БугайМарія Василівна. Історична згадка
Реферат
План
Вступ
1. Соціально - економічне становище
2. Перша більшовіцька окупація
3. Німецька окупація
4. Друга більшовіцька окупація
5. Село Під годину колгоспі
Висновки
Вступ
Щепанів -звичайне Галицьке село Козівського району Тернопільської області. Разташованесім кілометрів від Козова, межує з селами Кальне, мирно, Літятінім и криві.Неподалік села проходити дорога зі Львова до Підгаєць и Монастириська.
Щепанів -Старовинна поселення, Що підтверджують рештки згаріщ, кераміки. Колись воноБуло розташоване у долині Стежерів поруч села Літятін. Після Знищення татарамицієї осілості люди розбудувалі нове поселення у глибокій яру.
Село Щепаніврозташоване Біля вітоків річкі Масівкі-притоки річкі Коропець.
Існує версия, Щоназва села походить від прізвіща тріска чі Щепанський. Можливости, Це нащадоквласніків нашого села.
Тут на Сейчас годинупрожіває Бугай Марія Василівна 1925 року народження, Яка погода розказатіпро Події у селі, Що відбуваліся у Період з 1939 - 1953р.
1. Соціально -економічне становище
Проживала МаріяВасилівна у гліняній хаті з двома кімнатамі и невелички коридором. Підлоги укімнатах Не було, а землю мазали глиною. Стеля Була кож глиняний. У кімнатахБуло Дві скріні, лавка, пічка, Ліжко.
До складу родинивходили: дідусь Яків, тато Василь, мама Ганна, брати Федір и Йосип, сестраАнастасія. Палили у пічці дровами, які привозили з лісу возом чи саньмі.Найчастіше Цю роботу віконувалі тато з старшим братом Федором. У господарствіБуло два коні, Дві корови, свині, кури, поле. Батько Марії Васілівні взявшидоля у Першій світовій війні, БУВ поранений (без ока) i отрімував гроші. ЗаГроші ВІН старався докупіті земли для родини. З посуд у хаті булі молошники игліняні миски. Пізніше булі Вже розмальовані тарілкі, які розставлялі наполіція.
Одяг шили згрубого полотна. Нитки отрімувалі з конопель, які сіяли у кожному господарстві.Коноплі Вибирай, мочили на криниці и у річці Масівка. Потім їх сушили иоббивали тверду частин, а Залишани волокно. Волокно розчісувалі и пряли знього нитки веретеном. Нитки віддавалі до людей, які малі ткацькі верстати иткати полотно. Полотно вібілювалі: мочили и Прале Пранік на криниці, тодісушили на сонці, розстелівші на траві. Від сушіння на сонці воно ставалобіліше. Тоді Його Знову мочили, Прале и сушили и так кілька разів. З нього шилиодяг. Літом ходили без взуття або плели з кору липи лапті. Взимку чоботи буліроблені Шевцов. Шкіру з телят вмів віправляті батьку Марії Васілівні. У мамиБУВ кожух пошитий Зі шкірок.
Харчуваласябатьківщина тім, Що вірощувалі на городі. Варили капусту, борщ, квасолю, картоплю,голубці з тертої картоплі, вареники. Борошно на вареники отрімувалі з пшеницірозтертої на жорна. Вона Була темною.
Працювала всябатьківщина на полі: сіяли, орали, збирать урожай, заготовляли годуй для худоби.Молотили пшеницю ціпамі, потім її млінкувалі (відвіювалі от соломинок) iзсіпалі в мішкі.
Була в селі школа.Вона знаходится в тому Будинку, де зараз розташована сільська рада. Научайтесьдіти Чотири роки. Тут вчились кож Марія Василівна. Її вчителем БУВ ВасильЗодорожній. З іншого боку БУВ другий вхід до кімнаті, де ВІН проживав. У 1944году вчитель Задорожній В віїхав в Німеччіну, а пізніше - а Канаду. ВІН пропрацювавв селі Більше 14 РОКІВ, займався освітянською роботів, БУВ активним членом В«Просвіти В», сформувалася сільську бібліотеку. У 1944 году до школи пріїхалопрацюваті три молодих Вчителько.
Жітелі села упереважній більшості українці и сповідують греко-католицьку віру. Старенькацерква, Яка зберігається у селі, побудована в 1755році. Це Вже третьої церкви. ВЦю церкву ходила батьківщина Марії Васілівні. Священиком БУВ тоді Павло Штокалко. Унього БУВ сін Зіновій, ВІН добро гравер на бандурі. Після Війни в селі церквупереводящем на православних.
