Соціально-економічнестійбища Галичини в складі Австро-Угорщини
Територія, Щовходила до складу Австро-Угорщини Під назви "коронного краю" - Галичини,Займана простір у 78.501.73 кв.км. [5, c.154], Що стає 26,16%теріторії всієї Австро-Угорської імперії. Межі Галичини проходили на півночі и сходіз Росією (Царством ПОЛЬСЬКЕ, Волинська, Подільською и Бессарабськоюгуберніямі), на півдні - з Буковиною и Закарпаттям, на південному заході - зСілезією.
За переписом від31 грудня 1910 року у Галичині проживало 8.025.675 чоловік населення, при густоті102 Чоловіки на 1 кв.км.[3, c.154].
Вадміністратівному відношенні цею край поділявся на 81 повіт [8, c.4-5], з якіх 30 становили ЗахіднуГаличину, населену переважно польським населенням и 51 повіт - Східну Галичину,Населення в основному українцями. У тій же година населена українцями Буковина Булавіділена в окремому адміністратівній район, а територія Закарпаття Була включенадо складу Угорщини.
Територія СхідноїГаличина стає 55.335.032 кв.км. [4, c.5].
Кордон Між Східною и Західною Галичиною проходив позахідній Лінії Сяноцького, Березовський, Перемишльська и Ярославськийповітів. До повітів Східної Галичини відносілісь: Бережани, Березів, Бібрка,Богородчани, Борщів, Броди, Бучач, Городенка, Городок, Гусятин, Добромиль,Долина, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Заліщики, Збараж, Зборів, Золочів, Калуш,Камінка Струмілова, Коломия, Косів, Ліско, Львів, Мостиська, Надвірна,Перемишль, Перемишляни, Підгайці, Печеніжін, Рава-Руська, Рогатин, Рудки,Самбір, Скалат, Сколе, Снятин, Сокаль, Станіслав, Старий Самбір, Стрий, Сянок,Теребовля, Тернопіль, Товмач, Турка, Чесанів, Чортків, Яворів и Ярослав.
У 1910 годуСхідна Галичина налічувала 5317158 мешканців [8, c.27], причому населення її стає 66,5% Від Загальної кількості краю.
За даніміофіційної статистики населення Східної Галичини в 1910 году поділялося занаціональною Ознакою таким чином: українців - 3132233 чоловік, або 58,9%,поляків - 2114792 чоловік, або 39,8%, німців - 64 845 чоловік, або 1,2%, інших- 5288 чоловік, або 1,1%. Варто, однак, зазначіті, Що ці дані НЕ відповідалідійсності, оскількі до польської національності булі віднесені и євреї, акількість українського населення Була явно пріменшена.
статистичні даніпро віросповідування дають можлівість Дещо уточніті Розподіл населення СхідноїГаличини за національною ознак. Так, греко-католиків Було 3293073 чоловік,або 61,72%, римо-католиків - 1349626 чоловік, або 12,35%, інших - 34000чоловік, або 0,64% [9, c.4]. Однак и ці дані теж пріменшувалікількість українців та збільшувалі кількість поляків.
корективи в даніпро національний склад населення Східної Галичини булі внесені галі в 1900 годуВ. Охримовичем, котрой встановлював кількість українців у 64,5%, поляків - у21%, євреїв - у 12,8%, німців - у 1,2% та інших - у 0,5% [14, c.84], Що необхідно мати на увазіи для визначення процентного співвідношення населення Східної Галичини в 1910году.
Розподілнаселення за національнім складом по окремому повітах Східної Галичини даватитаку картину: повіті, розташовані на південному сході (Надвірна, Коломия,Печеніжін, Снятин, Товмач, Городенка, Заліщики и Борщів), нараховувалі від 66до 88% українців, від 4 до 18% поляків и от 8 до 20% євреїв; прікарпатськіповіті (Богородчани, Калуш, Долина, Рогатин, Бібрка, Жидачів, Стрий, Сколе,Дрогобич, Турка, Старий Самбір и Ліско) - от 64 до 86% українців, от 5 до 20% Поляків и от 8 до 18% євреїв; повіті північної частин Східної Галичини(Яворів, Рава-Руська, Жовква и Сокаль) - от 66 до 80% українців, от 13 до 18% Поляків и от 8 до 15% євреїв; повіті Галицького Поділля (Гусятин, Чортків,Скалат, Теребовля, Тернопіль, Збараж, Броди, Камінка Струмілова, Зборів,Золочів, Перемишляни, Бережани, Підгайці, Бучач и Станіслав) - от 55 до 72%українців, от 18 до 34% поляків, від 8 до 18% євреїв; повіті середньоїГаличини (Львів, Городок, Рудки, Самбір, Добромиль, Мостиська, Чесанів,Перемишль и Ярослав) нараховувалі від 40 до 66% українців, от 20 до 50% -поляків и от 8 до 20% - євреїв; у повітах Лемківщини (Сянок, Березів) українськенаселення Було в меншості, однак, проживало компактно у південній гірськійСмузі вздовж угорського кордону [8, c.61-82].
