Зміст
Введення
Глава I. Збройні сили Московської держави впершій половині XVII століття
В§ I. Боярське і дворянське військо
В§ II. Стрілецьке військо
В§ III. Козацьке військо
Глава II. В«Полки нового ладуВ» Олексія Михайловича
В§ I. Набір в В«Полки нового ладуВ»
В§ II. Професійний рівень В«Полків нового ладуВ»
Глава III. Основні військові події
В§ I. Смоленська війна
В§ II. Боротьба за приєднання України
Висновок
Список використаної літератури
Введення
У XVII столітті Московськедержава практично не відставало і своєчасно відгукувалося на всіостанні новинки військових технологій. Стрімкий розвиток військової справи булообумовлено широким поширенням пороху і вогнепальної зброї.
Московськедержава, що знаходилася на стику Європи й Азії, відчувало вплив обохвійськових шкіл. Оскільки в XV - XVI ст. для нього основними супротивниками буликочівники - на перших порах був узятий досвід східної військової традиції. Цятрадиція була піддана значній переробці, і головна ідея її булодомінування в структурі збройних сил легкої іррегулярної помісноїкінноти, дополняемой загонами стрільців і козаків, які перебували частково насамозабезпеченні, частково на державному утриманні.
Початок 30-хрр.. XVII в., Коли уряд Михайла Федоровича і патріарха Філарета початокготуватися до війни за повернення Смоленська, стало точкою відліку в історіїнової російської армії. Колишня структура збройних сил не задовольнялапотреби нового уряду. І при активній допомозі іноземних військовихфахівців в Московській державі почалося формування навчених ізбройних за останнім європейським зразком солдатських, рійтарські та іншихполків В«нового ладуВ». З цього моменту генеральною лінією російського військовогобудівництва в час, що залишився до кінця сторіччя стало неухильне збільшеннячастки регулярного компонента і зниження значення іррегулярного.
Актуальність даноїроботи полягає в тому, що в даний час історія Збройних сил Росії, вособливості їх реформування, викликають інтерес у суспільстві. Особливу увагупривертає до себе період реформ XVII століття. Коло проблем, з якимуряд Росії зіткнулося тоді у військовій сфері, перегукується зсучасними. Це необхідність оптимальної мобілізаційної системи для боротьбиз могутніми західними сусідами при обмежених фінансово-економічнихможливостях і людських ресурсах, також це прагнення освоїти ефективнібоку військової організації, тактики і озброєння.
Роботаактуальна також тим, що не замикається тільки на питаннях регулярності абонерегулярності війська, а показує його боєздатність в ході військових битв.
Хронологічнірамки теми охоплюють період з початку XVII століття по 1676 рік - закінчення правління царяОлексія Михайловича.
Самостійневивчення збройних сил Російської держави почалося в кінці XIX - початку XX століття, коли взагальноісторичної літератури накопичився певний запас фактичних відомостей. Найбільшвеликим твором того часу була праця Вісковатова А.В. В«Історичнеопис одягу та озброєння російських військ В»[1], випущена в 1902році. У своїй роботі автор представляє унікальне єдине у своєму родінастільки масштабне дослідження в галузі історії військової амуніції. ВисКоватийА.В. спирається на широке колописьмових і речових джерел. Серед них: царські грамоти ("іменні" та"Боярські вироки"), накази і наказні пам'яті стрілецьким головах, чолобитні,відписки, а також записки російських і іноземних мандрівників.
Наступнимзначущим внеском у науку був колективну працю групи генералів і офіцерівцарської армії і флоту, виданий в 1911 році і отримав назву В«Історіяросійської армії і флоту В»[2]. В«ІсторіяВ»показує розвиток російського військового справи і розглядає видатні бойовіепізоди. Автори книги Гришинського А.С., Нікольський В.П., Кладо Н.Л. докладноописують організацію, побут, озброєння і характеризують бойову підготовку військ.
