Казанський Державний Медичний Університет
Реферат
Тема: Казанський ДержавнийМедичний Інститут в роки Вітчизняної війни
виконала:Зайнутдінова Діляра,
студенткагрупи 4102 стоматологічного факультету КДМУ.
Науковийкерівник:
оскількиі. н. Фасхутдінова Е. Н.
2010
Зміст
Казанський державний медичнийінститут в роки великої вітчизняної війни
Казанський медичний інститут в роки великої вітчизняноївійни
Науково-дослідна робота в КГМІ
Використана література
Казанський державний медичний інститут у рокивеликої вітчизняної війни
Проаналізованозаходи в Казанському державному медичному інституті в 1941 - 1945 рр..по збільшенню випуску фахівців, активізації наукових досліджень, надання спеціалізованоїмедичної допомоги пораненим військовослужбовцям, запобіганню і лікуванню хворих в тилу,всебічної допомоги армії. Казанська медицина дала фронтовим хірургам місцеву анестезіюрозчином новокаїну і масляно-бальзамічний емульсію для лікування ран.
Світоваісторія не знає більш важких випробувань, ніж ті, які випали на долю нашогонароду у Великій Вітчизняній війні. Татарська Автономна Радянська СоціалістичнаРеспубліка (ТАССР) у важкі роки стала однією з найбільших тилових баз по наданнюдопомоги пораненим, відновленню їх здоров'я. Майже в повному складі в ТАССР булиевакуйовані Наркомздоров'я СРСР і РРФСР, а також 42 медичних ВНЗ з різних містРадянського Союзу - Мінська, Вітебська, Смоленська, Києва, Ленінграда, Москви та інТаким чином, Казань в роки війни була одним з найбільших медичних центрів нашої країни. Казанський медичний інститутпід керівництвом призначеного незадовго до початку Великої Вітчизняної війни (24Травень 1941) директора С.В. Курашова перебудував навчальну, наукову, лікувальну та виховнуроботу на військовий режим, забезпечивши вирішення оборонних завдань, безперебійну підготовкулікарів і практичну допомогу органам охорони здоров'я [4]. З перших днів війни булитерміново переглянуті навчальні програми, прискорені навчання та випуск лікарів, готовихдо роботи у військових умовах. Навчальний рік розпочався 1 серпня. Студентам доводилосяпереносити всі тяготи воєнного часу: після 8-годинних занять вони йшли в евакогоспіталіі допомагали пораненим, працювали санітарами, медичними сестрами та фельдшерами, тамж проходили виробничу практику. Крім того, разом з викладачами студентівчасто закликали до робіт оборонного характеру - вони рили окопи та рови в декількохкілометрах від міста, вчилися влаштовувати землянки, розгортати медичні пункти,виносити поранених з поля бою і цілодобово стояти біля операційних і перев'язувальних столів,працюючи при світлі каганців і ураганним вогнем противника. Рятуючи поранених і хворих,вони з вдячністю згадували своїх викладачів, які передали їм свій багатийдосвід. Часто, відклавши медичні інструменти, вони захищали поранених зі зброєю в руках.
Викладаннявелося в складних умовах дефіциту кадрів: з кожної кафедри інституту було мобілізованов армію від 2 до 9 викладачів - всього більше 100 чоловік, у тому числі доценти,асистенти, аспіранти та ординатори. В лабораторіях кафедри біохімії було так холодно,що замерзали реактиви в бюретки. Місця викладачів, мобілізованих в армію,заміщалися практичними лікарями або евакуйованими вченими. Наприклад, кафедрушкірно-венеричних хвороб очолювала член-кореспондент АН СРСР, проф.О.Н. Підвисоцька.Лекції з загальної хірургії читав військовий лікар В.Н. Шубін, практичні заняття проводилисяЛ.С. Любимова і В.Н. Голубєвої.
