Підводний човен "Святий Георгій"
Індекс Італійськоїфірмою "FIAT" на суднобудівної верфі Сан-Джорджіо в м. Спеціїбудувалися невеликі підводні човни, конструктором яких був Чезаре Лауренті.У період 1911-1917 рр.. фірма "FIAT" побудувала кілька типів такихпідводних човнів, які надійшли на озброєння Італії, Португалії, Бразилії,Іспанії. У січні 1914 р. перебував у Петербурзі директор фірми запропонувавМорському міністерству Росії придбати одну з будувалися на верфіСан-Джорджіо підводних човнів.
Їхвідмітною особливістю було те, що вони мали подвійний корпус. Внутрішнійміцний корпус розміщувався в середній частині зовнішнього корпусу і обмежувавсядвома перегородками "високого тиску", що витримують напір води наглибині 20 метрів. У цьому внутрішньому корпусі розміщувалося все основнеобладнання човни, а в підводному положенні - весь екіпаж, крім двохторпедистів, що знаходилися в носовому відсіку. Поза внутрішнього корпусу в краяхчовни розміщувалися акумуляторні батареї, діфферентние цистерни і житловий відсік.Умови населеності в житловому відсіку були важкими, на команду з 17 чоловік буловсього 4 постійних ліжка. Весь корпус ділився водонепроникними перегородками на7 відсіків, з них 3 знаходилися у внутрішньому корпусі, що забезпечувалонепотоплюваність човна при затопленні одного відсіку в надводному положенні або наглибині до 10 метрів.
Водянийбаласт розташовувався в межкорпусном просторі, яке по висоті поділялосяплатформою з загинув, що забезпечує стік води з верхньої порожнини при спливанні.З нижньої порожнини межкорпусного простору, що знаходиться нижче вантажнийватерлінії, забортної вода при спливанні откачивалась або продувалася. У верхнійчастини міцного корпусу розміщувалася проникна легка надбудова. Для поліпшеннямореплавства шпігати надбудови закривалися спеціальними заглушками за допомогоютяг, Дехтяренко в дію з палуби. У надбудову прибиралися висувнікормові і носові горизонтальні керма.
Длязабезпечення аварійного спливання на човні було два відривних
кіля по 6 т, адля підйому човна на ній були 100-тонні рими. Випробування човнів цього типупоказали надмірну остійність в надводному положенні і недостатнюсхожість човнів на хвилю. Перехід човни на ходу з надводного положення впідводне займав 6-7 хвилин. При будівлі човнів застосовувався метод натурногомакетування середньої частини міцного корпусу, що значно прискорювало роботиз монтажу пристроїв і трубопроводів.
Дляознайомлення з човном до Італії була направлена ​​комісія під головуваннямначальника підводної частини Головного управління кораблебудування генерал-майораЄ.П. Єлісєєва. 22 травня 1914 був укладений контракт на придбання човна,передбачає перехід човна під італійським прапором у Севастополь, деповинна бути проведена остаточне приймання човни та передача її Російськомуфлоту. 22 червня човен було спущено на воду і почалися добудовчої роботи тавипробування. Однак, у зв'язку з початком 1-ї світової війною, італійський уряд,посилаючись на вимогу Гаазької конвенції, заявило про неможливість продажупідводного човна воюючою країні. 18 лютого 1915 ця човен увійшов до складуіталійського флоту під назвою "Argonauta". Після вступу Італіїу війну на боці Антанти для формування флотилії Північного Льодовитогоокеану 25 жовтня 1916 був оформлений замовлення на придбання нового човна. ВРосії передбачалося назвати цю човен "Ф-1".
Командиромбув призначений старший лейтенант І.І. Ризнич, який разом з екіпажем в березні1917 прибув до м. Спецію. Підводному човні присвоїли найменування"Святий Георгій". 8 квітня 1917 "Святий Георгій"спустили на воду, 7 травня були підняті російський прапор, гюйс та вимпел. Випробуваннячовни і навчання екіпажу тривали до початку червня. 13 червня човен всупроводі пароплава перейшла до Генуї для остаточного приготування допереходу в Архангельськ. Легендарний перехід підводного човна "СвятийГеоргій "розпочався 18 червня 1917 Перші дні походу ледь не опинилисятрагічними. Підводний човен помилково атакував іспанський крейсер, але човенвстигла зануритися під воду. За Гібралтаром човен потрапила в сильний шторм. Хвилізахльостували рубочний люк, помпи ледь встигали відкачувати надходить воду.Довелося зробити зупинку в Лісабоні. Перехід до Плімута пройшов порівняноспокійно і 22 липня човен ошвартувалися в Плімуті. Стоянка тривала до 20серпня.