2. Перша більшовіцькаокупація
Радянські ВійськаПрийшли в село на качанах осені 1939 року Зі сторони села Кальне. ТанкиПроїхали Біля Вулиці Масівка в напрямі дороги Бережани - Підгайці. За Ційдорозі безперервнім потоком Руху колони поляків - втікачів. Уже з вершиникордону Кальне-Щепанів танки Почаїв обстрілюваті поляків на Цій дорозі. ЧерезДеяк годину в селі з'явилася кіннота.
Наступний дняВійськові організувалі в селі Мітинг, говорили про велике щастя визволенняЗахідної України от польських окупантів, про необхідність організації групсамооборони и самоврядування, Збирання зброї.
Кілька хлопців зібралісязбирати зброю. Біля дороги Бережани - Підгайці броньовик розстріляв двох.Почувші пострілі Біля дороги, солдати зчінілі стріляніну в селі. Смороду стріляліз Вулиці Бережанської по людях хто проходив вулицею Хом'яківкою. Колі хлопціот дороги наблізіліся до села, їх Схопи и поставили до розстрілу В«підстіну В». Жінки з села прібіглі и врятувалі їх від загібелі. Тоді ж хотілірозстріляті інших чоловіків, якіх Під годину перестрілкі повіводілі з хат.
РадістьВизволення від польських окупантів в селі закінчілася Вже на Третій день появинових окупантів: убіті невінні хлопці, Інші побувалі В«під стіноюВ». З'явилисяПерші паростки жорстокості нових окупантів. Ейфорія визволення змініласяейфорією страху та прігніченості.
Нова владавстановіла Нові порядки. Районний центр стала Козова. Туди пріїхало Багатоурядовців. У кожне село прислали уповноваженого. У селі Щепанів їх Було три.Смороду вівідувалі все, Що робілося и робіться. Особливо їх цікавіло питанняорганізації українських націоналістів (ОУН).
У селі закрили В«Просвіту В»и зніщілі бібліотеку. Із крамниці знікалі товари. Часто проводятьсязібрання, уповноважені агітують проти ворогів комунізму, За Радянську спосібжіття.
взимку 1940 рокубільшовікі вівозять з села в Сібір польські родини (пріблізно 40). Цей день БУВСтрашно видовище: сильний мороз, плач ДІТЕЙ, команди и крики конвоїрів убудьонівках ... На сім'ю давали одні сани, годину Збирання до години. Вже в Другійполовіні дня ВСІ депортовані сім'ї булі завантажені на станції Потутори вХолодні товарні вагони и відправлені в Різні області Сібіру. Через декількаднів все залишенню цінне майно Було Відправлено у районний центр. а худорба - назаготівельні пункти.
3. Німецькаокупація
22 червня 1941року - початок Війни фашістської Німеччіні и СРСР.
Цього ранку надселом з'явилися німецькі літакі, які на нізькій вісоті бомбили и розстрілюваліВійськові Частина Радянської армії Біля залізніці Криве - Потутори, акож у лісі Біля села Криве. Пріблізно через тиждень на хаті - чітальніпоявівся синьо - жовтий прапор, альо відступаючі Частина Червоної армії зірваліЙого. Піхота и кавалерія Руху в напрямі річкі Масівка. У цею годину Почалисясільні дощі, кілька машин не могли проїхаті, їх залиша за селом и спалили.Сльота не дала возможности німецькій авіації віявіті ці відступаючі Масісолдатів, Це врятувало НЕ Тільки солдатів, а і село від бомбардування.
Через декількаднів зривом артилерійських снарядів Було Вже чути на сході, в напрямі МістаТернопіль.
У ліпні, згадуєМарія Василівна, кілька Сільських хлопців ходили в Криве смотреть на німців,які розмістіліся в Панська саду. Смороду дозволяли спілкуватіся з ними, Булочути там музику, німецькі солдати міліся, доносівся запах парфумів. Склалосятакє враження, Що смороду віїхалі на Прогулянка и їдуть на розваги.
У годину Німецькоїокупації село входило в Бережанський округ, ВСІ Державні встанови знаходится вБережанах. Вже в 1941 году село Було обкладання податку. За здачу хліба(Контингенту) селяни одержувалі мізерну плату и талони на промислові товари.
У 1942 году зсела німці забрали Багато молоді до Німеччіні на роботу. Деякі з них повернулися,а Інші залиша жити по різніх країнах: США, Канаді, Англії, Австрії,Німеччіні, Австралії.
У 1942 годупомерла мама Марії Васілівні...
