Контрольна робота
з дисципліни
В«Політична історія Росії (1991-2001)В»
Зміст
Питання 1. На що був розрахований новийстратегічний курс, проголошений М. Горбачовим?
Питання 2. Що призвело до провалуперебудови?
Питання 3. Які особливості економічноїполітики уряду Єгора Гайдара?
Питання 4. Назвіть причиниконституційної кризи (січень-жовтень 1993 р.)
Питання 5. У чому сила і перевагинової Конституції Росії (1993 р.)? Питання 6. Які особливості президентськихвиборів 1996 р.?
Питання 7. Як події В«чорногопонеділка В»17 серпня 1998 відбилися на економіці Росії і простихгромадянах?
Питання 8. Що дає нашій країнічленство в Паризькому клубі?
Питання 9. Як проходила передвиборчаборотьба за президентський пост в 2000 р.?
Питання 10. Як складалися стосункиміж Росією та Європейським Союзом в 2000 р.?
Питання 1. На що буврозрахований новий стратегічний курс, проголошений М. Горбачовим?
Після того як до владиприйшов М. Горбачов, вже на квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. став ясно, що новий генсек збирається проводити новий курс, курс на реформи. МихайлоСергійович заявляє про припинення розгортання в Європейській частині СРСР ракетРСД-10, пропонує загальний відмову від ядерних випробувань, а також оголошуєоднобічний мораторій на них (з 6 серпня по 31 грудня 1985 р., але потім він регулярно продовжується).
Ще раз відзначимо, щовступ СРСР в епоху радикальних перетворень (перебудови) відноситься доквітню 1985 р. і пов'язане воно з ім'ям нового Генерального секретаря ЦК КПРСМ.С. Горбачова (обраного на цей пост на березневому Пленумі ЦК). Один зпопередників Горбачова на посту Генсека - Ю.В. Андропов робивспробу оновити систему за рахунок її очищення від розкладених елементівноменклатури і зміцнення дисципліни в суспільстві. Новий курс М.С. Горбачовапередбачав внесення структурних і організаційних змін у господарські,соціальні, політичні механізми, а також в ідеологію. У новій стратегіїособливого значення набувала кадрова політика, яка виражалася, з одногобоку, в боротьбі з негативними явищами в партійно-державному апараті(Корупцією, хабарництвом та ін), з іншого боку, в усуненніполітичних противників Горбачова і його курсу (в московської та ленінградськоїпартійних організаціях, в ЦК компартій союзних республік).
Ідеологія реформ. Починаючи з 1985 р., йшлося про вдосконалення соціалізму і необхідності його прискорення. На січневому ПленуміЦК КПРС 1987 р., а потім на XIX партконференції (літо 1988 р.). М.С. Горбачовим вперше була викладена нова ідеологія і стратегія реформ. Тепервизнавалася наявність деформацій у політичній системі і ставилося завданнястворення нової моделі "соціалізму з людським обличчям". У ідеологіюперебудови включаються деякі ліберально-демократичні принципи(Поділу влади, парламентаризм, цивільні і політичні правалюдини). На XIX партконференції вперше була проголошена мета створення вСРСР цивільного (правового) суспільства.
Демократизація тагласність сталисутнісним вираженням в новій концепції соціалізму. Демократизація торкнуласяполітичної системи, але вона розглядалася також як основа для здійсненнярадикальних економічних реформ. На даному етапі перебудови широкий розвитокотримала гласність, критика "деформацій соціалізму" в економіці,політиці, духовній сфері.
Зміни в системідержавного устрою. Для визначення законодавчої політики скликався новий вищий органвлади - З'їзд народних депутатів СРСР, який формував Верховна Рада СРСР(Фактично парламент). Перший з'їзд відбувся в травні-червні 1989 р., на ньому Головою Верховної Ради СРСР був обраний М.С. Горбачов (головоюВерховної Ради РРФСР - Б.Н. Єльцин). У 1990 р. вводиться інститут президентства. III з'їзд народних депутатів СРСР (березень 1990 р.) обрав М.С. Горбачов Президентом СРСР. У грудні 1991 р. відбулися вибори президентів в більшості союзних республік. 12 червня 1991 президентом РРФСР був обраний Б.М. Єльцин.
