О.Е. Ащеулов, А.В. Лобанов
Военноісторіческій журнал, № 1, 2009 р.
ВНині є безліч публікацій про Курській битві 1943 року, у томучислі про її оборонному етапі. Особливий інтерес викликають бойові дії напівденному фасі Курської дуги, де німецькі війська під командуваннямгенералфельдмаршал Е. Манштейна спочатку добилися успіхів в наступі противійськ Воронезького фронту, але згодом все одно зазнали поразки. У зв'язкуз цим необхідно ще раз звернутися до першоджерел - архівними матеріалами.
Опублікованийнижче німецький документ - звіт про дії 19Й танкової дивізії вермахту противійськ 7й гвардійської армії Воронезького фронту перебуває на зберіганні вРосійському державному архіві соціальнополітіческой історії (ф. 83, оп. 1,д. 27, л. 13 - 27). Зазначений звіт потрапив до рук радянських розвідників в кінцілипня 1943 року, був переведений і направлений до Москви члену ДержавногоКомітету Оборони Г.М. Маленкову з грифом В«Цілком таємноВ». Цей документдозволяє подивитися на хід бойових дій очима командування німецької 19Йтанкової дивізії, яка була на той момент одним з кращих з'єднаньвермахту, зокрема, до початку Курської битви вона мала у своєму розпорядженніроту танків В«TigerВ» (В«ТигрВ») - новітню і найпотужнішу на той моментбронетехніку.
Якщоуважно вчитатися в зміст документа, то можна побачити, що в ньомучервоною ниткою проходить бажання будь-якими способами виправдати провал наступу19Й танкової дивізії і німецьких військ в цілому в смузі оборони радянської 7йгвардійської армії. Цей звіт по стилю, власне, більше схожий напропагандистський матеріал відомства Геббельса, якщо порівнювати його з вельмилаконічними і точними з військової точки зору звітами німецьких штаб першийроків війни.
Особливочасто повторюються нарікання з приводу багаторазового переваги радянськихвійськ, що можна спростувати такими даними. На 5 липня 1943 року Радянська7я гвардійська армія, в смузі якої діяла німецька 19я танковадивізія, мала у своєму складі 94 157 чоловік, 856 артилерійських знарядь усіхкалібрів (без малокаліберної зенітної артилерії), 1118 мінометів, 222 танки іСАУ. Німецькі війська - третій танковий корпус і армійський корпус В«РаусВ» (3 піхотніі 3 танкові дивізії) - мали чисельність (з доданими частинами) до 85 000людина, понад 1250 артилерійських знарядь і мінометів, 526 танків і штурмовихзнарядь. Таким чином, можна говорити лише про деяке загальному перевазірадянських військ в чисельності особового складу та у артіллерійскомінометномозброєнні. Перед настанням 19я танкова дивізія отримала значнепоповнення і мала не менше 13-14 тис. чоловік особового складу, тобто почисельності відповідала не менш ніж двом радянським стрілецьким дивізіям.
Взвіті не раз згадується про масах В«азіатівВ» у складі радянських військ, щотакож не відповідало дійсності. В етнічному відношенні основнумасу особового складу військ Воронезького фронту складали росіяни (до 75 - 76відс.) та українці (до 11 відс.), і, таким чином, ні про які масах В«азіатівВ»не могло бути й мови.
Аналізуючизвіт, можна звернути увагу, що в ньому неодноразово йдеться про гарнуінженерної підготовки радянських оборонних позицій. В«Кожна групачагарника, всі гаї, висоти, кожен колгосп були перетворені на фортеці. Вонитяглися вздовж і впоперек системою добре замаскованих окопів і траншей,глибиною в 2 м і шириною 40-50 см, що ведуть до дзоту, перекритим товстимистовбурами дерев та залізничними рейками В»(л. 15, 16). Про низькоюефективності німецького артогня по цих позиціях у звіті йдеться не раз.
Документдозволяє очима супротивника оцінити моральноволевое стан радянських військ.У Курській битві перед вермахтом постав вже інший радянський солдат, ніж був уна i чале війни. Він стійко тримав оборону і не подавав ніяких ознакпаніки. У звіті неодноразово йдеться про непохитному завзятості супротивника,класифікуються німцями як В«фанатизмВ». Керівництво 19Й танкової дивізіївідзначало, що російські солдати практично не здаються в полон, а б'ються доостаннього патрона і останньої гранати.
