А.С.Стикалін
ЗВідтоді, як на початку 1990-х років російські історики отримали можливістьбільш диференційованого підходу до оцінки угорської В«національної трагедіїВ» 1956 р., не вщухають суперечки навколо особистості Імре Надя, центральної фігури політичного життя Угорщини вті драматичні дні. Більш того, встиг скластися цілий ряд стійких міфів,крізь призму яких сприймається російським історичним свідомістю цейтрагічний персонаж угорської історії новітнього часу. Згідно найбільшекстравагантному з цих міфів, Імре Надь, недавній австро-угорськийвійськовополонений, який долучився в період революції в Росії до більшовиків іслужив в органах ЧК, був, нібито, безпосередньо причетний до розстрілуцарської семьі1. Праведний гнів, опановує російськими патріотами при одномутільки згадці про грубе втручання іноземців у драму російського народу,цілком закономірно проектується і на співробітника ЧК І.Надя. Навіть у тому випадку,коли доводиться прийняти як дане простий історичний факт: Імре Надь влітку 1918 р. перебував у Забайкаллі, за тисячі верст від Єкатеринбурга, і вже тому не міг мати жодноговідношення до тієї кривавої расправе2.
Архів МІ
Імре Надь
Покриталегендами і діяльність Імре Надя в період еміграції, в Москві 1930-х років. В1989 р. з ініціативи тодішнього голови КДБ СРСР В.А.Крючкова буливитягнуті з архівів документи про зв'язки І.Надя з органами НКВС, а 27 лютого 1993 р. їх вперше опублікувала, наробивши чимало шуму, італійська газета В«Ла СтампаВ» 3. При тому, щоКрючков явно переслідував одномоментні і не дуже чисті політичні цілі -компрометації реформаторського крила кадаровской УСРП, схильного до реабілітаціїІ.Надя4, документи аж ніяк не є підробкою і в загальному не залишають сумнівівв причетності Надя до агентурної розробки деяких з тих угорськихкомуністів-емігрантів, які стали в 1937 - 1938 рр.. жертвами сталінськихрепресій. Ця делікатна тема знайшла відображення в літературі про І.Надєм (в першучергу в роботах Я.Райнера). Правда, читаючи праці Я.Райнера (і деяких іншихпровідних угорських істориків), важко позбутися враження про прагнення заможливості обійти існуючі гострі угли5. Іноді навіть виходить, щоінформація, що надходила в органи від І.Надя, була залучена до слідчих справяк би всупереч його волі. Між тим, російський дипломат і дослідникВ.Л.Мусатов, багато років присвятив вивченню Угорщини в новітній час, призводитьв якості незаперечного свідчення власноручно написану 20 березня 1940 автобіографію І.Надя, де вказувалося: В«З НКВД я співпрацюю з 1930 р. За дорученням я був пов'язаний і займався багатьма ворогами народуВ» 6.
Зіншого боку, зустрічаються іноді навіть у серйозних наукових публікаціяхтвердження про те, що 15 або більше чоловік були розстріляні або загинули втаборах саме за доносами І.Надя, здаються занадто безапелляціоннимі7. В«ПисьменникАнтал Гідаш говорив, що він сів за наклепи Імре Надя. Всесвітньо відомий філософДьордь Лукач, економіст Єні Варга також опинилися в "розстрільнихсписках "через Імре НадяВ», - читаємо в статті кваліфікованогожурналіста-країнознавців, не одне десятиліття пропрацював в Угорщинікореспондентом В«ПравдиВ» 8. Так от, якщо не обмежуватися чутками,поширеними в середовищі угорської комуністичної еміграції в СРСР, азаглибитися в темі, звернувшись до архівних першоджерел, виникають серйозніпитання. В кінці 1990-х років автор цих рядків разом з відомим перекладачемугорської літератури В'ячеславом Середою на прохання спадкоємців отримали доступдо слідчої справи Дьєрдя Лукача - один з найбільших філософів-марксистів XXв. був заарештований у червні 1941 р. і два місяці перебував у катівнях НКВС. Врезультаті була опублікована кніга9. Скажемо відразу: у всьому багатосторінковомуслідчій справі немає ні найменшої згадки про доноси Імре Надя - факт,безумовно, говорить сам за себе. І навіть якщо вдасться довести прямупричетність І.Надя до знищення деяких соратників по партії, слідвизнати: вищеназвані документи, хоча і важливі для складання повної картинипро Імре Надю як особистості, разом з тим, не дають самі по собі жоднихпідстав для перегляду, переоцінки його ролі в суспільно-політичному життіУгорщині середини 1950-х років і революції 1956 Г.10