У 1900 годуСхідній Галичині нараховувалось 3773 населених пунктів [8, c.60]. Офіційна статистикарозподіляла їх за національнім складом таким чином:
з абсолютною більшістюукраїнського населення ............................. 3.003
з відносноюбільшістю українського населення ................................. 79
з абсолютноюбільшістю польського населення ................................. 477
з відносноюбільшістю польського населення .................................... 41
з абсолютноюбільшістю єврейського населення ............................... 68
з відносноюбільшістю єврейського населення .................................. 47
з абсолютноюбільшістю німецького населення ................................ 57
з відносноюбільшістю німецького населення ................................... 5
Основначісельність українського населення Була зосереджено в селах. З усієї кількостіукраїнців землеробства Займан 90,7% [3, c.2].
У містах СхідноїГаличини переважало польське населення. Так, у 1910 году 19-ти її містахпроживало 408452 чоловік [8, c.35], з них українців - 24,8%, поляків - 35,5%, євреїв - 38,5%, інших -1,2%.
Такий низьковідсоток українського населення в містах БУВ наслідком польськоїколонізаторської політики, основою якої Було намагання до захоплення містСхідної Галичини Як форпостів, через які польські поміщікі надіяліся повністюполонізуваті Українські земли. Чім Більше Було місто, чім Більше політічне иекономічне Значення воно мало, тім менше можливости Було для збільшення вньому українського населення. Так, Наприклад, у 1910 году у Львові з Загальноїкількості мешканців з 206113 чоловік [6, c.8] українців нараховувалось Ліше 39314чоловік, Що стає 19,1%.
Дещо вищий БУВвідсоток українського населення в містечках Східної Галичини. Загальнакількість населення у Всіх її містечках становила в 1910 году 441817 чоловік, зних українців - 31,3%, поляків - 26,2%, євреїв - 42% та інших - 0,5% [7, c.52].
Загальна жкількість міського населення Східної Галичини становила в 1910 году 614569чоловік, або 11,55% Всього її населення, Що Було в свою Черга чіткім доказнизько розвітку промісловості.
Незважаючі на ті, Що Східна Галичина володіла великимиприродніми багатствами, вон Залишани у економічному відношенні нерозвіненім,відсталім краєм - придатком до промислових районів Австро-Угорщини.
"Австрія, - писав напрікінці минуло Століття ІванФранко, - систематично душила и розорювала в Галичині зародкі промісловості ифабрик. Австрія Свідомо затрімувала економічний Розвиток и самодіяльність вГаличині, щоб мати Місце для збуту фабрічної продукції інших її провінцій "[11]. Зрештою Один з дере губернаторів Галичини граф П. Гесс Відверто заявивши,Що вон разом з Буковини Може буті Тільки постачальником хліба для західноїЧастина Австрії [13, c.128].
У 1910 году 88,45% Всього населення краю ЗайманСільським господарством и Тільки 11,55% проживало в містах. Що стосуєтьсяукраїнського населення, то 91,5% Його Було зайнятості в сільському господарстві,2,1% - у промісловості и 1,4% - у торгівлі [7, c.49].
У порівнянні зіншімі Частина Австро-Угорщини Галичина Була Дуже бідна місцевімі капіталамі.За данімі 1912 року тут існувало Ліше 9 банків, з них 7 - акціонерніх.Акціонерний капітал Галицьких банків дорівнював 41 млн. крон [8, c.24-25], Що стає Ліше 3,3%складового Капіталу Всіх австрійськіх акціонерніх банків, тоді Як на часткоНіжньої Австрії припадало 67,7% Всього складового Капіталу. І Це в тій годину,коли Нижня Австрія Займан Тільки 6,6%, а Галичина - 26,16% теріторіїАвстро-Угорщини.
З Галицькихбанків незначна Тільки частина корі...