ВПівнічному морі на траверзі мису Уред човен була атакована німецьким підводнимчовном, торпеда пройшла по кормі. 4 вересня "Святий Георгій" досягмису Нордкап, а 6 вересня в супроводі англійського тральщика"Iceland" прибув до Іоканьгу. Перечекавши сильний шторм, "Св.Георгій "9 вересня ошвартувався у Соборній пристані Архангельська. Вспеціальному наказі морського міністра особливо відзначалася складність"Блискучого, виключного за умовами плавання переходу ... понад 5000миль ... досконалого підводним човном малої водотоннажності через цілий ряд зонрозташування ворожих підводних човнів, мінних загороджень і т.п. ".Командир човна І.І. Ризничого був нагороджений орденом св. Володимира 4 ступеня змечами і бантом, а судновий комітет човни представив його до нагородження"Георгіївським хрестом".
Незабаромз'ясувалася непристосованість човна до холодним північним водам. Законструктивним особливостям човен не могла діяти при температурі нижче 0градусів, тому частина трубопроводів перебувала в надбудові вище ватерлінії, приобмерзання заглушок шпігатов надбудови ставало неможливим занурення, підвнутрішніх приміщеннях відсутня не тільки система теплоізоляції, але ідієва система опалення. В кінці жовтня човен поставили в док,спеціальна комісія Морського генерального штабу одностайно визнала човеннедієздатною в місцевих умовах і запропонувала відправити її на Балтику абоЧорне море для використання в літній час. Навесні 1918 р. човен почалиготувати для перекладу внутрішніми водними шляхами на Балтику. До серпня ремонтчовна був завершений, відремонтовано всі механізми, крім лівого дизеля. ЗахопленняАрхангельська інтервентами змінив всі плани. Щоб човен не дісталася вяк трофей і не була уведена в Англію, екіпаж повів човен вгору по ПівнічнійДвіні, привів її в непридатний стан і викинув на мілину. Взимку 1918-1919 рр..човен знову ввели в дію. 28 березня 1919 командир човна лейтенант П.І.Лазаревич пропонував човен або роззброїти, або використовувати для охоронипромислів. Однак, ця пропозиція прийнято не було і в листопаді 1919 р. човенперевели до Мурманська, де вона залишалася до приходу частин Червоної Армії. 7 травня1920 човен перейменували, присвоївши їй найменування "Комунар", івключили до складу Морських сил Північного флоту. Влітку човен перейшла вАрхангельськ, де пройшла докование, її довооружілі двома кулеметами.
Всерпні-вересні "Комунар" разом з плавбази "Соколіца"двічі виходила в південну частину Білого моря. На зиму човен перейшла в Мурманськ.Влітку 1921 р. знову виник план перекладу човна на Балтику, але в серпні їїзаконсервували і здали на довгострокове зберігання в Архангельський військовийпорт. Обстеження, проведене в 1923 р., показало, що знаходилася на плавучовен отримала ряд ушкоджень, частина механізмів пропала. 5 червня 1924 човенсписали, передали у фондову комісію для розбирання на метал. Однак, човен нерозрізали, вона потрапила в Епрон і ще кілька років використовувалася яксуднопіднімального понтона.
Тактико-технічніелементи
Довжина, м
45,1
Ширина, м
4,2
Осадка, м
3,2
Водотоннажністьнадводна/підводне, т
260/313
Потужністьдвигунів надводного/підводного ходу, к.с.
2х360/4х125
Швидкість надводного/підводногоходу, вузл.
134/95
Дальністьплавання надводним/підводним ходом, миль
800 (14 вузл.);1720 (9 вузл.)/21 (7 вузл.)
Глибиназанурення, м
45
Озброєння
47 мм знаряддя
1
Торпеди в знімнихзовнішніх апаратах Уайтхеда
2
Запасні торпеди
2
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .navy.ru/
