Курсова
По курсу: В«Держава і правоВ»
На тему: В«Форма правління Київської РусіВ»
Зміст
Введення I. Передумовиутворення державності у VII-VIII ст. н.е II. Норманизм іантинорманізму III. ОсвітаКиївської Русі IV Державнийлад Київської Русі V. Епохафеодалізму: конфедерація незалежних В«державВ» Висновок Список літератури
Введення Більштисячі років тому, в IX в. н. е.., у східній половині нашого континентусклалося величезна і історично важлива держава - Київська Русь, оспіванебилинами, скандинавськими сагами, половецькими піснями, описане арабськими іперськими географами, візантійськими хроністами і російськимиісториками-літописцями. Йогоядром був древній культурний центр Східної Європи - Середнє Придніпров'я, девже за чотири тисячі років до князя Володимира жили землеробські племена. Йогоокраїни упиралися на півдні в тисячеверстним простори степів, доходячи місцями до"Руського" - Чорного моря, а на півночі до Балтики і непрохідних тайговихмасивів Заволжжя. Сучасникиназивали першу слов'янську державу Руссю; ми тепер, уточнюючи, називаємо їїКиївською Руссю, так як кілька століть Київ був столицею першоїфеодальної держави і по праву вважався "матір'ю міст руських". Билини продревніх богатирів, записані в різних кінцях нашої батьківщини, незміннопочинаються словами: "Як у славному було місті під Києві ..." Ввивченні передумов утворення Київської Русі дуже важливі дві епохи: VI століття -час складання потужних союзів слов'янських племен та IX століття - час формуваннясамої Київської Русі. [1]
Давньоруська держава в своєму розвитку пройшло три етапи:
Перший - у формі ранньофеодальної держави (кінець IX-X ст.) Цей періодхарактеризується завершенням процесу об'єднання слов'янських племен в єдинудержава, формуванням і вдосконаленням державного апарату тавійськової організації.
Другий етап - період розквіту Київської Русі (кінець X - перша половина XIвв.).
Третій етап - друга половина XI ст. - Перша половина XII в. - Періодекономічного і політичного ослаблення Русі. У другій половині XI ст.намітилися тенденції до феодальної роздробленості.
I.Передумови утворення державності у VII-VIII ст. н.е
Відомості про суспільний і політичний устрій східних слов'ян до IX ст.украй мізерні. Все ж, судячи з пізнішим джерелам, можна констатувати уних наявність трьох суспільно-економічних укладів, властивих періоду становленняфеодалізму.
Що стосується політичної організації, то академік Б. А. Рибаковвважає, що наші предки стояли на грані формування класового суспільства вжепротягом праслов'янського періоду. [2]
Західні та східні джерела відзначають в VI і навіть IV в. наявність сильнихвождів у східних слов'ян, що нагадують собою монархів. Відзначається такожнаявність єдності законів, тобто певного правопорядку. У VIII в. джерелаговорять про існування трьох східнослов'янських об'єднань: Куявії, Славії,Артанії. Зрозуміло, державність у східних слов'ян періоду формуванняфеодалізму була досить примітивною. Однак вона створила фундамент длявиникнення Давньоруської держави
У кінці I тисячоліття у східних слов'ян панував первіснообщиннийлад. Основною господарською одиницею володіла землею, знаряддями праці,худобою, продуктами праці була родова община. Вона складалася з групикровноспоріднених малих сімей. Господарство велося колективно, всією громадою.Земельні ділянки періодично перерозподілялися між окремими родинами.Приватної власності на землю не існувало.
У східних слов'ян почалося відділення ремесла від землеробства, розвитоктоварного виробництва. Це призвело до появи поряд з родовою громадою -громади територіальної (сусідської), (називалася "мир" або"Вервь"). Починається розкладання первісного ладу, який бувпов'язаний з подальшим розвитком орного землеробства.
У сусідської громаді відбувався швидкий процес соціального розшарування.Різний склад сімей, нерівність майна, природних умов призвели дозростання приватної власності у заможних членів громади. Утворилася верхівкасуспільства, яка привласнила право збирати продукти на загальні потреби і розпоряджатися ними.У процесі становлення феодального суспільства цей процес перетворився на збірданини.
Більшість слов'янських племен минули рабовласницьку формацію.Патріархальне рабство, яке мало місце у східних слов'ян, не переросла врабовласницьку формацію.
ГјРабовласницькийпраця був невигідний; суворі кліматичні умови вимагали великих витрат длязмісту раба.
ГјРозвитокрабовласництва затримувала сільська громада.
ГјВідсутнійджерело рабів - бранців, великі сусідні території були мало заселені.
ГјРівень розвиткупродуктивних сил вимагав, щоб працівник був зацікавлений у результатахпраці.
Більш вигідним для феодала була праця залежного селянина, який ніспевні повинності (панщину, оброк і т.д.). Рабство у слов'ян носило патріархальний,домашній характер (холопи, челядь і т.д.).
Передумови утворення державності позначилися в VII-VIII ст.н.е. Найвищою сходинкою розвитку первіснообщинного ладу у східних слов'янбули союзи племен. Імовірно таких спілок було 14, найбільш великі зних об'єднували до десяти племен. На початку існування цих союзів племенформою управління була військова демократія. [3]
Отже, у VIII - першійполовині IX століття у слов'ян стало складатися суспільний устрій, якеісторично називається "військовою демократією".
У вождів племен збиралося багато багатств. Раніше їх влада грунтуваласяна мудрості, справедливості, авторитеті. Тепер вони перетворилися в племінних князів,чия влада грунтується на силі. [4]
Постать князя народилася з племінного вождя, але князі періоду військовоїдемократії були виборними. Ставши главою держави, великий князь передає своювладу у спадок, по прямій низхідній лінії, тобто від батька до сина. Зазвичайкнязями були чоловіки, але відомо і виключення - княгиня Ольга.
Військову силу союзуплемен становили найбільш боєздатні чоловіки. Згодом частина з них,хоробрих і сильних, групувалася навколо ватажка в якості його дружини.Дружина з ватажком (князем) займала чільне положення, поступововитісняючи такі демократичні організації, як народні збори і радастарійшин.
Зростанню суспільного становища князя і його дружини сприялозростаюча необхідність захисту союзу племен від всезростаючої загрозинападу зовнішніх ворогів.
Виділяєтьсяу східних слов'ян воєвода, який є ватажком племінного війська. Всібільш значну роль відіграє дружина, яка відділяється від племінногоополчення, стає групою воїнів, особисто відданих князю. Дружина -професіонали, не пов'язані ні з землею, ні зі скотарством, ні з торгівлею.Їх професія - війна. А оскільки міць племінних союзів постійно зростає, - війнастає для цих людей постійним заняттям. Їх видобуток, за яку доводитьсяплатити каліцтвом або навіть життям, набагато перевищує результати праціхлібороба, скотаря, мисливця. Ці люди стають в суспільстві особливоїпривілейованою частиною. Відособляється з часом і племінна знать - главипологів, сильних патріархальних сімей. Виділяється і знати, чиїм основнимякістю є військова доблесть, мужність. Тому вся ця демократіяперехідного періоду до держави набуває військовий характер. [5]
Військовадемократія - це вже не первісність з її рівністю членів племені,племінними зібраннями, вождями, обраними народом, народними племіннимиополченнями, але ще й не держава з її сильною центральною владою,об'єднує всю територію країни і підкоряє собі підданих, які самірізко розрізняються по політичній ролі в суспільстві, за своїм матеріальним,правовим положенням.
Військовий дух пронизує весь лад життя цього перехідного суспільства.Груба сила, меч лежать в ...
