Зміст
Введення
1. Аналіз літератури та першоджерел
2. Хід військових дій на територіїБілорусі
2.1 Підготовкаі початок військових дії на Білорусі в 1648 році
2.2 Закінченняперемир'я. Літня компанія 1649 року. Лоєвський битва і її підсумок. Зборовськиймирний договір
2.3 Відновлення військових дій наБілорусі в 1650-1651 роках. Белоцерковний мирний договір. Закінчення війни наБілорусі
3. Характер війни 1648-1651 року на Білорусі
Висновок
Список літератури
Додатка
Введення
Козацько-селянськавійна 1648-1651 років стала втіленням глибокого внутрішньополітичної кризи,який існував у Речі Посполитій у 17 столітті. Масштабністькозацько-селянської війни, її роль в історії білоруського народу, роблятьдослідження війни та окремих її фрагментів досить актуальним. Наш часдає можливість використовувати маловживаних джерела, переглянути відомостівже вчинених документів, додати нові наукові дослідження та на основірізноманітних джерел зробити комплексне дослідження становища набілоруських землях під час козацько-селянської війни 1648-1651 років. Науковаактуальність проблеми обумовлена ​​нерозробленістю теми як у вітчизняній,так і в зарубіжній історіографії.
Враховуючи науковезначення, актуальність і недостатню розробленість теми, метою даногокурсового проекту є детальне дослідження широкого спектруполітичних, соціально-економічних та етноконфесійних факторів, якізумовили переростання козацько-загальнодержавних протиріч у формузбройної боротьби в РП, військових подій і політичних процесів у ВКЛ підчас козацько-селянської війни, її підсумків для Білорусі, що дозволяєсформувати цілісну картину становища на білоруських землях у середині 17сторіччя. В рамках поставленої мети визначають наступні завдання:
- Виявленняі конкретизація комплексу внутрішньодержавних протиріч, які сталипередумовами для розгортання бойових дій в Білорусі;
- Визначенняхронологічних рамок війни, уточнення хронології подій, територіальнихмеж поширення бойових дій;
- Аналізсоціального складу ворогуючих сторін, з'ясування мотивів їх участі у війні;
- Дослідженняпроцесів, які проходили на підконтрольній повстанцями території;
- Визначеннявпливу зовнішніх факторів на розгортання або згортання козацько-селянськоївійни на Білорусі;
- Оцінкаполітичних і соціально-економічних наслідків війни для жителівбілоруських земель і РП в цілому.
Об'єктом дослідження вданій курсовій роботі є соціально-політична ситуація в Білорусі всередині 17 століття. У той час і Білорусь і Україна переживали не кращічаси. В першій половині 17 століття на Білорусі поступово наростала соціальнанапруженість. Незадоволеність більшої частини городян і селянствасвоєвольства'' государя'', важким повінностним режимом, широкимпоширенням відкупної системи, численними іншими поборами проявляласяв цей період головним чином в різних формах пасивного опору. До нихвідносяться різноманітні скарги, які широким потоком подавалися на адресудержавної адміністрації або церковних властей. Однак розпорядження вищихвластей, або, що також мало місце, заступництво церковної ієрархії, яказасуджувала самовільні побори феодалів, мало що міняли в положенні селян.Експлуатація, яка безперервно збільшувалася, примушувала багатьох селяншукати кращої долі в пагонах і переселеннях. Ще одним напрямком соціальноїборотьби було протистояння найбіднішої частини міщан з міськими верхами.
Переважною формоюпасивного опору феодалам і релігійному гнобленню були пагони,найчастіше на Русь. Розміри масової втечі селян в Російську державуприйняли такий характер, що в 1643 році Владислав IVбув змушений вимагати від адміністрації прикордонних з Росією місттермінових заходів щодо запобігання втеч.
