Вплив єресі жидівство наросійську культуру рубежу XV-XVI ст.
Зміст
Введення
Глава 1. Поява і розвиток єресі з1470-х рр.. до церковному соборі 1490 року
Глава 2. Розвиток єресі з 1490до церковного собору 1504
В§ 1. Хід подій
В§ 2. Вплив єресі жидівство наросійську культуру кінця XV -початку XVI ст.
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
В даний час всуспільстві посилюється інтерес до російської православної Церкви та її історії.Тому дослідження в даній області є дуже актуальними.
Метою роботи євивчення такого явища в історії російської православної Церкви, як єресьжидівство. У завдання роботи входить вивчення її появи, розвитку таприпинення та впливу на духовну сферу життя суспільства другої половини XV - початку XVI ст. Предметом дослідження є єресьжидівство в другій половині XV -початку XVI ст. Проблемами дослідження євплив єресі жидівство на російську культуру рубежу XV - XVIвв. і хід подій даного процесу.
Основними джерелами поданій темі є, по-перше, послання новгородського архієпископа Геннадіяпро єретиків, що містять уривчасті дані про них [1], по-друге, твірЙосипа Волоцький В«ПросвітительВ» 1503 - свого роду обвинувальний висновок,в якому перераховувалися злочини єретиків проти православної церкви ірозповідалося про появу єресі [2]. Цінності першихджерела не підлягає ніякому сумніву: він документально засвідчуєіснування єресі в Новгороді і дає можливість судити про характер цієїєресі. Але зате до повідомлень В«ПросвітителяВ» доводиться ставитися з великоюобережністю. На противагу Геннадію, який мав особисто справу з єретикамив Новгороді, Йосип, перебуваючи до 1503 р. безвиїзно у своєму монастирі, писав проновгородських єретиків почасти на підставі повідомлень Геннадія. При роботі зданим джерелом необхідно враховувати його суб'єктивність, так як ЙосипВолоцький був затятим борцем проти єресі.
Новгородські єретики незалишили літературних творів і складно сказати, чи були вони взагалі. Главамосковської гілки єресі залишив два твори: В«Лаодикійського посланняВ» і,можливо, В«Написання про грамотіВ». Перше викликало велику полеміку як врадянської, так і в зарубіжній літературі [3]. Цей невеличкий пам'ятник(Дев'ять рядків) складається з набору афоризмів, наприклад: В«Душа самовладно,загородити їй віра В»,В« Мудрості сила - фарисейство проживання. Пророк йому наука.Наука перетворена В»[4]. А.І. Клибанов зауважує,що ці афоризми підібрані в дусі реформаційних ідей. Ці ідеї отрималирозвиток у В«Написання про грамотіВ», де говориться, що Бог дав людиніВ«Самовладдя розумуВ» і що знання робить людину вільною. Вперше свободі, якправу на примус, протиставлялося право людини на свободу [5].
Класики російськоїісторичної науки, такі як С.М. Соловйов і Н.І. Костомаров оцінюють єресьжидовствующих негативно, майже повністю погоджуючись з думкою ЙосифаВолоцкого [6] [7].
Фахівці з історіїцеркви, такі як, А.В. Карташев, митрополит Макарій також оцінюють єресьнегативно, але визнають інтелектуальну перевагу єретиків над багатьмаслужителями церкви того часу і привабливість їх вчення для широких масчерез наявність астрологічних практик [8] [9].Інший історик церкви, О.Є. Голубинський вважає, що єресь жидівство в їївласному вигляді представляла із себе не що інше, як повне і справжнєіудейство, з досконалим запереченням християнства [10].
А.А. Зімін та Я.С. Лур'є всвоїх роботах вважають єресь жидівство проявом гуманістичної думки,що бере початок від праць античних мислителів (Менандр, Платон, псевдо-ДіонісійАреопагіт), а також від робіт Піко справи Мірандолла, говорять про безсумнівно великомукультурному вплив єресі і міцно пов'язують її з західноєвропейською Реформацією [11][12].
Н.М. Нікольський вважаєєресь жидівство наслідком кризи феодальної церкви, московськоїцентралізації і продовженням стрігольнічества [13].