У 1938 роцівиходить монографія Богоявленського С. К. В«Озброєння російських військ в XVI-XVIIвв. В»[3].Історик, спираючись на велику кількість архівних даних, докладно описуєозброєння та спорядження російських військ. Досягненням автора є те, щопісля революції це була єдина нова робота, що стала згодомкласикою.
З початкомВеликої Вітчизняної війни випуск наукових праць скорочується. У 1948 році насвіт виходить стаття Денисової М.М. В«Помісна кіннотаВ» [4].У цій статті автором був переконливо спростують один із міфів староїісторіографії про військово-технічну відсталість російського війська. Крім тогоДенисова М.М. основі архівних даних дає опис реального зовнішнього вигляду іозброєння помісної кінноті в 17 столітті.
У 1954 роціісторик Чернов А.В. видає книгу В«Збройні сили російської держави вXV-XVII ст. В»[5] На основі багатогофактичного матеріалу автор висвітлює будівництво збройних сил Русскогодержави в XVII ст. і показує самостійний шлях і оригінальністьрозвитку збройних сил. Встановлюється тісний зв'язок їх з економічним іполітичним розвитком Російської держави.
У наступному1955 виходить великий працю В«Нариси історії СРСР. Період феодалізму. XVIIстоліття В». Над цим виданням працював великий колектив істориків, серед яких булиПрокоф'єв В.А. і Новосельський А. А. У розділі 4 представлена ​​стаття цихдослідників - В«Міжнародне становище Російської держави в 20-30-х рокахі Смоленська війна 1632-1634 рр.. В»[6]. Історики даютьхарактеристику зовнішньополітичної ситуації Руської держави, а потімдокладно, з опорою на джерела, відтворюють події Смоленської війни.
Новітніроботи з історії збройних сил Московської держави XVII століття видаються з 1990-хроків. Так, у 1992 році виходить книга Бегунова А.І. В«Шаблі гострі, конішвидкі ... З історії російської кавалерії. В»[7] Автор розповідаєпро історію російської кавалерії, призводить описи боїв, в яких вирішальнуроль зіграла кіннота. Також Бегунова А.І надає цікаві документальніджерела - Статути та Інструкції, що визначали в різні епохи службу кавалерії,її життя і побут.
У 1994 роцівиходить на світ видання Костомарова Н.І. В«Богдан ХмельницькийВ» [8].Дослідник коротко описує біографію Хмельницького, але досить докладнорозкриває його політичну діяльність і роль у здобутті незалежностіУкраїни.
Історіїприєднання України до Росії присвячений також праця Ульянова Н.І. В«Походженняукраїнського сепаратизму В»[9], що вийшов в 1996році. Автор зібрав у книзі величезний фактичний матеріал про повстаннях, військовихбитвах які призвели до отримання Україною незалежності.
У 2004 роцівиходить видання Волкова В.А. «³йни і війська Московської державиВ» [10].Книга ілюструє час, коли наша батьківщина, звільнившись відтатаро-монгольcкого ярма, стверджувалося на зовнішньополітичній арені вчисленних війнах зі східними і західними сусідами. Автор розповідає прозародженні в Росії регулярного війська, а також видає фактичний матеріал проратні подвиги наших предків, більша частина з яких стала предметомісторичних досліджень вперше.
У тому ж 2004році видається книга Романова М.Ю. В«Стрільці МосковськіВ» [11].Автор швидше краєзнавець, ніж військовий історик, але чесно спробував відновити історіюмосковських стрілецьких наказів. Дана робота відрізняється великою кількістю новихматеріалів (в т.ч. архівних), знанням джерельної бази і відповідальнимпідходом до викладу матеріалів. При відсутності достовірної інформації поякого питання автор прямо пише про це. Книга оповідає про історію московськогострілецького війська - предтечу регулярної російської піхоти. Розглядаютьсярізні аспекти організації служби московських стрільців, в тому числідіяльність Стрілецького наказу - одного з центральних державнихустанов Росії XV)-XVII ст. Вперше наводяться відомості з історії 26стрілецьких полків, що входили до складу столичного гарнізону в другій половиніXVII в.
У 2005 роцівийшла з друку робота Каргалова В.В В«Російські ...