Питання 2. Що призвело допровалу перебудови?
Проблема зміни економічної системи назрівало в СРСР ще в кінці 60-х років минулого століття. Але всі спроби реформувати систему були приречені на провал. Адже для будь-яких змін треба було реформувати повністю весь бюрократичний апарат. А цього не міг (чи не хотів) робити ніхто. Ці мізерні спроби продовжувалися до тих пір, поки до влади не прийшов в 1985 році М.С. Горбачов. Це був енергійний реформатор, але саме його необдуманість рішень призвела до провалу перебудови.
Постійні поступки Заходу і США, з боку Горбачова відразу ж показали західним партнерам його слабкість, непрофесіоналізм як парламентера. Він явно йшов на популістські кроки з метою отримати підтримку громадської думки на Заході, підриваючи на переговорах позиції СРСР ослабленням його потенціалу. По суті справи вже в Женеві Рейган - американський демагог-професіонал - розкусив Горбачова. І далі західна сторона тиснула на радянського генсека з усе зростаючою силою, поєднуючи це з лестощами і дифірамбами. На думку деяких фахівців, склалася цікава, з точки зору психології, ситуація, коли найближчі співробітники Горбачова і його західні партнери створювали комфортний психологічний фон у відповідь на поступки навіть на шкоду країні, в той час як його опоненти з вищого (особливо військового) керівництва країни чим далі, тим більше сприймалися як дратівливий, а потім вже і просто небезпечний фактор.
Хоча Горбачову і вдалося досить швидко зламати опір "старої гвардії" в ЦК КПРС, в тому числі представників радянської військової верхівки з ЦК КПРС в 1989 р., проте, до 1991 року, він налаштував проти себе цілий ряд видних діячів ЦК КПРС, що в кінцевому підсумку і призвело до створення знаменитого ГКЧП і кризі влади.
Розпочатий у квітні 1985 р. як "прискорення соціально-економічного розвитку" перебудова Горбачова не зуміла оновити соціалізм з об'єктивної причини: соціалізму в Радянському Союзі, де засоби виробництва і політична влада були відчужені від трудящих, ніколи не існувало, а тому "оновлювати" було нічого. Були і суб'єктивні причини невдачі перебудови: ініціатор перебудови невірно оцінив стан радянського суспільства (в наявності був не економічна криза, а соціально-економічну безвихідь, що вимагає зовсім інших способів лікування в порівнянні з тими, які застосовуються при економічній кризі). Помилилися організатори перебудови і у визначенні мети змін.
Підводячи підсумок вище сказаного, важливо відзначити, що в звичайно рахунку, невдачі перебудови, затіяної М.С. Горбачовим, криються, швидше за все в його необдуманих і непослідовних кроків у сфері реформування економіки СРСР. У той же час, не можна не сказати про те, що недалекоглядні поступки Горбачова у зовнішній політиці по відношенню до країн Заходу, в кінцевому рахунку прямо або побічно послаблювали військово-політичну та соціально-економічну міць СРСР, а отже віру населення в радянського лідера і світле майбутнє, і, що не менш важливе для політика - послаблювали підтримку генсека з боку партапарату, номенклатури і військових. Існує різні думки істориків і політиків, з приводу причин невдалої перебудови в СРСР. Багато хто з них вбачають головну причину невдач перебудови та розпаду СРСР в зростанні військових витрат СРСР в останні три десятки років його існування. Проте не можна не враховувати і роль особистості в історії ...
Питання 3. Якіособливості економічної політики уряду Єгора Гайдара?
1 січня 1992урядом, який очолив Є. Гайдар, був застосований набір монетаристськихзаходів, так звана В«шокова терапіяВ»: обмеження сукупного попиту за допомогоюдорожчання кредиту і урізування бюджетних витрат.
Основним заходомдержавної соціально-економічної політики цього етапу з'явиласялібералізація цін: відпустка їх при індексації зарплати бюджетників, пенсій,стипендій та інших виплат на 70%. Передбачалося, що дані заходи здатні вдосить короткий термін збити інфляцію, ...
