План
Введення
Глава 1. Формування білорускоюколаборації третього рейху до початок війни
Глава 2. Колабораціонізм під часнімецької окупації Білорусі
Глава 3. Основні коллабораціоністкіе формування
Розділ 1 Основні коллабораціоністкіе формування
Розділ 2. Новогрудський ескадрон
Глава 4. Колабораціонізм післязакінчення війни
Глава 5. Колабораціонізм і моя сім'я
Висновок
Список літератури
Введення
Колабораціонізм (фр. collaboration - співробітництво) в юридичнійтрактуванні міжнародного права - усвідомлене, добровільне іумисне співробітництво з ворогом, в його інтересах і на шкоду своємудержаві. Термін найчастіше застосовується в більш вузькому сенсі - як співробітництвоз окупантами. У кримінальному законодавстві переважної більшості країн світуфакт колабораціонізму кваліфікується як злочин проти своєї держави,зазвичай як державна зрада. Спочатку означав співробітництво громадянФранції (до якого закликав націю глава режиму Віші маршал Петен в 1940 році) з німецькими властями в період окупації Франції в ході Другої світової війни. Потім став застосовуватися і до іншихєвропейським урядам, які діяли під німецької окупацією(Уряд Квіслінга в Норвегії, режим Локотської республіки, діяльність мельниківців на окупованій території СРСР іін) або військовим організаціям громадян окупованих країн під контролемгітлерівського блоку (Російська визвольна армія Власова, національні дивізії СС майже увсій Європі та ін.)
Вермахт і війська СС поповнили понад 1,8 мільйона осіб з числа громадян іншихдержав і національностей. З них у роки війни було сформовано 59 дивізій,23 бригади, кілька окремих полків, легіонів і батальйонів. Білорусь нестала винятком, основними причинами білоруського колабораціонізму єневдоволення частини населення радянською владою (у тому числі радикальнимизмінами в Західній Білорусії, приєднаної до СРСР в 1939 р.) і діяльність націоналістичних організацій, в першу чергу діячів БілоруськоїНародної Республіки, групи прихильників ксьондза В. Годлевського (він сам і частина його послідовників уНадалі розчарувалися в німцях і перейшли до підпільної боротьби проти них), іін [1]
Про Білорусіне можна сказати, що колабораціонізм був підтриманий масами, але діяльністьбілоруських "німців" у досить великій мірі заважала партизанським бригадам, загономі підпільникам Радянського Союзу, також не можна забувати, що паралельно загониколабораціоністів вели боротьбу з польськими партизанами і були в складірегулярних військах СС і каральних загонів СД. У сучасних державнихісторичних виданнях Білорусі та Росії абсолютно всі колабораціоністидіяли на території БССР були визнані бандитами і зрадниками, але помою думку багато жителів тодішньої Західної Білорусі не вважали СРСР своєюБатьківщиною, а скоріше всього окупантами і поневолювачами і критика в бік тихлюдей які перейшли на бік німців не має під собою не яких підстав,вони воювали і боролися не за Гітлера, а за незалежність своєї країни, землі,Батьківщини та як завгодно це можна назвати, але ще раз повторюся, на мою думкуїх не можна вважати зрадниками.
Об'єктивнимипричинами розвитку колабораціонізму в Західній Білорусі можна вважати їїокупацією СРСР, жорсткою політикою по відношенню до населення, нав'язування мовиі комуністичної ідеології.
У своїйроботі я використовував матеріали з сайтах на яких є статті присвяченіданої теми, а також праці таких істориків як Литвин А., Соловйов А.К.,Соколов Б. та інші. У виборі джерел я керувався об'єктивність іправдивість авторів, а також, щоб у цих матеріалів було максимальнекількість уточнених фактів.