Глава 1. Історія єресіз 1470-х рр.. до церковному соборі 1490 року
У правління митрополитаФіліпа в 1470 році в Новгороді з'являється єресь так званихВ«ЖидівствоВ». Щеплення її заноситься ззовні. Автономні новгородці,напружувати останні зусилля, щоб відстояти свою самостійність від Москви,запросили до себе в 1470 р. на годівлю, за змовою з польською короною,православного київського князя Олександра Михайловича Олельковича [14].У праці В«ПросвітительВ» Йосип Волоцький пише, що князь - В«істинний християнин,по-християнськи мислячий В»[15]. Князь прибув до Новгородазі своєю свитою з іншого світу, з інтелігентними помічниками, які принесли сюдиідейні новинки з Заходу. І ще специфичнее - новинки не християнського заходу,а західного єврейства. У свиті князя був його лейбмедік єврей Схарія. КрімСхаріі в натовпі чиновників князя називаються ще два або три єврея: Мойсей Хануші Йосип Шмойло Скарабей. Ці єврейські інтелігенти були свого родумодерністами - пропагували ідеї гуманізму, якими могла захопитисяновгородська громадська середу. Підхід до російського світогляду полегшувавсятрадиційним інтересом до біблійних текстів. З них і почалися розмови. Всьогорік ця компанія змогла пробути в Новгороді. ... Але за рік сліди єврейськоїпропаганди глибоко вп'ялися в душі гуртка вищого новгородського духовенства [16].
Схарія, як пишеВолоцький, В«був ... знаряддям диявола - був ... навчений всякому лиходійськимвинаходу: чарівництву і чорнокнижництво, звездочетству й астрології В»[17].Ось від Схаріі-то і від інших іудеїв і почалася єресь. Схарія В«спокусив спочаткупопа Дениса і спокусив його в жидівство; Денис же привів до нього протопопаОлексія, який служив тоді на Михайлівській вулиці, і цей також відступив віднепорочної і щирої християнської віри В»[18]. Слідом за нимипослідовником став протопоп Софійського собору Гавриїл.
Як показали розслідуванняцих захоплень, ними зачеплені були досить інтимні гуртки майже суцільно з одногодуховенства і ще ближче - тільки родичі цих протопопов [19].Волоцький дає такий список єретиків: В«Олексій багатьох навчив жидівство: свогозятя Івашку Максимова, його батька попа Максима і багатьох ще попів, дияконів тапростих людей. Поп Денис також навчив багатьох жідовствовать: протопопа ГавриїлаСофійського, грід клапті; грід ж клапті навчив жидівство Григорія Тучина, чийбатько мав у Новгороді велику владу. І багатьох ще вони навчили - оце їхні імена:поп Григорій і син його Самсонка, грід, дяк Борисоглібський, Лавреша, МішуковСобака, Васюк Сухий, зять Дениса, поп Федір, поп Василь Покровський, поп ЯківАпостольський, Юрка Семенов, син Довгого, ще Авдей і Степан клірики, піп ІванВоскресенський, Овдокім Люліш, диякон Макар, дяк Самуха, поп Наум В»[20],тобто представники духовенства або їхні родичі. Впадає в очіспоріднений, професійно-сімейний характер сектантства. ... За всіма ознакамивсі справа була поставлена, як секретний змова [21].З'явившись на початку 70-х років нова єресь довгий час залишаласяневиявленої. Знаючи сумний досвід попередників, єретики вважали за кращетримати свої погляди в таємниці [22].
Про радикальному характеріпоглядів новгородських єретиків, властивому плебейському напрямкусередньовічних єресей, можна судити за звинуваченнями їх гонителів. ЗгідноГеннадію, головному борцеві з жидовствующими, архієпископу Новгородського, єретикизаперечували божественність Христа і Богоматері, визнавали тільки Старий Завіт, невірили в чудотворців, не хотіли поклонятися хреста [23].Вони заперечували видиму церква, чернецтво, культ ікон і мощей. Це вже була тіньреформації, восени своїм крилом суміжну з Західною Європою частину древньоїРусі [24]. Йосип Волоцький, не бездостатній підстав, характеризує жидівство, як з ланцюга зірвалисялібертіністов: вони В«впивалися, об'їдалися і скверни блудомВ» [25].
Схарія і його товариші ...вчили:
а) істинний Бог є єдині не має ні Сина, ні Святого Духа, єдиносущного і сопрестольних Йому, тобто немаєПресвятої Трійц...