Молодихлікарів готували насамперед для роботи на фронті. Всього за роки Великої Вітчизняноївійни інститут підготував 7 випусків лікарів, зокрема в 1941 р. - 3 (з них 2 дострокових) числом понад 900 лікарів, з яких більше половини були мобілізованів армію [6, 7]. Крім того, за роки війни в республіці було навчено близько 3,5 тисячімедсестер і понад 3 тисячі сандружинниць. На території ТАССР була розгорнута потужнамережу евакогоспіталів. Тільки в 1941-1942 рр.. в Казані було організовано 45 госпіталів,в яких раніше розміщувалися інститути, школи, клініки медичного інституту іГИДУВа, лікарні, студентські гуртожитки, готелі, клуби та інші будівлі [10,11]. У Казанському військовому госпіталі - найстарішому лікувальному закладі країни - у військовіроки працювали лікарями в подальшому професори і доценти КГМІ і ГИДУВа М.Х. Файзуллін,В.В. Громов, К.А. Маянскій, Н.І. Любина, В.М. Осиповський, Г.А. Башкирія, В.В. Грубер.Лікарями госпіталю в післявоєнному періоді закінчені і захищені 3 докторські та 4 кандидатськідисертації, опубліковано понад 90 наукових праць. Але головний результат роботи госпіталю- Це повернення в стрій 80,4% поранених і хворих. У 1941-1945 рр.. тут отрималидопомога 32384 людини, виконано 13 000 операцій. Постійними консультантами вроки війни і в повоєнний час в госпіталі були професори Л.М. Рахлін, І.В.Домрачев, Н.В. Соколов, Л.І. Шулутко, В.В. Громов, Д.Є. Гольдштейн, С.М. Алексєєв[1, 3].
Вевакогоспіталі Казані перенесли роботу клінічних кафедр, і частина викладачівінституту стали їх співробітниками [10, 11]. Серед них були досвідчені фахівці хірурги,завідувачі кафедрами факультетської та госпітальної хірургії педіатричного факультетаІ.В. Домрачев, загальноюхірургії Б.Г. Герцберг, госпітальної хірургії Н.В. Соколов, факультетської хірургіїС.М. Алексєєв, топографічної анатомії та оперативної хірургії І.Ф. Харитонов.
Казанськамедицина увійшла в історію Великої Вітчизняноївійни методом місцевої інфільтраційної анестезії новокаїном, розробленим А.В.Вішневскім.80% оперативних втручань на фронті виконувалося цим методом, і випускникиКазанського медінституту всюди його впроваджували. Настільки ж успішно застосовувалися масляно-бальзамічнаемульсія при лікуванні ран і різні види новокаїнові блокад (вагосімпатіческіх,паранефральній, пресакральная), які служили не тільки для профілактики, але ідля лікування шоку [3, 9].
Вроки війни казанськими хірургами було зроблено неймовірну кількість складних операцій,які врятували життя сотням тисяч поранених. Тільки за 1941-1943 рр.. колективом кафедригоспітальної хірургії (зав. - проф. Н.В. Соколов) було проведено понад 6600 операційі лікування понад 9 тисяч хворих. Великі успіхи були досягнуті в галузі пластичноїхірургії. Е.А. Домрачева змогла в буквальному сенсі зберегти обличчя багатьом нашимвоїнам, знівеченим важкими пораненнями. Її операції із застосуванням Філатовськойстебла були унікальні і випередили розвиток світової пластичної хірургії на 20 років[2]. Напружену роботу в терапевтичних відділеннях очолювали завідувачі кафедрамипропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії А.Г. Терегулов, факультетськоїтерапії З.І. Малкін, нервових хвороб Л.І. Омороков, психіатрії М.П. Андрєєв, рентгенологіїМ.І. Гольд штейн, фтизіатрії Б.Л. Мазур, дитячих інфекцій А.Ф. Агафонов, який бувдиректором Центрального педіатричного інституту РРФСР, інфекційних хвороб Б.А.Вольтер, офтальмології В.Є. Адамюк і А.І. Мурзін, отоларингології М.М. Лозанов іін
Великупрактичну і консультативну допомогу госпіталям надавали заслужений діяч наукиРРФСР, проф. А.В. Вишневський, головний терапевт відділу евакогоспіталів Татнаркомздравапроф.В.І. Катерів, головний хірург проф.Л.І. Шулутко. Професори і викладачімедичних вузів висувалися на керівні посади: професора А.Ф. Агафонові Т.Д. Епштейн працювали заступниками наркома охорони здоров'я Татарії, доцент Д.Є.Потєхін - завідувачем міськздороввідділом Казані, Ф.Ф. Муртаза - завідувачем відділі охорони здоров'яСвердловського району Казані, доценти В.М. Мурат і М.А. Ерзін, асистенти Н.І. Попкові В.П. Андрєєв - начальниками евакогоспіталів або їх відділень. Співробітників інститутунеодноразово направляли для надання консультативної допомоги лікарям і хворим периферійнихгоспіталів, для ліквідації виникали вогнищ інфекції, в комісії військкоматів,на донорські пункти, господарські та оборонні роботи [4].
Незваж...
