Від "телегрома" до "дальнопісца"
Марія Нестерова
Телефон,телеграф, факс, модем ... Ми насилу уявляємо собі життя без цихсучасних засобів зв'язку. Що було б, якби у всьому світі відключили всітелефони? Особисто мені й подумати страшно. А адже жили ж люди колись без всіхцих зручностей, які давно вже стали для нас речами цілком звичними. А щостало б з людиною з далекого минулого, якби він потрапив у сучасний світ?Ймовірно, він був би дуже наляканий всім, що відбувається, а в особливості способамиспілкування людей один з одним, адже існував колись телефон (якщо йоговзагалі можна так назвати) був зовсім не схожий на сучасний ...
Те,чим користувалися колись, можна, мабуть, назвати "живим" телефоном.Застосовували його в основному при військових діях, коли повідомлення потрібно булопередати максимально повно. У сотні метрів один від одного розставлялися люди,які по черзі викрикували повідомлення. Чи не нагадує вам це гру взіпсований телефон? Уявляєте, яке повідомлення в кінці кінців отримувавостанній в ланцюжку, особливо якщо хто-небудь з учасників "живого"телефону був недочував!
Цятехніка була вдосконалена. Тепер повідомлення не вигукували, апередавалися за допомогою барабанного дробу. Цю своєрідну барабанну абетку(Яку з повною підставою можна назвати "телегромом") придумалиафриканці, а очевидці стверджують, що і понині деякі племена в Африціспілкуються подібним чином. Австралійці ж використовували замість барабаніввидовбані з сухого дерева пляшки і били по них палицями. І навіть в XIX століттіподібна технологія була використана, і не де-небудь, а в США. У 1825 роцібув відкритий канал між Буффало і Олбені. У Нью-Йорк про перший пароплаві, пущеномупо цьому каналу, повідомили "пушкограммой", яка пролетілавідстань 700 км за одну годину і двадцять хвилин.
Давньогрецькийісторик Полібій (бл. 200 - 120 рр.. до н. е..) значно вдосконаливіснувала вже до нього смолоскипову абетку. На кожному передавальному пунктівст
ановлювалися дві стіни із зубцями, між якими було по п'ять проміжків.Двадцять чотири букви грецького алфавіту Полібій розподілив в п'ять таблиць,де у кожної літери було своє суворо визначене місце. Для того щобпередати, наприклад, слово "війна", треба було пам'ятати, що буква"В" займає третє місце в першій таблиці. Відповідно на першійстіні запалювався один факел, що відповідало положенню літери в таблиці. Наіншій стіні запалювалося три факела, що вказувало на місце букви. Але все цебуло вкрай незручно, так як на кожному пункті необхідно було присутність якщонайменше двох осіб, робота просувалася вкрай повільно, в погану погодуфакели розпалити було неможливо, в туман видно вони не були, а в ясну погоду їхміг помітити і противник, тому цей винахід не отримало широкогопоширення.
Першапошта, про існування якої достовірно відомо, з'явилася при перськоюцаря Кірі в VI столітті до н. е.. При ньому були побудовані прекрасні дороги,ведуть від столиці Персії - міста Суз в усі кінці країни. По цих дорогахдень і ніч пересувалися, а найімовірніше, таки бігали гінці-ангари,навантажені кореспонденцією. Наступник Кира цар Дарій удосконаливпоштову систему країни. На всіх дорогах з'явилися спеціальні станції, дегінці могли відпочити перед черговою далекої пробіжкою або передати свою ношунаступного гінцеві. До речі, пересувалися вони досить швидко. Наприклад,відстань між Сузамі і столицею підпорядкованої Персії Лідії - Сарди, рівне2500 км, гінці покривали за шість діб, тобто рухалися вони зі швидкістю 16-17 Км на годину. Але, виявляється, крім людей роботу гінців могли виконувати ітварини, точніше, птиці, а ще точніше - голуби. Голубина пошта була відомаще в Стародавньому Римі, а коли в 1099 році хрестоносці взяли в облогу Єрусалим, зобложеного міста на всі боки помчалися повітряні гінці з закликом продопомоги. Але допомоги не послідувало, і Єрусалим був майже повністю зруйнованийхрестоносцями, впевненими, що вони роблять богоугодну справу і що всі їхгріхи будуть відпущені після "походу на невірних".
В1870 прусська армія обложила Париж. Вночі над Парижем злетіли в темне небоповітряні кулі, які перевозили дивний вантаж. У них знаходилися голуби, якітаким незвичайним способом були доставлені в Тур і інші міста. Всі листи тателеграми поміщали на великий аркуш, його фотографували, отриманезображення зменшували в кілька разів і переносили на тонку плівку. Одинголуб міг перенести приблизно двадцять таких плівок. У Парижі зображення зновузбільшували і читали. Але й тут були свої проблеми. По-перше, голуби літалидалеко не у всяку погоду. До того ж вони знали тільки одна адреса - адресасвого будинку.
Алеповернемося на кілька років назад. 10 квітня 1809 австрійці почали війнупроти Франції. Вже вранці 12 квітня Наполеон в Парижі знав про це, а незабаромбув в районі бойових дій і, здобувши перемогу під Реінсбургом, черезсімнадцять днів зайняв Відень. Однак між Парижем і Реінсбургом було 700 км. Якж було можливо передати повідомлення так швидко? Справа в тому, що ще в 1789 роців Париж з глухої провінції приїхав Клод Шаппа. Він привіз із собою винайденийїм семафор, як сам назвав його. Пристрій було дуже примітивне, складалося зтрьох рухомих планок, прикріплених до високій щоглі. До кожної планці бувприв'язаний шнур, який знаходився в руці у сигнальника. Азбука семафора складаласявсього з 196 сигналів, а деякі фігури складали цілі слова чи навітьфрази. У Франції семафори почали встановлювати з 1792 року, в основному надахах високих будинків, вночі вони висвітлювалися прожекторами. Сам Шаппа пізніше назвавсемафор тахіграфом (скорописець), але якогось начальнику Шаппа не сподобалосяце назва, і тахіграф став називатися телеграфом (дальнопісцем). У 1833 роціперша лінія семафорного телеграфу з'явилася в Росії і з'єднала столицю зВаршавою.
Впочатку XIX століття, після відкриття електричного струму, був винайдений"Стрілчастий" телеграф, головною частиною якого була магнітнастрілка, на яку діяв струм. У 30-х рр.. того ж століття російський вченийПавло Шиллінг винайшов "стрілчастий" телеграф, який міг передаватитридцять шість умовних сигналів букв і знаків. Винаходом дужезацікавився імператор Микола I, але використовував його для переговорів зТретім відділенням.
В1810 дев'ятнадцятирічного американця на ім'я Самюель Морзе відвідала ідеястворення особливого роду абетки імені себе. Ідея ця була втілена в життя, інезабаром з'явилося те, що ми зараз називаємо апарат Морзе, що діяв здопомогою тієї самої абетки. 27 травня 1844 по цьому апарату була відправленаперша телеграма з Вашингтона в Балтімор. Замовниками апарату стали восновному військові міністерства, залізниці та газети. Декількома рокамираніше американець Юз винайшов апарат, що використав замість азбуки Морзе букви,але цей апарат міг передавати всього 120 -150 знаків в хвилину. Незабаром він буввдосконалений і зміг передавати 300 - 400, а потім і до 600 знаків в хвилину.
Апотім були винайдені телефон і радіо.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .computer-museum.ru/
