В.А.Семідетко
НаступПівденно-Західного фронту в районі Харкова займає особливе місце в системі операційвесни і літа 1942 р. Започаткували з успішного прориву ворожої оборони, вонозавершилося, в кінцевому рахунку, великою поразкою наступаючих військ. В силуцього наступ на харківському напрямку відноситься до числа тих битв,де були упущені реальні можливості досягнення перемоги.
1. Обстановка і плани сторін
квітня1942 року, кінець першої декади ... Земля повільно відтає після надзвичайнохолодної зими 1941/42 р. Розкрився лід на Сіверському Дінці. Активні бойовідії радянських військ на південному крилі радянсько-німецького фронту по сутіприпинилися. Декілька наступальних операцій, зроблених арміямиПівденно-Західного і Південного фронтів у лютому - березні 1942 р., зокрема, з метою визволення Харкова, істотних результатів не принесли. В ходівиснажливих боїв вдалося лише захопити плацдарм на західному березі р..Сіверський Донець в районі Стар. Салтів і поліпшити становище 6-й, 57-й і 9-йармій на плацдармі в районі Барвінкове. Армії Південно-Західного (21, 38 і 6 А) таПівденного (57, 9 А) фронтів закріпилися на рубежі Мар'їно, Стар. Салтів, Балаклія,Нижн. - Укр. Бишкин, Царедарівка, Красний Лиман. Північніше Мар'їно, прикриваючиорловсько-тульську і воронезьке напрямки, оборонявся Брянський фронт. ПівденнішеКрасного Лиману займали оборону 37-я, 12-я, 18-я і 56-я армії Південного фронту.
Противникв ході весняних боїв зміцнив оборону на підступах до Харкова, Краматорська,Слов'янську. На схилах звільнилися від снігу висот, по окраїнах населенихпунктів, берегах річок темними брустверами окопів і траншей позначився переднійкрай його головної смуги оборони. Вона включала дві - три позиції, загальна глибинаяких досягала 8 - 12 км. Всі населені пункти, розташовані в межахцієї смуги, були підготовлені до кругової оборони. Від Мурома на південь до Балакліїна видаленні 10 - 15 км від переднього краю головної смуги проходила друга смугаоборони. У 20 - 25 км від переднього краю переважно силами місцевогонаселення створювалася третій захисна смуга. Найбільш міцною булаоборона чугуївського плацдарму і ділянки на північ від нього. До квітня 1942 р. перед Південно-Західним фронтом оборонялися війська 6-ї німецької армії (29, 17, 51 і 8 армійськікорпусу) і частини 6-го армійського румунського корпусу 17-ї німецької армії.Угруповання противника перед Південним фронтом складалася з двадцяти шести дивізій іп'яти бойових груп. Всі ці сполуки організаційно входили в армійську групуВ«КлейстаВ» (1 танкова армія, 17 А).
Невдалезавершення березневих і квітневих боїв не збентежило командуванняПівденно-Західного напрямку (головком - Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко,член військової ради генерал-лейтенант М. С. Хрущов, начальник штабугенерал-лейтенант И.Х.Баграмян). Уявлялося, що при належному посиленнінапрямки резервами Ставки Верховного Головнокомандування можна буде нетільки оволодіти Харковом, але й вирішити більш великі завдання. Ця думка булавикладено в доповіді про обстановку, що склалася до середини березня на фронтахПівденно-Західного направленія1 і перспективи бойових дій у весняно-літнійперіод 1942 р., представленому в Ставку 22 березня. «³йська Південно-Західногонапрямки, - говорилося в доповіді, - в період весняно-літньої кампанії повинніпрагнути до досягнення основної стратегічної мети - розгромитипротилежні сили супротивника і вийти на середній Дніпро (Гомель, Київ,Черкаси) і далі на фронт Черкаси, Первомайськ, Миколаїв В»2.
Длярозгортання наступальних дій військова рада напрямки просив СтавкуВГК виділити з ресурсів центру три армії, 34 стрілецькі дивізії, 28 танковихбригад, 16 - 20 артилерійських полків РГК і 767 самолетов3.
