенні витрат на будівництво гідроелектростанцій користуватисякоефіцієнтами, що виражають відносини вартості окремих робочих операцій довартості бетонних робіт. Метод В«приведеного бетонуВ» отримав широкепоширення в роботі проектних організацій.
Третєнапрям досліджень Б.Є. Вєдєнєєва пов'язано з визначення собівартостівироблюваної на ГЕС електроенергії. З експлуатаційної практики відомо,що гідроелектростанції рівної потужності генерують різну кількістьелектроенергії. Причина - відмінність річкових стоків. Б.Є. Вєдєнєєв запропонував привизначенні ефективності гідроенергетичних об'єктів розглядативартісні характеристики ГЕС з прив'язкою не тільки до одиничної потужності, якце звичайно робилося, але й до вироблення електроенергії станцією.
Дляорієнтації в питаннях черговості зведення гідроелектростанцій Б.Є. Вєдєнєєвввів градацію будівельних витрат, підрозділивши всі проектовані і споруджуваніГЕС на дешеві, недорогі, порівняно дорогі і безумовно дорогі. На думкувченого, електроємна споживачі раціонально базувати лише на дешевих інедорогих гідростанціях. Порівняно дорогі джерела енергії доцільновикористовувати в районах з дефіцитним паливним балансом. На підставі аналізугідроресурсів країни Б.Є. Вєдєнєєв сформулював середньострокові і довгостроковіперспективи розвитку радянської гідроенергетики в Європейській частині, ЗахідноїСибіру і Східному регіоні.
Результатидосліджень Б.Є. Вєдєнєєва мали виключно важливе теоретичне іприкладне значення. За великий внесок у розвиток гідроенергетичної науки ітехніки Борис Євгенович у 1932 р. був обраний дійсним членом АН СРСР.
В30 - 40-і рр.. основу наукових інтересів найбільшого радянського гидростроителемстановили такі важливі для народного господарства питання, як комплекснеосвоєння Волго-Каспію, вивчення та використання природних ресурсівАлтайський-іртишських регіону, розвиток енергетики Уралу і прилеглихтериторій.
Б.Є.Вєдєнєєв вніс великий внесок в підготовку кадрів у галузі гідротехніки іенергетичного будівництва. Початок педагогічної діяльності БорисаЄвгеновича сходить до 1911 р., коли він почав читати лекції з електротехнікиі гідравліці в технікумі Товариства по розповсюдженню технічних знань в р.Москві. З 1923 р. учений вів курс по гідроелектричним установкам вПетроградському інституті інженерів шляхів сполучення, а в 1936 р. очолив кафедру утилізації водної енергії Московського інженерно-будівельного інституту ім.В.В. Куйбишева. Його перу належить класичний підручник по гідроенергетиці,став основним посібником для декількох поколінь студентів.
Дослідницькуі педагогічну діяльність Б.Є. Вєдєнєєв поєднував з великою адміністративноїі науково-організаційною роботою. Очолюючи Главгідроенергострой, вінодночасно активно працював у Вченій раді Енергетичного інституту АН СРСР;був головою Вченої ради керованої ним Секції по науковій розробціпроблем водного господарства Академії наук. Б.Є. Вєдєнєєв складався членом багатьохакадемічних комісій та вчених рад: Кваліфікаційної комісії потехнічним наукам, Редакційно-видавничої ради АН СРСР, Економічногонаради при СОПС АН СРСР, Комісії з технічних наук. Він бувголовою Секції промислового, гідротехнічного, комунальногобудівництва та будматеріалів, членом Групи сприяння виконанню плануреконструкції м. Москви, членом Розширеної наради по корозії бетону і пр.
Вроки Великої Вітчизняної війни вчений займав відповідальні пости заступникачлена Державного комітету оборони, заступника народного комісараелектростанцій СРСР і голови Технічної ради Народного комісаріатуелектростанцій. Б.Є. Вєдєнєєв був членом Надзвичайної державної комісіїпо встановленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, декерував роботою по оцінці збитку, нанесеного енергетиці країни. Він бравактивну участь у розробці післявоєнного п'ятирічного плану відбудовинародного господарства.
З1944 Б.Є. Вєдєнєєв обіймав посаду відповідального редактора найстарішогоросійського журналу В«ЕлектрикаВ». Він був одним з керівників Всесоюзногоради наукових інженерно-технічних товариств.
Б.Є.Вєдєнєєв був не лише видатним ученим і інженером, але і державнимдіячем. Він обирався депутатом Верховної Ради Союзу СРСР двох скликань.
Зазаслуги в галузі енергетики Борис Євгенович Вєдєнєєв був нагороджений трьомаорденами Леніна, орденом Великої Вітчизняної війни I ступеня та двома орденамиТрудового Червоного Прапора. За багаторічну творчу діяльність він бувудостоєний Сталінської премії I ступеня.
Ім'яБ.І. Вєдєнєєва було присвоєно Всесоюзному науково-дослідному інститутугідротехніки в м. Ленінграді.
Список літератури
Гідроелектричнимсилові установки. Ізд.1. Л., 1924; Ізд.2. М., 1926.
Техніко-економічнийаналіз проблеми реконструкції Волги// Планове господарство. 1934. № 10.
Гідроенергетичніресурси СРСР і їх використання// Планове господарство. 1936. № 1.
ШателенМ.А., Вінтер А.В., Кржижановський Г.М. та ін Борис Євгенович Вєдєнєєв//Електрику. 1945. № 1-2.
ФайнбоймІ.Б. Борис Євгенович Вєдєнєєв. М.-Л., 1956.
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .portal-slovo.ru