Глава 1
Формуваннябілорускою колаборації третій рейхом до початку Другої Світової війни
Підготовка білоруськихколабораціоністів Третім рейхом почалася в середині-кінці 1930-х років, колипри Міністерстві внутрішніх справ Німеччини було створеноБілоруське представництво - спочатку в Берліні, а потім в інших містах Німеччини. Воно займалосявиявленням і вербуванням осіб, які бажають надавати допомогу Німеччини в білоруськихпитаннях. Так, третій президент БНР Василь Захарка написав докладнийдоповідь про політичному, економічному та культурному становищі Білорусі, а такожзвернувся з меморандумом до Гітлера із запевненнями підтримки. Крім того, бувстворений Білоруський комітет самодопомоги - організація, активно вербували членівсеред білорусів, які проживають у Німеччині. З початком Другоїсвітової війни німецьке командування створило у Варшавіі Бела Підлясці бази для перекидання білоруської націоналістичної агентури натериторію СРСР.У Берліні, в таборі Вуставу, з числа білоруських націоналістів, булиорганізовані курси пропагандистів і перекладачів, для роботи в Білорусі післяїї окупації [2]. Черезвеликої хвилі еміграції з Білорусі людей після приходу більшовиків до влади,етнічних білорусів та їхніх нащадків по Європі було в достатній кількості,щоб можна було створити "кістяк" руху з антикомуністичним настроєм,також не можна не відзначити, що тих людей який поїхали до Європи, можна було безчастки перебільшення тодішньої наукової і політичної еліти Білорусі. Німецьківлада сподівалася з допомогу білоруських націоналістів яких як говорити вищебудуть закидати на територію БРСР з метою залучити якомога більше людей набік німців, прикриваючи звичайно свої справжні цілі за гаслами "ЗАНЕЗАЛЕЖНУ БІЛОРУСЬ "і т.п.
Безумовно,первинною метою фашистської пропаганди була Західної Білорусі, вони (німці)вважали, що за два роки які вона провела в складі СРСР не перейнялася і неввібрала ту ідеологію яку нав'язувала радянська влада своїм громадянам, анавпаки розлютило і вважало радянський союз загарбником.
Глава 2
Колабораціонізм учас німецької окупації Білорусі. Діяльність БЦР
Вствореному військово-адміністративному окупаційний апараті не останнє місцевідводилося прибулим в обозі наступаючих німецьких частин білоруськимемігрантам, що був "довіреними" особами німецького військовогокомандування. З їх допомогою здійснювалося залучення місцевих активнихпосібників окупантів до участі у створенні адміністративних структур вБілорусі. Ці особи чинили окупантам активну допомогу в придушеннізародження партизанського руху.
Длязміцнення "нового порядку" з 22 вересня 1941 р. при безпосередньому сприянні В. Кубі у всіх округах Білорусі починає діятиБілоруська самодопомога, функції якої виявилися аналогічними для роботиБілоруських комітетів самодопомоги, що діяли напередодні війни в Німеччині таПольщі, Білоруська самодопомога, вербуючи собі прихильників серед білоруськогонаселення, стала опорою окупаційної адміністрації В. Кубі.
Напередоднікраху фашистської загарбницької політики на Сході, створюючи ілюзіюможливості утворення самостійної білоруської держави підпротекторатом фашистської Німеччини, випросивши для цього дозвіл у Берліні, В.Кубі пішов на освіту в Білорусі Ради довіри при Генеральному комісаріаті,яка була утворена 27 червня 1943, напередодні розгрому фашистських військ підОрлом і Курськом, коли примара "неминучої катастрофи встав передфашистською Німеччиною ", чого не могли не знати й окупаційна влада вБілорусі.
Пресатого часу повідомляла, що до складу Ради довіри увійшли: Вацлав Іванівський, СимонЦитович, Модест Яцкевич, Язеп Душевський, Михайло Ганька. Старшиною Ради призначеноВ.Івановскій, заступником Ю.Соболевскій.
27червня 1943 на нараді в Генеральному Комісаріаті з приводу проголошенняРади довіри, яка іменувалася тоді і як Комітет довіри при ГенеральномуКомісаріаті Білорусі, поряд з представниками окупаційної влади були присутнібургомістри, кореспонденти газет і радіо, керівники білоруських профспілок,ватажки Союзу Білоруської Молоді.
Передприсутніми виступив В. Кубі, який заявив: "Рада довіри будеадміністративною комісією, яка буде дорадчим органом при німецькомууправлінні.
... Яоголошую, що цей комітет буде доп...
