Системнийаналіз позитивних і негативних наслідків християнізації в долі Росії
Зміст
Введення
Частина 1. Причини християнізації Русі
Частина 2. Прогресивний впливхристиянізації Русі на російську цивілізацію
Частина 3. Негативний впливхристиянізації Русі на російську цивілізацію
Висновок
Бібліографія
Введення
У російській мові словоВ«ЦивілізаціяВ» отримує широке поширення в 1860-х роках і включається вперше видання словника В. Даля: В«Цивілізація - гуртожиток, громадянськість,свідомість прав і обов'язків людини і громадянина В»[1].Там же уточнюється, що цивілізувати народ - значить звернути його з дикого,грубого побуту в гражданственний. Це слово часто використовувалося вже Н.А.Добролюбовим, Д.І. Писарєвим, Н.Г. Чернишевським при протиставленнігромадського та природного начал, розвитого і дикого станів [2].Перехід від варварства до цивілізації в духовному сенсі багато дослідниківбезпосередньо пов'язують із заміною язичницьких уявлень релігіями спасіння.Так, А.Ф. Замалеев безапеляційно стверджував, що В«перші досліди російськоїфілософії сходять до давньокиївської епосі і пов'язані з християнізацією Русі.Філософія не могла ще зародитися у надрах слов'янського язичництва В»[3].При цьому рідко береться до уваги той факт, що руйнування міфологічногосприйняття світу, з його спокійною стійкістю і відчуттям одвічноїповторюваності в житті природи і людей, змусило людини вирішувати нові складніпитання. В«Переставши відчувати себе частиною природи, він став інакше дивитися насебе, відчув себе як особистість, але одночасно усвідомив і свою самотність,жах навколишнього світу і свою безпорадність. Перед ним відкрилася дисгармоніяжиття, і людина намагалася зрозуміти її закони, виробити нове ставлення до неї. Іголовне, почав створюватися образ ідеального світу, багато в чому протилежнийреальності [виділено нами] образ, в якому людство прагнулоусвідомити, якими мають бути світ, люди і відносини між ними В»[4].Своєрідна дихотомія, розрив між світів ідеальним, В«горнимВ», і реальним,земним, В«гріховнимВ» за своєю суттю, поселяється в душах людей саме в мірупоширення релігій порятунку.
Той факт, що цепоширення відбувалося повсюдно, і не завжди взаємопов'язано у різнихнародів, має переконати нас в неминучості, об'єктивності та прогресивностірозглянутого процесу. Однак при аналізі наслідків, зокрема,християнізації Русі, слід ретельно зважувати співвідношення придбань івтрат, які стали її результатом. Не слід забувати, що християнствостало запозиченої ідеологією, м'яко скажемо, В«підкоригуватиВ» розвитоксамобутньої російської цивілізації.
Сучасна Росія вжене перший рік переживає бурхливі зміни у всіх сферах суспільного життя. І,як звичайно буває в епоху криз і реформ, духовні пошуки росіяннабувають найрізноманітніші форми: повернення до витоків православноїкультури після десятиліть офіційного державного атеїзму, долучення дорелігійним групам (громадам, сектам) деструктивної спрямованості, зануренняв пучину повного ідеологічного та правового нігілізму з усіма негативнимисоціальними наслідками.
Таким чином, проблемавпливу християнізації Русі на розвиток російської цивілізації представляєтьсявельми актуальною . При її розгляді слід позначити конкретну мета :проаналізувати позитивні та негативні наслідки християнізації у доліРосії. Для досягнення заявленої мети необхідно вирішити ряд взаємопов'язаних завдань :1) визначити причини християнізації; 2) виявити її наслідки; 3)дефинировать ці наслідки на позитивні і негативні; 4) сформулювати іобгрунтувати результати дослідження.
Відповідно дозаявленими цілями дослідження включає в себе вступ, три частини івисновок. Бібліографія складається з джерел і наукової, а такожнавчальної літератури. Хронологічно дослідження охоплює перш за всеподії Х століття (близько 957 року - хрещення княгині Ольги, 988-989 рр.. -Володимира Святославича), однак наслідки християнізації (а цей процесрозтягнувся не на один рік) змушують звертатися і до пізніших подій,перш за все - середньовіччя.
