Підводні човни типу "Ластівка"
Вдалівипробування підводного човна "Дельфін" довели готовність вітчизняноїпромисловості до самостійної споруді підводних човнів. При огляді"Дельфіна" імператор Микола II побажав "... успіху приподальших будівлях ". І.Г. Бубнов звернувся в Морське міністерство задозволом приступити до розробки "підводного міноносця № 140". Вгрудні 1903 року проект нового підводного човна був схвалений Морським технічнимкомітетом. 2 січня 1904 Балтійського заводу був виданий наряд набудівництво одного підводного човна за цим проектом; 24 лютого 1904 -наряд на будівництво ще чотирьох підводних човнів цього типу і 26 березня тогож року - на шосту підводний човен на кошти, зібрані "Особливимкомітетом з посилення військового флоту на добровільні пожертвування ".Слід зазначити, що більша частина коштів, витрачених на будівництво шостийпідводного човна, названої "Фельдмаршал граф Шереметєв", була пожертвуванасім'єю Шереметєвих, яка прагнули таким чином увічнити пам'ять свогознаменитого предка, видатного соратника Петра Великого.
ПроектомІ.Г. Бубнова і М.Н. Беклемішева передбачалося подовження підводного човна попорівнянні з "Дельфіном", додання підводному човні кращих морехіднихякостей шляхом розвитку надводної надбудови, велика частина якої виконуваласяпроникною для води (ажурною, як тоді виражалися), щоб не мати зайвоїплавучості. Ніс міноносця пристосовувався для тараненія легких неброненоснихсудів, що було навіяно тактичними міркуваннями XIX століття.
Озброєнняміноносця повинно було складатися з 4-х хв (торпед) останнього зразка,розміщувалися в зовнішніх апаратах системи Джевєцького, розташованих унадбудові.
Підводначовен передбачалася тригвинтові - бічні гвинти для бензино-моторів і середнійдля електродвигуна, причому всі мотори діяли безпосередньо на гвинтибез всяких передач. Потужність бензіномоторов передбачалася по 400 к.с.,електродвигун та акумулятори повинні були бути такі ж, як і на"Дельфіни".
По-новому розміщувалися баластні і діфферентние цистерни.
Напідводних човнах типу "Ластівка" (за винятком підводних човнів"Окунь" і "макрель") були встановлені два бензіномоторасистеми "Панар" по 60 к.с. кожен, що приводять в дію 2динамо-машини. Рух підводних човнів у надводному і підводному положенніздійснювалося одним і тим же електродвигуном, які отримували в надводномуположенні харчування від динамо-машин, в підводному - від акумуляторів. Бортовідейдвудні труби були заглушені, підводні човни типу "Ластівка" зтрехвальние перетворилися в одновальні.
400-сильнібензіномотори повинен був виготовити Балтійський завод, він впорався з цієюроботою з великим запізненням, тому їх вдалося встановити тільки на підводномучовні "макрель".
Баластніцистерни розміщувалися в краях човна; носова називалася"Чорної", кормова - "червоною". Вода в цистернинакачують і откачивалась помпами, крім того, баластні цистерни можна булопродувати стисненим повітрям. Усередині корпусу розміщувалася середня (відривна)цистерні, заповнюється водою через кінгстон і продувають повітря.
Носовадіфферентний ("біла") цистерна і кормова ("синя")розміщувалися всередині міцного корпусу.
Проектнанадводна швидкість повинна була складати 14 вузлів, підводна - 8,5 вузлів.