Генеральнийштаб, розглянувши цю пропозицію, зробив висновок про неможливість проведення такоїоперації навесні 1942 р. Про це було повідомлено Верховному Головнокомандувачу.Ставка, не маючи можливості посилити Південно-Західний напрямок своїми резервами,погодилася з думкою Генерального штабу. Маршалу С.Тимошенко було запропонованорозробити план операції лише з метою розгрому угруповання ворога в районіХаркова і звільнення міста наявними силами. План був перероблений, і 28квітня війська була направлена ​​оперативна директива Південно-Західного фронта4. Вній говорилося: В«З метою оволодіння районом Харкова ПЗФ переходить у наступіз завданням прорвати оборону противника і концентричними ударами 6 і 28 Аоточити і знищити його харківську угруповання в районі: Харків, Зміїв,Балаклія, Печеніги. На 15 - 18 день операції перейти до оборони на рубежіЗахачев, Будановка, Сковородовка, ст. Водолага. Готовність настання до результату04.05.1942 р. В»5 Таким чином, операція обмежувалася лише районом Харкова, ідо настання залучалися тільки сили Південно-Західного напрямку.
Планомоперації передбачалося нанесення двох ударів: одного з району Вовчанська таіншого з Барвінківського плацдарму. Метою цих ударів був розгромхарківського угруповання, оволодіння Харковом і створення умов для розвиткунастання на дніпропетровському напрямку спільно з Південним фронтом.
Головнийудар намічалося нанести з Барвінківського плацдарму силами 6-ї армії і армійськоїоперативної групи генерала Л.В.Бобкіна. 6-а армія під командуваннямгенерал-лейтенанта А.М.Городнянского (вісім стрілецьких дивізій, чотиританкових бригади і два танкові корпуси) отримала завдання наступати на Харків зпівдня назустріч угрупованню військ, що наступала з району Вовчанська. Оперативнагрупа Бобкіна (дві стрілецькі дивізії, кавалерійський корпус і танковабригада) ударом на Красноград повинна була забезпечити лівий фланг 6-ї армії.
Зрайону Вовчанська планувався другий удар силами 28-ї армії і примикали до їїсмузі дивізій 21-ї і 38-ї армій, 28-я армія на чолі з генерал-лейтенантомД.І.Рябишевим (шість стрілецьких дивізій, кавалерійський корпус і чотири танковібригади) повинна була нанести удар в обхід Харкова з півночі і північного заходуназустріч 6-ї армії. Ударні угруповання 21 і 38-ї армій (командувачі арміямигенерал-майори В.Н.Гордов і К.Москаленко) отримали завдання наступати,відповідно, на північний захід і південний захід, прикриваючи фланги 28-ої армії.
ЗабезпеченняХарківської операції з півдня було покладено на війська Південного фронту (командувачгенерал-лейтенант Р.Я.Маліновскій, член військової ради дивізійний комісарІ.І.Ларін, начальник штабу генерал-лейтенант А.І.Антонов). Цьому фронту булонаказано створити міцну оборону на південному фасі Барвінківського виступу силами57 і 9-ї армій, якими командували генерали К.П.Подлас і Ф.М.Харітонов.
Врезерв фронту були виділені дві стрілецькі дивізії і кавалерійський корпус.Стрілецькі дивізії повинні були підготувати оборонні рубежі в 20 - 25 км від переднього краю своїх військ і контрудари в чотирьох напрямках, а кавалерійський корпусготував контрудари в трьох напрямках. Такі завдання резервів характерні лишедля оборонних операцій. Незвичайна задача свідчить пропередбачливості командування фронтом у зв'язку з очікуваним наступомсупротивника.
Втой час як радянське командування готувало Харківську наступальнуоперацію, німецьке керівництво розробляло операцію під кодовим найменуваннямВ«Фрідерікус-IВ». Її мета полягала в ліквідації нашого Барвінківського виступуі захопленні плацдарму на лівому березі Сіверського Дінця, з якого потімпланувалося почати В«головну операціюВ» згідно з директивою № 41. Крім того, вВнаслідок цієї операції противник мав намір усунути безпосереднюзагрозу комунікаціям свого південного флангу в районі Дніпропетровська та забезпечитиутримання Харкова з розмістилися там великими складами і лазаретами.
ЛіквідаціюБарвінківського виступу противник планував здійснити шляхом нанесення двохударів по одному напрямі: з району Балаклеї на південь силами 6-ї армії із району Слов'янська, Краматорська в північно-західному напрямку силами армійськоїгрупи В«КлейстаВ». Початок операції бул...