Серед застосовуваних методів найбільш ефективними стали: формально-логічний, конкретно-історичний,порівняльного аналізу.
Частина 1. Причинихристиянізації Русі
Сама В«Повість временнихроків В»[5]у відповідній частині, зі зрозумілих причин, повинна оцінюватися критично.Ще Е.Е. Голубинський з цього приводу писав: В«Хто любить цікаві іхитромудрі повісті, того повість про хрещення Володимира повинна задовольнятицілком, бо гідність хитромудрості їй належить безперечно В»[6].Автор цих слів піддає сумніву факт приходу до Володимира проповідників відрізних народів, і з посиланням на митрополита Іларіона, ченця Іакова (обидва - XIстоліття), Нестора Печерського (XIIстоліття) стверджує, що Володимир вирішив прийняти християнство сам, без чийогосьпосредства і сприяння. До того повинні були існувати вагомі підстави.
Історики традиційноназивають кілька причин прийняття Руссю християнства.
1.Необхідністьоб'єднання слов'янських племен на основі єдиної ідеології. Таку функцію немогло виконати язичництво. Затвердився в 980 р. на київському престолі ВолодимирСвятославич спробував заснувати загальросіянин язичницький пантеон: В«Поставив кумирана пагорбі, поза двором теремного, Перуна дерев'яного, а голова у нього срібна,вус золотий, Хорса - Дажбога, Стрибога, Симаргла (Сіма і Регла) і Мокоша В»[7].Оскільки існування місцевих, племінних, богів не оскаржувалось, племенапродовжували їм молитися, хоча й формально визнавали верховенство Перуна.Знищити владу містечкових культів без радикальної боротьби з язичництвом вцілому не представлялося можливим.
2.Виправданнясоціальної нерівності, що розвивалося в міру становлення, зміцненнякласового суспільства і державності. В«Християнство, як панівнарелігія в середньовіччі, освячувало ... відносини панування і підпорядкування,феодальну структуру суспільства, обожнювали державну владу, що цілкомвідповідало умовам Русі В»[8].
3.Підвищенняміжнародного авторитету Русі, насамперед - на християнському Заході. Прийняттяхристиянства робило князів Русі формально рівними монархів Європи,належать до одного культурному світові, протистоїть поганам-варварам.Міжнародні договори тепер можна було укладати, даючи клятву перед однимБогом. Без хрещення Русі важко було б уявити можливість укладенняміждинастичних шлюбів, влаштованих пізніше Ярославом Мудрим.
4.Залученнядо багатющого пласту візантійської культури. Русь в IX-Xвекахтрадиційно була пов'язана з Константинополем - В«ЦарградомВ» і зі слов'янами вЦентральній Європі та на Балканському півострові, також перебували в тісномуспілкуванні з Візантією. Ці зв'язки в значній мірі визначили церковнуорієнтацію Русі на східнохристиянської світ і на константинопольську кафедру вблискучої столиці стародавньої держави, для рівняння з якими прийняттяхристиянства давало достатньо підстав. При зацікавленості обоххристиянських центрів, Риму і Константинополя, в обігу в свою віру народівЄвропи київські князі могли самі вибирати той напрямок християнства,яке, на їх думку, повинно було краще відповідати політичним і культурнимпотребам держави.
Частина 2. Прогресивневплив християнізації Русі на російську цивілізацію
Значення переходу дохристиянству було величезне і проявлялося у всьому - від повсякденного харчовогораціону і прийомів землеробства до міжнародного становища країни.
Вимагаючи багатоденнихпостів, християнство змушувало їсти більше овочів, а отже -удосконалювати городництво. Багато овочів і відомі-то на Русі стализавдяки візантійцям. Не випадково кращими городниками були монахи. Прийняттяхристиянства вплинуло на розвиток ремесла. Прийоми кладки стін і зведеннякуполів, камен...