Щеодна поширена легенда: Імре Надь - людина Л.П.Берии. Цієї версії,схоже, дотримувався і Янош Кадар. Невідомо, правда, наскільки щиро, алевін говорив про це С. Горбачовим у вересні 1985 Г.11 Причому, якщо для Кадара уявна причетність Надя до команди Берії означала лише компроматі нічого більше, в сучасній Росії названу версію можна пов'язати зновомодної спробою деяких істориків і особливо публіцистів побачити вдіяльності Берії навесні-влітку 1953 р. плани далекосяжних системних реформ,представити його в якості нереалізованого реформатора12. Причетністю докоманді Берії іноді пояснюють і проголошений урядом І.Надя вУгорщини з літа 1953 р. В«новий курсВ» - відмова від форсованої індустріалізації,пом'якшення методів колективізації, перенесення центру ваги на виробництвопредметів споживання. Між тим, досить вивчити запис зустрічі радянських іугорських лідерів в червні 1953 р., щоб побачити: фігура І.Надя на постпрем'єр-міністра аж ніяк не була нав'язана Берією всупереч волі інших, вона невикликала заперечень когось із членів радянського руководства13.
Нарешті,у вітчизняній літературі останнього десятиліття (найчастіше в літературістрого певної ідейно-політичної орієнтації) отримала ходіння ще однаспірна версія: повернення на угорський політичний олімп в жовтні 1956 р. Імре Надя, за яким до цього часу міцно закріпилася репутація В«правого ухильникаВ»,пов'язують з поступливістю А.И.Микояна, не розгледів у І.Надєм прихованогоВ«ВорогаВ» і переконав колег по Президії ЦК КПРС зробити ставку на него14.Роль Мікояна іноді перебільшується (хоча при цьому користуються зовсім іншийоптикою) і в західній літературі - не тільки в силу звичного для рядуполітологічних шкіл прагнення виявити в політичній еліті якої б то небуло країни своїх В«яструбівВ» і В«голубівВ», але й тому, що на ставлення доІ.Надєм механічно проектується особлива позиція А.И.Микояна в угорськомупитанні: він був єдиним членом Президії ЦК КПРС, послідовновиступав проти радянського військового втручання. До речі сказати, іугорський біограф Імре Надя Я.Райнер дещо спрощує, як нам здається,реальну картину, коли пише про те, що Мікоян пропонував відновити в партіїІ.Надя, виключеного з неї в кінці 1955 р. за звинуваченням у фракційної діяльності.
Міжтим, яка б не була суб'єктивна позиція самого А.И.Микояна, на зустрічі злідерами Угорської партії трудящих (ВПТ) 13 липня 1956 р. він, виступаючи від імені всього радянського керівництва, висловив думку, навряд чи дає можливістьдля такого однозначного тлумачення: ми В«вважали і вважаємо помилкою виключення зпартії Надя Імре, хоча він своєю поведінкою цього заслужив. Якби Надь залишивсяв лавах партії, він був би зобов'язаний підкорятися партійній дисципліні і виконувативолю партії. Виключивши його з ТВП, товариші самі собі ускладнили боротьбу з ним.Варто було б відверто заявити Надю, що, борючись з партією, він закриває собіможливість повернутися до її лав. Шлях боротьби з партією - це шлях, якийнеминуче веде його до в'язниці. Навпаки, якщо він змінить свою поведінку, то вінможе розраховувати на відновлення його в рядах партії В»15. Таким чином,необхідною умовою відновлення І.Надя в партії повинна була стати, подумку Мікояна, як мінімум, самокритика з його боку.
Враховуючидостаток міфів і спірних версій, слід визнати: переклад на російську мову книгивідомого угорського історика Я.Райнера і її видання до 50-річчя угорськихподій 1956 р. і 110-річчю з дня народження І.Надя цілком своевременни16. Цякнига дозволить відкинути явні міфи, переглянути в деяких випадкахнедостатньо аргументовані версії, створити у свідомості російської читаючоїпубліки реальний, повнокровний ...
