В.А.Авдеев
Щене так давно в будь-якому підручнику з історії можна було прочитати про так званийВ«Змову послівВ», широкому міжнародному змові з метою поваленняуряду більшовиків і вбивства керівників держави. Часизмінилися. І тепер ми стали свідками прямого військового втручання зметою змістити неугодний уряд. Навряд чи варто очікувати, що авторівцього плану коли-небудь притягнуть до відповідальності.
А80 років тому змовники постали перед судом, що проходив при великомукількості публіки з 28 листопада по 3 грудня 1918 року. У вироку судувказувалося, що дії західних послів були пов'язані з В«цинічним порушеннямелементарних вимог міжнародного права та використанням у злочиннихцілях права екстериторіальності В». Безпосередні учасники змовибританські дипломати Б.Локкарт і С.Рейлі, французький генконсул в Москві Гренарі французький розвідник полковник Вертамон були заочно засуджені до смертноїкари за скоєні злочини. Три інших дипломата-змовника були ще досуду вислані з країни.
Коли,у зв'язку з висадкою десанту в Мурманську в травні 1918 року, іноземнідипломатичні місії з Вологди переїхали в Архангельськ, в приміщенніфранцузького представництва чекістами були виявлені документи, що свідчилипро причетність західних дипломатів до заколоту Савінкова в Ярославлі. Здокументів також випливало, що Захід планує повалити руками контрреволюціїрадянську владу і заарештувати радянський уряд на чолі з Леніним. Вразі успіху перевороти передбачалося поставити при владі в Росіїуряд, яке відновило б військові дії проти Німеччини та їїсоюзників.
Вполе зору чекістів потрапили спроби британського розвідника Брюса Локкартавстановити контакти з латиськими стрілками, несучими охорону Кремля та іншихважливих об'єктів в Москві. Глава ВЧК Ф.Дзержинський доручив протіводействовіецим задумам своєму заступнику Я.Петерсу. Чекістами був підставлений Б.Локкартукомандир дивізіону латиських стрільців Я.Берзінь, через якого вдалосяз'ясувати, що в змові беруть активну участь також британський військово-морськийаташе в Петрограді Ф.Кромі, британський розвідник Дж.Хілл, на якогопокладалося проведення терористичних акцій, а також французький генконсул уМоскві Гренар, керівник французької військової місії генерал Лавернь і йогозаступник полковник Вертамон, американський генконсул Пул і агент американськоїрозвідки Каламантіано.
Чекістипоступово з'ясували масштаби змови і виявили його учасників. Але 30 серпня1918 року був убитий голова Петроградської ЧК М.Уріцкій. У той же день булоздійснено замах на Леніна.
НаНаступного дня чекістами був проведений обшук у будинку колишнього британськогопосольства в Петрограді, а також у дипломатичних представництвах іншихкраїн Заходу. При обшуку були знайдені виготовлені британською розвідкоюфальшивки про В«німецькому золотіВ» для більшовиків і сфабрикована В«таємналистування В»советсокго уряду з Німеччиною.
Самфакт наявності терористичної змови проти Росії довго заперечувався Заходом.Що стали недавно відомими справжні документи французької військової розвідки іМЗС Франції проливають додаткове світло на їх реальну роль в подіях80-річної давнини.
Нижчеми публікуємо кілька ніколи раніше не публікувалися документів тогоперіоду. Тут ви знайдете розповідь учасників подій в їх рапортах підфранцузьку розвідку - знамените 2-е бюро Генштабу.
Публікаціяпідготував кандидат історичних наук В.А.АВДЕЕВ.
***
Перекладз французького
ФРАНЦУЗЬКИЙЗАГІН в Москві 28 лютого 1919
донесенняВІЙСЬКОВОЇ МІСІЇ (2 жовтня 1918 - 23 лютого 1919)
Періодз 2 жовтня по 23 жовтня 1918
Внаслідокпереговорів про обмін між Англією і Францією з радянською владою, Військовомуаташе в Росії генералу Лаверна і підполковнику Корбелю було дозволено 2Жовтень 1918 залишити Росію разом з Генеральним консулом Гренаром і паномЛоккарт.
