Курсоваробота
Розвитокзбройних сил Франції в другій половині XV століття
Зміст
Введення
Глава 1. Короткий огляд військовоїісторії I-ої пол. XV в.
1.1 Основні етапи Столітньої війни
1.2 Тактика і військова організація французькоїармії
Глава 2. Найбільші військові конфліктиФранції в другій половині XV в. у відбитті В«МемуарівВ»Філіп де Коммин
2.1 Війна В«Громадського благаВ»
2.2 Кампанія проти міста Льєжа
2.3 Італійський похід Карла VIII
Глава 3. Збройні сили Франції в II - ої пол. XV в.
3.1. Організація армії
3.2. Окремі роди військ
Глава 4. Французький лицар II - ої пол. XV в.
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
15 век був переходом відСередньовіччя до Нового Часу, і цей перехід відбувався болісно і украйболісно [1]. Історичну роль цьогосторіччя визначило безліч важливих подій, що відбулися в ньому. Від закінчення Столітньоївійни і до відкриттів Та Гами і Колумба, Європа жила в стані руху відфеодального минулого до нових горизонтів розвитку. Особливу роль грали війни. У 15столітті тільки у Франції відбулися такі великі військові конфлікти як Столітнявійна, повстання В«шкуродерівВ», війна за Бретонська спадщину, Бургундськівійни, захоплення Людовіком XIРуссільон, анексія Бретані Карлом VIII, Італійський похід 1494 - 1495 рр.. У даному контексті проблема вивченнягенезису збройних сил європейських держав здається особливо важливою. Питання, доякого я звернувся у своїй роботі, досить складний і суперечливий. Справав тому, що не існує чітких меж, що дозволили виділити військовий переворотдругої половини 15 століття. Не всі дослідники визнають його очевидність. Але меніж здається, що саме даний період став багато в чому найбільш ключовим урозвитку європейської військової історії. Саме тоді на історичну аренуостаточно висунулася піхота, і саме тоді ж стався захід лицарства.Крім цього з середини 15 століття артилерія почала поступово висуватися напередній план. Хоча тут можна заперечити, згадавши, що вперше європейцізастосували вогнепальну зброю у битві при Кресс (1346 р.), де англійці виставили шість гармат [2]. Насправді ж самеу другій половині 15 століття розрізнені В«нарядиВ» виділилися в окреміпідрозділи, заклавши тим самим основу нового роду військ. Як наслідок цьогозмінилося відношення до будівництва оборонних споруд. Зникли могутні інеприступні цитаделі, поступившись місцем більш невибагливим, але зате добреефективним фортів і блокгаузах. І нарешті результатом всіх змін ставвідмова від старої системи комплектування, підходу до організації та управління військами.Армія стає постійною складовою держави, вірною опорою правителя,надійним інструментом для здійснення їх політики. У своїй роботі я спробуваврозібрати найбільші військові конфлікти за участю Французького королівства під2ой половини 15 століття на основі В«МемуарівВ» Філіп де Коммин, найбільшогоджерела з історії Франції другої половини 15 сторіччя, а такожпроаналізувати основні моменти, пов'язані з В«згасаннямВ» класичноголицарства, яким де Коммин приділив увагу.
Першніж переходити до аналізу нашого джерела розглянемо його місце в історіографії2ой половини 15 ст. Умовно всі письмові джерела цього періоду можна підрозділитина кілька категорії:
1) Універсальніісторичні джерела були багато в чому ключовими для 15 століття. Їхпереписували і читали більше всіх інших історичних творів. В якостіприклад можна навести В«Великі французькі хронікиВ».
2) В тоВодночас були широко поширені твори присвячені конкретнимісторичним діячам. Так, історія правління Карла VII була викладена ченцем з Сен - Дені Жаном Шартьє. [3]Так однією з найбільш цінних хронік, які змальовують історію правління Людовика XI є т. зв. В«Скандальна ХронікаВ»(Chronique scandaleuse) [4].
