Зміст
Введення
Розділ 1. На шляху до незалежності
Розділ 2. Військове співробітництвоАнголи з СРСР
Розділ 3. Економічнеспівпраця Анголи з СРСР
Розділ 4. Перспективи відносин внинішній час
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Ангола - африканськакраїна, яка розташована на південному заході континенту. Площа 1,2467 м 2 ;населення 10,276 млн. чол., столиця - Луанда з 1,2 млн. жителями.
Державна мова -португальська. Вперше португальські колонізатори висадилися на узбережжіАнголи в кінці 15 в. Угоди 1885-95 рр.. між Португалією, Бельгією,Німеччиною та Англією визначили кордон португальської колонії Ангола.
Близько 6 століття нашої ери натериторії сучасної Анголи оселилися представники бантуязичних племен,які вже знали мистецтво виготовлення залізних знарядь праці і зброї.
У XV столітті Анголу захопили португальці,які правили країною протягом 500 років.
Протягом всієїісторії колонізації країни народ Анголи не припиняв опірпортугальським загарбникам. Національно-визвольний рух посилився післядругої світової війни. У грудні 1956 року було створено народний рух зазвільнення Анголи - МПЛА. МПЛА виступала за єдність усіх національних сил,за ліквідацію колоніалізму, за встановлення в Анголі В«республіканського, демократичногоі світського В»режиму. Шлях до звільнення організація бачила у збройнійборотьбі. До 1973 р загони МПЛА контролювали третину країни.
Союз населення ПівночіАнголи, пізніше перейменований в Національний фронт визволення Анголи (ФНЛА).Ця організація, що склалася за національно-етнічною та релігійноюознакою, проводила власний курс.
Національний союз заповну незалежність Анголи (УНІТА), створений в 1966 г при опорі на народностікраїни. УНІТА виступав проти МПЛА, користуючись підтримкою ПАР.
Метою даної курсової роботи єдослідження Анголі-радянських та Анголі-російських взаємин у військовій іекономічній сфері. Визначити значимість такого співробітництва в зміцненнідобросусідських відносин не тільки між двома країнами, але й у всьому регіоні.Визначити значимість таких союзів у зміцненні національної безпекидержави.
Актуальністьдослідження.
Дослідженняв даній області актуально в тому плані, що розвиток взаємовигідногоспівпраці дозволяли розширювати сферу впливу СРСР і їх союзників в даномурегіоні, дозволяли робити взаємовигідні контракти в галузі торгівлі таекономіки, що важливо і в нинішній час.
Завданнядослідження: на прикладі Анголи показати суперечності ввизвольному русі і політичного життя африканських країн.
Об'єкт дослідження: причини розколу у визвольномурусі Анголи і роль СРСР і Росії в економічній та військово-політичнійсфері;
Предметдослідження: економічнеі військово-політичне співробітництво СРСР і Анголи в 80-ті роки.
Гіпотезадослідження: вивчення даної проблеми дозволить виявити причини розколу ввизвольному русі ангольського народу проти колоніального гніту, про рольрадянських військовослужбовців і політиків у регулюванні внутрішньополітичнихконфліктів.
Новизна і значимістьданої роботи: взаємовигіднеспівпраця Анголи та Росії затребувані і сьогодні. Російські компаніїпроявляють інтерес до співпраці з Анголою в галузі розвідки, видобутку татранспортування нафти. Тому, вивчення аспекти співробітництва у військовій таполітичному плані між цими двома державами представляє не тількинауковий, а й практичний інтерес.
В Анголі вузька прибережнарівнина піднімається до обширного покритому убогою рослинністю плато, вцентрі якого підносяться гори. Тропічні ліси простягаються на півночікраїни і в маленькій провінції Кабінда, відокремленою від решти Анголитериторією Заїру. На півдні країни лежить пустеля. Орні землі становлятьтільки три відсотки від всієї площі Анголи, проте, велика частина місцевихжителів здобуває засоби до існування, вирощуючи цукровий очерет абоманіок. Ангола поставляє на зовнішній ринок алмази і нафта, однак довгі рокигромадянської війни підірвали економіку країни.