Ввисновок звіту знову говориться про головні труднощі для виправдання невдачі19Й танкової армії - про добре укріплених оборонних спорудах супротивникаі його В«багаторазовомуВ» чисельній перевазі. У кінцевому рахунку документсвідчить про розчарування і розгубленості німецького командування попідсумками наступу на Курській дузі.
Впримітках до опублікованим нижче документу дани додаткові коментарі тауточнення.
Звітпро бойові дії 9-ї танкової дивізії з 5 по 19 липня 1943
Курськадуга являє собою для російських готовий вихідний рубіж і ворота вторгнення вУкраїна, для німецьких же збройних сил, навпаки, зручну на карті місцевістьдля оточення противника. Прямо протилежні можливості надає лініяфронту у Орла.
Яквипливає зі свідчень полонених, росіяни давно вважали вірогідним німецькенаступ під Курськом, з іншого боку, полоненим була також відомаможливість російського наступу.
Російськимибули вжиті всі заходи для відбиття німецького удару, який вони припускализ району, єдино надається тут для цього передмостового плацдармучерез Донець (Сіверський Донець. - Ред.) у Бєлгорода. Аерофотозйомкою, показаннямиперебіжчиків і наземним спостереженням ще задовго до початку наступу булирозкриті велика частина російської системи укріплень і розташування сил, першвсього - наявність великих оперативних резервів схід напрямкизапланованого нами прорива1.
Впочався 5.VII.43 р. німецькому наступі завданням дивізії в межах 3 тк(Танкового корпусу. - Ред.) Було прикрити на сході головний удар 4 ТА(Танкової армії. - Ред.) Уздовж шосе Білгород - Курськ, а також відтягнути на себеі розбити можливо великі сили росіян.
Найближчоюзавданням для дивізії було заняття перетвореного на фортецю нас. пункту БлижняІгуменка. Тільки шляхом спостереження аж до висот біля Бл. Ігуменкі були виявлені4 системи польових укріплень, в яких, у всякому разі до настання, невиявлялися сильні гарнізони: передова лінія безпосередньо біля річки Донець,уздовж жел. дороги і щонайменше ще дві наступні системи укріплень нависотах південніше Бл. Ігуменкі.
Незліченнідзоти частково з Рейкобалковий перекриттями і численні суцільні смугимінних загороджень, розташовані відразу за природною перешкодою р. Донець,повинні були бути подолані в перші години мотопіхотою і саперами, щоб забезпечитинаводку моста і тим самим продовжити шлях для головної зброї дивізії - танківв глибину ворожого розташування. Для цього слід було якомога швидшепридушити основну масу ворожої артилерії в районі Бл. Ігуменкі.
Длянаведення мостів для танків був використаний Передмостову плацдарм у Бєлгорода.За кілька тижнів тут було вже все готово, і перш за все - для 60тонногомоста для В«тигрівВ». Впритул до берега були підтяг важкі металевіконструкції і замасковані в очеретах. Під прикриттям темряви вночі сотнісаперів повинні були, дотримуючись цілковиту тишу, зібрати ферми консольного мостудля В«тигрівВ». На південній переправі було все готове для наведення 24тонного моста.Місцевість сприяла підвозу обладнання.
19тд на напрямку головного удару корпусу забезпечувалася потужної вогневоїпідтримкою (зокрема, полком 6ствольних мінометів).
Багатообіцяючимповинно було бути вогневий вплив артилерії по передовій системі укріпленьі артилерії противника, які в своїй більшості були розвідані батареямиспостереження. У той час як напередодні Хдня дії нашої артилерії зважаючипристрілки стали жвавими, в розташуванні супротивника панувала така тиша,що було допущено: противник всетаки ще нічого не помічає. Як з'ясувалосяпізніше, противнику задовго до початку був відомий Хдень, а також Yвремянастання, аж до останньої зміни на 10 хвилин. З напруженоюувагою чекали піхотинці, танкові екіпажі, в тому числі доданої ротиВ«ТигрівВ», і артилеристи більше 20 батарей призначений Yвремя, тоді як наобох місцях переправ з настанням темряви сапери взялися за роботу, а заними
...