Місцеве сільськенаселення, що користувалося до цього свободою, все більш закріпачуєпоміщиками, які разом з тим, завдяки польсько-єзуїтського впливу і підтиском польського уряду, змінювали православ'ю і зверталися в поляків;народ, з одного боку, насильно звертався в унію, а з іншого боку -перебував під важким гнітом жидів-орендарів, які обкладали селяннепосильними зборами і допускали вчинення релігійних служб не інакше, як заособливу плату. Все це викликало народні збудження, втихомирювати жорстокимизаходами польських і литовських властей. Після підписання Люблінської Унії в 1569році і створення Речі Посполитої посилилися гоніння на православну церкву.
Польща отримала великіможливості для проведення великодержавної політики щодо населенняВеликого князівства. Політика Речі Посполитої по насадженню на білоруськихземлях католицизму та проведення полонізації доповнили диференціаціюбілоруського суспільства етнорелігійних дезінтеграцією. Полонізаторський процесипривели до відриву від білоруської етнічної спільності її інтелігенції, вищихшарів, ніж утруднили процес формування і розвитку єдиного народу.
Предметом дослідженнявиступає козацько-селянська війна 1648-1651 років на білоруських землях.Яка почавшись на території України, торкнулася територію БілоруськогоПодніпров'я та Полісся. По всій своїй сутності вона була серією локальнихповстань, стрімко спалахнули в багатьох містах Білорусі. Вибір предметаобумовлений також недостатньою дослідницько в історіографіїполітичної, міжконфесійної та пов'язаної з нею етнічної боротьби під часкозацько-селянської війни, необхідністю введення в науковий обіг нових імаловживані джерел для відображення реальної картини розгортанняподій в 1648-1651 років.
Хронологічні рамкидослідження позначені самим ходом війни в Білорусі. Поява козацькихзагонів на білоруських землях і пов'язані з цим селянські повстаннядокументально зафіксовані влітку 1648 року, таким чином нижняхронологічна межа пов'язана з цією датою. Успіхи військ ВКЛ влітку 1651 рокута підписання Белоцерковного договору у вересні цього ж року призвели дозупинці бойових дій на Україні і згортання повстанського руху натериторії білоруських повітів ВКЛ восени 1651 року. Незважаючи на черговухвилю війни на Україні, яка почалася в 1652 році, активізаціїповстанського руху на білоруських землях не спостерігається, тому вякості верхньої хронологічної межі дослідження визначається осінь 1651року.
козацькаселянська війна беларусь
1. Аналіз літератури та першоджерел
У курсовій роботі ярозглядав у якості основної літератури з даної тематики праці російськихі білоруських авторів, а також деяких польських і українських істориків.
Головна увагаросійських істориків XIX ст. було залучено до війни на Україні, а боротьба всамостійне явище ними не виділялося. Більша увага до подій вБілорусі звернули представники української історіографії XIX в. М.І. Костомаровпідкреслив національно-релігійний фактор в козацько-селянській війні і автоматичнопоширив його на білоруські землі [7; с.253-260]. П.А. Куліш, який заявивпро відсутність в Білорусі соціальної бази для повстання, розглядав"Хмельниччина" на Україні, як боротьбу за певні привілеїкозацькій старшині, як кодла Б. Хмельницького за особисті образи [26; с.158-170]. Ввідміну від П.А. Куліша, В.Б. Антонович в козацьких війнах бачив зображенняборотьби двох національних ідей - демократичної вічовий ідеї українського народуі шляхетсько-аристократичної традиції польського народу. [27; с.160-166]
П.М. Батюшковсконцентрував свою увагу на релігійному аспекті війни. На його думку,однією з головних причин козацько-селянської війни були релігійніпротиріччя православних і католиків (Після смерті Сигізмунда III,при Владиславе IV православніотримали більше привілеїв, ніж католики і уніати) [8; c.225-251]
Першим середбілоруських істориків присвятив свою увагу соціальній боротьбі в середині XVIIв. В. Ластовський, який розглядав козацько-селянську війну, як боротьбуміж поляками і козаками, до яких приєдналися, широкі маси білоруськогограмадства ...
