Будрейко Е. Н.
Відомийфизикохимик, академік АН СРСР (1929) В.А. Кістяківський (30.09 (12.10), 1865,Київ - 19.10.1952, Москва) народився в родині юриста, професора Київськогоуніверситету А.Ф. Кістяківського. Після закінчення 2-ї київської гімназії (1883)поступив на природне відділення Університету Св. Володимира, звідки буввиключений (1885) за участь у студентських заворушеннях.
Восенитого ж року, після смерті батька, вступив до Петербурзького університету. У цьомупровідному навчальному закладі Росії він слухав лекції А.М. Бутлерова, Д.І.Менделєєва, Н.А. Меншуткина. Працюючи під керівництвом учня і найближчогопомічника А.М. Бутлерова професора М.Д. Львова, виконав своє перше науковедослідження В«Дія водних розчинів миш'якових кислоти на рідкий ізобутилені амилен В». Це була єдина робота Кістяківського в галузі органічноїхімії. Однак згодом він з вдячністю згадував про школу органічногодослідження, яку пройшов у бутлеровской лабораторії: В«... вся серія моїх робітнад властивостями рідин була б немислима, якщо б я не пройшов школиорганічної хімії СПб університету (Бутлеров-Львів) В».
В1889 Кістяківський закінчив університет зі ступенем кандидата пофізико-математичному факультету і був залишений стипендіатом для приготуваннядо професорського звання. У тому ж році на власні кошти виїхав доНімеччину для вдосконалення освіти в Лейпцігському університеті влабораторії Вільгельма Оствальда.
НапрямокКістяківського в Лейпциг було невипадковим. Ще на останньому курсі університетувін захопився перспективами фізичної хімії. Його кандидатська робота «óпотезаПланка-Арреніуса В»стала не просто оглядом літератури в цій галузі, алевизначила все подальше напрям досліджень ученого.
Стажуванняв лабораторії Оствальда, що була у той час одним з світових центрів новоїдисципліни - фізичної хімії, справила величезний вплив на всю подальшудіяльність Кістяківського. Співробітниками лабораторії складалися такі знаменитізгодом вчені, як Свсанте Арреніус, Ернст Бекман, Вальтер Нернст.Одночасно з Кістяківський тут працювали І.А. Каблуків, П.І. Вальден, В.Ф.Тимофєєв, Г. Бодлендер, М. Боденштейна, Г. Бредіг, Г.Г. Тамман та ін
Згадуючилейпцігський період свого життя, вчений писав: В«Звичайно пишуть, що В.Оствальд створив велику школу учнів, але можна частково сказати і навпаки,що школа учнів створила Вільгельма Оствальда. Молоді талановиті вченісприяли особливо високого підйому наукового рівня Лейпцігській лабораторії,цього вторила саме життя ... Саме життя йшла назустріч молодому ентузіастуОствальда. Все навколишнє була перейнята науковими інтересами В».
Влабораторії Володимир Олександрович часто зустрічався з Оствальдом, подружився зАрреніус. У бесідах з ними постійно обговорювалися різні наукові проблеми,особливо теорія електролітичної дисоціації. В«Я зустрів Сванте Арреніуса в 1889 р. в лабораторії проф. Вільгельма Оствальда, куди приїхав науково працювати ... з прихованою думкоюпримирити теорію гідратів Менделєєва з теорією електролітичної дисоціаціїСванте Арреніуса. Я не був супротивником теорії електролітичної дисоціації,однак неодноразово сперечався як з самим Арреніус, так і з Оствальдом продеяких положеннях цієї теорії В».
Зкінця 1890 р., після повернення до Росії, Кістяківський працював в якостіпрактиканта, без оплати праці, в хімічній лабораторії Петербурзькогоуніверситету. В«Мені, - писав він у своїй автобіографії, - довелося боротися занові ідеї в фізичної хімії та електрохімії, так як ці нові дисципліни незустріли підтримки в офіційних колах російських учених, і мені, що мав ужеряд надрукованих наукових досліджень, не вдалося отримати платній роботи ввузах, а довелося займатися педагогічною діяльністю в середніх навчальнихзакладах, продовжуючи працювати безоплатно в лабораторії Петербурзькогоуніверситету В».