***
"макрель"
Закладенана Балтійському заводі в першій половині 1904 р., спущено на воду 14 серпня тогож року, до вересня 1905 року на підводному човні вироблялися переробки,необхідність яких була виявлена ​​в процесі випробувань підводного човна"Ластівка" - встановили середню рубку, збільшили площугоризонтальних рулів. До цього часу Балтійським заводом було завершеновиготовлення двох бензіномоторов потужністю по 400 к.с., які і були встановленіна цьому підводному човні. Установка цих моторів дозволила досягти надводноїшвидкості в 11,5 вузлів, але за пропозицією І.Г. Бубнова бензіномотори, зважаючи на їхпожежонебезпеки, що призвела до виникнення на човні декількох пожеж, булизняті і замінені в 1911 році дизелем, потужністю в 120 к.с. Бубновимпропонувалося кілька варіантів установки "моторів Дизеля",модернізація підводного човна була виконана по наступному варіанту - на лівомуборту встановили дизель з динамо-машиною (дизель-генератор), приводила вдію головний електромотор. На правому борту для урівноваженнядизель-динамо поклали додатковий баласт. Для збереження остійності буливстановлені додаткові кили вагою по 4 тонни. До 11 березня 1906 значилася вкласі міноносців.
До1911 підводний човен "макрель" була тригвинтові. На бортовихлініях валу були встановлені бензіномотори, потужністю до 400 к.с. У 1911 р.бензіномотори були зняті і замінені дизелем потужністю 120 к.с., виготовленимзаводом Л. Нобеля.
Післямодернізації була спрямована до Навчального загін підводного плавання, що знаходивсяв Лібава. Брала участь у 1-й світовій війні, базуючись в Марієхамн і Або,скоїла 10 короткочасних бойових виходів.
Восени1918 року після ремонту підводний човен "макрель" була перевезена ззалізниці в Саратов і там спущено на воду, звідки своїм ходом дійшла доАстрахані і 10 листопада 1918 зарахована до складу Військового флоту Астраханськогокраю. Брала участь у громадянській війні. У травні 1919 року взяла участь в бойовихдіях в Тюб-Караганском затоці. 21 травня 1919 на рейді фортуОлександрівськ атакувала англійські і білогвардійські кораблі, що намагалисязахопити форт. Противник, виявивши атакуючу "макрель", повернув назворотний курс. З 31 липня 1919 входила до складу Волзько-Каспійської військовоїфлотилії, з 5 липня 1920 року - до складу Морських сил Каспійського моря. 21 листопада1925 здана в ОФІ для розбирання на метал.
Тактико-технічніелементи після модернізації
Довжина, м
33,5
Ширина, м
3,35
Осадка, м
3,4
Водотоннажністьнадводна/підводне, т
140/177
Потужністьдвигунів надводного/підводного ходу, к.с.
1х100/1х100
Швидкістьнадводного/підводного ходу, вузл.
8,5/5,5
Дальністьплавання надводним/підводним ходом, миль
700/30
Глибиназанурення, м
50
Озброєння
Торпеди взовнішніх гратчастих апаратах Джевецького
4
***
"Минь"
Закладенана Балтійському заводі в першій половині 1904 р., спущено на воду 26 серпня 1904м., в жовтні 1904 р. вироблено пробне занурення, після чого підводнийчовен на транспортері відправлена ​​до Владивостока, куди прибула 12-13 грудня1904 До 11 березня 1906 значилася в класі міноносців.
Остаточнозібрана у Владивостоці 7 травня 1905 9 травня на підводному човні вибухнув одинз акумуляторів. До осені 1914 року числилася у складі Сибірської військовоїфлотилії, потім була перевезена на Чорне море, де брала участь у 1-йсвітовій війні. У лютому 1918 року захоплена в Севастополі німецькимивійськами, в грудні того ж року - англо-французькими союзниками Білогоруху. 22-24 квітня 1919 затоплена ними в районі Севастополя.
Виявленаводолазами Епрон в 1932 році при проведенні тренувальних спусків на глибині57 метрів разом з лежачими недалеко човнами "Судак" і"Лосось". Корпуси човнів майже до половини знаходилися в грунті. Підйом"Миня", також як і підйоми "Судака" і"Лосося", проводився з навчальними цілями для тренування водолазів тавідпрацювання техн...