Втой час колишня Французька військова місія увійшла до складу Бюро військового аташеі, збільшившись на кілька офіцерів і рядових, які прибули з Півдня Росії, вповному складі перебувала в Москві, оскільки її Петроградському ешелону вдалосяперетнути кордон приблизно близько 17 вересня; кілька офіцерів і солдатів з липняперебували у в'язниці (мол. лейтенант Шарпантьє, капрал Маргуліс), з 3 вересня -капітан Фо-Па і капітан Вакье, з 8 вересня сс майор Кастель, укладений вКремлі.
Вонаскладалася з 13 офіцерів і приблизно 40 рядових, серед яких - втікали знімецьких в'язниць.
Останнівказівки, віддані генералом Лаверна, наказували мені слідувати директивамГенерального консула Данії г-на Хаксхаузена і особливо стежити за тим, щоб ніУ жодному разі капітан Садуль не був призначений прийняти на себе командування.
Відносиниз більшовицькою владою були в той час такими, що в будь-який момент мігпослідувати арешт членів місії, оскільки Карахан продемонструвавнамереніетем самим на масові арешти більшовиків у Франції, і, з іншогобоку, капітан Садуль вже повідомив підполковнику Корбелю (командир загону з 8вересня по 20 жовтня), що Голова Надзвичайної комісії Петерсмає намір приступити до арештів офіцерів на підставі документів, захопленихв Петрограді і Петрозаводську.
Змоменту мого вступ до командування я запропонував тоді Генконсулу Даніїнаслідувати приклад Петроградського загону, незважаючи на труднощі, викликанівіддаленістю кордону, і дати кожному офіцерові і солдату повну свободу бігтиабо індивідуально, або в складі групи, в залежності від мало-мальськизнань російської мови. Датський посланник в Петрограді пан Скавеніус запевняв уздійсненності цього плану. Кілька тижнів до цього я і полковник Корбельзіткнулися з категоричною відмовою Хаксхаузена, який, як він говорив нам, схиливна свою сторону самого посланця пана Скавеніуса під час поїздки останнього вМоскву. Висунуті доводи були наступними: російські власті дізналися про від'їздПетроградського загону і взяли під особливий нагляд офіцерів і рядовихМосковської місії з тим, щоб В«розмінна монетаВ» не вислизнула від них;тому всяка спроба до втечі є марною, всі ув'язнені місцевимирадами будуть розстріляні, французькі офіцери, вже знаходяться у в'язниці, піддадутьсяще більш суворим заходам. З іншого боку, було б неправильним залишатися підзахистом данського прапора до того близького часу, коли заарештовані кандидатина обмін будуть занурені і відправлені до Фінляндії так само, як і консули, відправлені8 вересня.
Вцей день я оголосив про розжалування унтер-офіцера перекладача Гійона (втелеграфному донесенні в Париж), винного в тому, що по звільненні з в'язниціпідписав зобов'язання, в якому оголосив про непокору надалі наказам абоконсула, або Начальника військової місії. Капітан Садуль, до якого звернувсяколишній унтер-офіцер Гійон після звільнення з в'язниці, сказав мені, що він незгоден з моїм рішенням; я дав йому зрозуміти, що він не повинен висловлювати свогодумки на цей рахунок.
12жовтня, приблизно о 12.30, виходи з будівлі Катерининського інституту, дезнаходилася військова місія, були зайняті агентами ЧК, які почали першіарешти офіцерів і солдатів, які виходять з будівлі. Так, були заарештовані капітанСадуль (відпущений відразу після пред'явлення спеціальної картки), мл.лейтенант Жійанс-Лавернь і приблизно десяток рядових.
Червоногвардійціне входили в будівлю, над яким був піднятий датський прапор; я віддав наказзалишатися всередині інституту і відразу ж поставив до відома датського консула.Останній схвалив мої розпорядження, підкресливши, що вже розпочато переговори прообміні, тому ці арешти є лише результатом якогось непорозумінняміж МЗС та ЧК і що через малий час воно проясниться. Я негайно відправивсяв готель В«МетропольВ» до Чичеріна і на Луб'янку до Петерс.
НаНаступного дня, 13 жовтня, капітан Садуль прийшов в місію і попросив у менепродукти для офіцерів і солдатів, заарештованих і звільнених кілька годинпотому, як він сказав. Він додав, що Петерс хоче заарештувати за шпигунствочотирьох офіцерів місії - майора Гибе...