Тількив 1896 р. вчений був прийнятий приват-доцентом в університет, де читав курсифізичної хімії, електрохімії та фотохімії, а в 1897 р. отримав, нарешті, першу платну роботу в якості лаборанта хімічної лабораторіїуніверситету. У 1902 р. Кістяківський був призначений старшим асистентом у зновуорганізованому Петербурзькому політехнічному інституті, а в 1903 р., після захисту магістерської дисертації на тему: В«Фізико-хімічні дослідженняВ», обранийпрофесором по кафедрі фізичної хімії того ж інституту. У 1910 р. Кістяківський захистив у Московському університеті докторську дисертацію на тему:В«Електрохімічні реакції і електродні потенціалиВ».
До1934 р., більше 30 років, В.А. Кістяківський працював в перетворених зПолітехнічного інституту Металургійному та Індустріальному інститутах. У ціроки він видав два підручники, які мали велике значення для підготовкиінженерів-електрохіміків: В«ЕлектрохіміяВ» (вип. 1-3; 1912-1916) - одне з кращихпосібників з електрохімії в світовій літературі, єдиного на той час наросійською мовою, і В«Прикладна фізична хіміяВ» (1926).
ВПолітехнічному інституті в 1903-1904 рр.. Кістяківський організував одну зперших в Росії науково-дослідних і навчальних фізико-хімічнихлабораторій. Це стало першим кроком до створення наукової школи вченого, відомоїтакими іменами, як К.М. Горбунова, Є.І. Гурович, П.Д. Данков, І.В. Кротов, М.К.Тихонов та ін
В1924 В.А. Кістяківський був обраний членом-кореспондентом, а в 1929 р., за рекомендацією академіків Н.С. Курнакова, В.Н. Іпатьєва, П.П. Лазарєва, А. Іоффе, Д.А.Коновалова, дійсним членом АН СРСР.
В1930 р., за пропозицією Президії АН СРСР, вчений організувавКолоїди-електрохімічну лабораторію (ЛАКЕ). У 1934 р. вона була перетворена в колоїди-електрохімічний інститут (КЕІН), який В.А.Кістяківський очолював до 1939 р. Після створення на базі КЕІНа Інститутуфізичної хімії АН СРСР (1939) керував у ньому Відділом корозії металів.
Науковетворчість В.А. Кістяківського дуже різнобічно. Його основні роботиприсвячені хімічній кінетиці, вченню про розчини, хімічної термодинаміки,електрохімії і корозії металів.
Вобласті термодинаміки рідин йому належать висновок відомої формули,зв'язує пружність пари в капілярах з поверхневим натягненням імолекулярною вагою рідини; правило (назване його ім'ям), що виражає залежністьвисоти капілярного підняття рідини при температурі кипіння від молекулярноговаги. Він встановив важливі співвідношення між коефіцієнтом стисливості рідині внутрішнім тиском, між теплотою плавлення і числом атомів у молекулі(1922), між молекулярною теплотою випаровування і об'ємом пари при температурікипіння (1916), а також між молекулярною теплотою випаровування неассоціірованниерідини і її температурою кипіння (т.зв. формула Кістяківського).
Вгалузі електрохімії вчений запропонував ряд методів і приладів для вивченняелектрохімічних процесів, встановив електрохімічним шляхом відмінність міжпростими і комплексними іонами.
Розвиваючитеорію електролітичної дисоціації Арреніуса, Кістяківський одним з першихвисунув гіпотезу існування в розчинах гідратованих іонів. У своїхспогадах про роботу в лабораторії В. Оствальда він писав: В«Незабаром я цілкомбув захоплений новою теорією Сванте Арреніуса; у своїй статті в 1890 р. в "Zeitschrift fur physikalische Chemie" ... я згадую про взаємодію іонів з водою і навітьдаю креслення, що нагадує сучасну теорію іонних оболонок. Зараз мене радуєдумка про те, що я стояв на правильному шляху, так як зараз ... можна сказатимається загальне визнання не вільних іонів, а саме гідратів іонів, разомз тим мене засмучує думка, що будучи особистим другом Сванте Арреніуса, я не зумівдовести йому основну правильність гідратної теорії Менделєєва В».
Явищамигідратації іонів Кістяківський пояснив тепловий ефект розчиненняелектролітів. Крім того, він вперше склав теоретично обгрунтовану таблицюелектродних потенціалів і виконав великі дослідження в галузі електрохіміїмагнію, хрому, заліза, алюмінію та інших металів. Результати цих дослідженьбули викладені в роботі В«Електрохімічні реакції і електродні потенціалидеяких...