У 1960 році дві великіорганізації ангольських партизан почали боротьбу проти жорстокого колоніальногорежиму. У 1975 році країна отримала незалежність, проте, між партіямиповстанців зав'язалася боротьба за владу. На початку 90-х років ОрганізаціяОб'єднаних Націй стежила за ходом виборів і мирних переговорів в Анголі,однак, громадянська війна в країні триває і донині. 04.02.2024 підкерівництвом МПЛА почалося збройне повстання. Незважаючи на репресії зсторони португальської армії і діяльність агентури колонізаторів,патріотичним силам вдалося звільнити велику територію країни на сході тапівденному сході країни. Протягом багаторічної боротьби з колонізаторами МПЛАкористувалися підтримкою СРСР та інших країн соціалістичної орієнтації.
Розділ 1. На шляху донезалежності
У 60 рр.. в ходірозгорнулася національно-визвольної війни ангольського народу протиколоніального гніту, в боротьбу були залучені з політичні сили: МПЛА -Народний рух за звільнення Анголи, УКНІТА - Національний союз за повнезвільнення Анголи, ФНЛА - національний фронт звільнення Анголи. До початку70-х років цим організаціям вдалося домогтися певних успіхів. У червні 1972року Ангола отримала статус штату з правом місцевої автономії. Однак, воназалишалася незалежною від Португалії територією як в політичному, так і векономічному відношенні. Після квітневої революції 1974 року новеуряд Португалії опублікувало конституційний закон, якимвизнавалося право Анголи на самовизначення і незалежність. У відповідності здосягнутою домовленістю збройна боротьба в країні була припинена. У 1975році було створено перехідний уряд на основі домовленості зПортугалією. До нього увійшли представники МПЛА, УНІТА, і ФНЛА. Однак, в результатінепереборних протиріч між трьома національно-визвольними рухамивлітку 1975 діяльність уряду припинилася. Між МПЛА, ФНЛА і УНІТА поновилисябойові дії. У цих умовах МПЛА, яка контролювала столицю і рядпровінційних центрів країни за узгодженням з урядом Португаліїпроголосила незалежність Анголи.Протів молодої республіки була розв'язанавідкрита агресія. Уряд Анголи звернулося до Куби з проханням надатидопомога. При активній підтримці кубинських військовослужбовців реорганізовані національнізбройні сили до кінця березня 1976 вигнали з території Анголипідрозділи найманців і південноафриканської армії. Однак, з ПАР і в наступніроки робилися збройні акції проти Анголи - широкомасштабнівторгнення мали місце в 1981, 1985 і 1987 рр.. У травні 1988 р почалися переговориАнголи, Куби, ПАР і США про політичне врегулювання на Південно - Заході Африки,які завершилися в грудні 1988 р підписанням угод, які відкрили шлях допрактичному здійсненню з 01 квітня 1989 р резолюції Ради БезпекиООН по Намібії. Були здійснені висновок з Анголи військ ПАР і поетапне виведеннякубинських військ.
Португалія,присутня на африканських берегах з 15 в, пізно почала колонізаціювеличезної імперії (в 25 разів перевершує площу метрополії), яку дозволилиїй створити в Чорному континенті внутрішньоєвропейські розбрати. Ця пізня іповерхнева окупація не усувала, звичайно, відчуття залежності відколонізаторів у населення цих територій. Організації, деякі почали в 60-хроках збройну боротьбу за визволення, спиралися на антиколоніальні почуттякольорового населення, більш сильні, ніж їхні національні прагнення.
На досить компактноютериторії тропічної Африки виникло 40 держав, межі яких збігаютьсяз кордонами колишніх колоній. У не настільки давньому минулому ця частина континенту булазаселена безліччю первісних і напівпервісності племен, серед яких подекудизустрічалися осередки ранньої, незрілої державності. В Африці і сьогодніналічується до 500 різних етнічних груп (від багато...