3)Інші твори були покликані протиставити діяльність якого - небудькороля ворожої історичній літературі, яка в цей період досягла такожзначного розвитку. В якості прикладу можна навести латинську хронікунормандського єпископа Т. Базена (1412 - 1491 рр..) В«Історія діянь Карла VII і Людовика XIВ» (De rebus gestis Caroli VII et Ludovici historiarum libri XII). Хоча в цій роботі автор скоріше намагався всілякорозвінчати і очорнити В«тиранаВ» Людовика XI і його централізаторську політику, спотворюючи реальні події [5].
4) Розвивалисятакож анонімні хроніки місцевих феодальних будинків, на кшталт «óеньской хронікиВ»,В«Арльского хронікиВ».
5) Данийперіод рясніє величезною кількістю найрізноманітніших, часто дрібних, аледуже цінних документів: накази воєначальників, виклики на військову службу (letters de convocation), листування королівської ради ічиновників фінансового відомства з командирами загонів і комендантамифортець, замовлення на озброєння і артилерію, списки гарнізонів, грошовірозписки, рахунки на ремонт укріплень, списки полонених і убитих [6].Дуже змістовна і військова кореспонденція, наприклад збереглася перепискаміж Карлом VIII, Луї де Ла Тремуйем і різнимикапітанами під час бретонської кампанії 1488 р [7].А листування між Людовіком XI іКарлом Сміливим є чи не головним джерелом з історії другої половини15 століття [8].
5) Крімтого, на початку 15 століття у Франції з'явився новий вид історичних джерел,який згодом отримав широке поширення - щоденники городян [9].Таким чином дослідники відзначають, що починаючи з останніх років XIII в. і до кінця XV в. і далі, фахівець з історіївоєн і армій має в своєму розпорядженні значну і різноманітнудокументацію, в порівнянні з попередніми періодами.
Однакперейдемо до аналізу нашого історичного джерела, на базі якого і булазроблена спроба вивчення проблематики, зазначеної на початку даної роботи.Бурхливий вир політичних подій і інтриг, властивий 15 століття посунувбагатьох сучасників до більш критичного і менш тенденційному осмисленнюдійсності. Само собою покладається, що такий підхід до проблеми змусивавторів звернеться до особливої вЂ‹вЂ‹розробці аналітичної частини своїх робіт ірезультатом цього стала поява абсолютно нового для того часу жанруекспертної історіографії, в якому працювали такі найбільші історіографисвого часу, як Олів'є де ЛаМарш (1427 - 1502 рр..), офіційний історіографБургундського герцогства, який окреслив у своїх мемуарах парадну життя бургундськогодвору; Жорж Шатіен (пом. 1475 р.), дипломат і радник, що склав величезну порозмірами історію Європи за 1431 - 1451 рр.., в якій представив своїроздуми на політичні теми як людину, досить незалежного в своїхоцінках, і, нарешті, апогеєм історичного аналізу є праця Філіпа деКоммін.
В«МемуариВ»Філіп де Коммин - виразно найбільше з творів, написаних у 15столітті у Франції, а може бути і у всій Європі [10]. Написані в кінці XV століття і що вийшли у світ в 1524 році, воновитримало понад 120 видань і привертає інтерес людей в наші дні, що,погодьтеся, говорить про її великої популярності. Притому це чи неєдине історичне твір 15 століття, перекладене майже на всієвропейські мови. Але перш ніж поринути в аналіз змісту цієїцікавої книги, я дозволю собі сказати кілька слів про автора. Філіп деКоммін є однією з найбільш знакових особистостей у французькійісторіографії XIV - XV ст. народився близько 1447, він походив із знатногофламандського сімейства Ван ден Клітій. Рано втративши батьків, Коммін виріс вбудинку свого двоюрідного брата, який дав йому належне дворянину виховання:його навчили володіти зброєю і конем, читати по - французьки, але латина неутруждали. В 1464 році Коммін прибув на службу до Карла Сміливого. У 1465 році вінбере участь у війні Ліги Громадської блага, метою якої, безперечно,був підрив централізаторської політики Людовіка XI. У 1466 - 1467 рр.. він брав участь у каральних експедиціяхпроти городян Динана і Льєжа, отримавши незабаром посаду камергера. У новомуЯк він став брати діяльну участ...
