Зміст
ВСТУП
В§ 1. Державний лад Франції вперіод феодальної роздробленості
В§ 2. Державний лад Франції вперіод словесно-представницької монархії
В§ 3. Державний лад Франції вперіод абсолютної монархії
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Введення
Актуальність теми. Середністоліття - епоха виникнення, розвитку і занепаду феодального способу правління,феодальної держави і права у всесвітньому масштабі.
Питання про періодизаціїісторії феодальної держави і права є досить складним. В Європізагибель рабовласницького ладу відбулася між III і VII ст. н. е..
Франція існує як самостійнедержава з часу розділу Франкської імперії (843 р.) і виділення Західно-Франкського королівства, якому дісталися землі на захід від Рейну.Називатися Францією країна стала лише в X в.
Історія середньовічногодержави у Франції може бути розділена на наступні періоди: періодфеодальної роздробленості - IX - XIII ст., період станово-представницькоїмонархії - XIV - XV ст., період абсолютної монархії - XVI - XVIII ст.Державний лад Франції в ці періоди часу ми й розглянемо в даномурефераті.
Мета дослідження. ВВідповідно до теми даного реферату, метою теоретичного дослідженняє теоретичний аналіз державного ладу Франції в періоди: феодальної роздробленості,станово-представницької монархії і абсолютної монархії.
Об'єкт дослідження. Об'єктомдослідження в даному рефераті є державний лад середньовічноїФранції.
Завдання дослідження. ВВідповідно до теми даного реферату, а також поставленою метою бувсформульовано ряд завдань:
1.Вивчитиспеціалізовану літературу з дисципліни В«ІсторіяВ», на тему даного рефератуВ«Державний лад середньовічної ФранціїВ».
2.Провести теоретичнийаналіз сутності державного ладу середньовічної Франції в періодфеодальної роздробленості.
3.Провести теоретичнийаналіз сутності державного ладу середньовічної Франції в періодсловесно-представницької монархії.
4.Провести теоретичнийаналіз сутності державного ладу середньовічної Франції в періодабсолютної монархії.
5.Підвести підсумокрезультатів виконаної роботи.
Структура роботи. Данийреферат складається з вступу, трьох теоретичних параграфів, висновку і спискувикористаної літератури. Загальний обсяг реферату становить 27 сторінок.
В§ 1.Державний лад Франції в період феодальної роздробленості
ПідФранції в період феодальної роздробленості (IX - XIIIвв.) номінальне єдине королівство фактично ділилося на багато майженезалежні феодальні володіння, причому в XI в. дроблення тривало такожвсередині окремих герцогств і графств [1, c. 15].
Складаннядвох основних класів феодального суспільства - сеньйорів і залежного селянства- В цілому завершилося до X в. До цього часу сеньйори-бенефіціарії добилисяперетворення бенефіція з довічного пожалування в спадкову феодальнувласність.
Оформиласьфеодальна ієрархія, очолювана королем, з характерною для неї системоювасалітету. Відносини васалітету покоїлися на ієрархічній структуріземельної власності: номінально верховним власником всієї землі вдержаві вважався король - верховний сеньйор, чи сюзерен, а великі феодали,отримуючи від нього землі, ставали його васалами. Вони, в свою чергу, такожмали васалів, більш дрібних феодалів, яким жалували земельні володіння [7, c. 163]. Ця драбинаскладалася з наступних ступенів:
В·на її верху стоявкороль - сюзерен;
В·далі - пери, тоє В«рівні королюВ», герцоги і графи;
В·васали іподвассалов різних ступенів - арьер-васали;
В·в самому низу -прості лицарі, шевальє, своїх васалів не мали. Залежне селянствоскладали серви і віллани.
Спочатку положеннясервів було ще близько до поздносантічному рабству - частина сервів використовуваласяв якості безземельних дворових працівників, частина була посаджена на дрібніземельні наділи. Серв спадково підпорядковувалися судово-адміністративноївлади одного і того ж сеньйора, сплачували йому поголовну (подушну) подати іоброк, виконували панщину і були обмежені в наступних своїх громадянських ігосподарських правах:
В·право переходу зсеньйорії в сеньйор;
В·право відчуженняземельного тримання;
В·право свободиспадкування;
В·право виборушлюбної партії.
Для вилланов, яківважалися особисто вільними власниками землі, що належала феодалу,характерні відсутність спадкових особистих повинностей (їх повинностірозкладалися не на особистість, а на земельний наділ), більш широкі можливостівідчуження земельної тримання, а також переселення в іншу вотчину, навільні землі або в місто.
Розвиток сільськогогосподарства, відділення від нього ремесла і зростання населення сприяли починаючи зX в. виникненню нових і відродження старих римських міст як центрівремесла і торгівлі, хоча правове становище городян ще мало відрізнялося відположення інших феодально-залежних людей [5, c. 223].
У період феодальноїроздробленості король, номінальний глава держави, обирався великимиземлевласниками - васалами короля і вищими ієрархами церкви [3, c 83].
В органах центральногоуправління палацово-вотчина система уживалася з керуванням, заснованим навасальних відносинах:
В·палацовусистему, як і колись, представляли міністеріали (сіні-шал - глава королівськогодвору, коннетабль, королівський скарбник, канцлер);
В·управління,засноване на васальних відносинах, здійснювалося у вигляді з'їзду найбільшихфеодалів країни, званого Королівської курією або Великим радою.
Місцеве управлінняхарактеризується тим, що влада короля визнавалася тільки в його власномудомені, а в земельних володіннях великих феодалів були свої системи місцевогоуправління.
У судовій системі присеньйоріальної монархії діяла сеньориальная юстиція - судову владуміж собою ділили сеньйори, причому обсяг їх судових правомочностей визначавсящаблем ієрархічної драбини, на якій вони перебували.
Армія складалася злицарського ополчення васалів, які виконували військову службу, якій вони булизобов'язані сеньйорам. Під час воєн скликались народне ополчення [4, c. 301].
У період феодальноїроздробленості у Франції інститут Великого королівського ради зазнавзначну трансформацію. В умовах ослаблення королівської влади радувтратив представницький характер: монарху вдавалося залучити в нього лишезалежних від нього єпископів і абатів, а також деяких прямих васалів короляз числа графів центральних регіонів Франції. Королівський рада (або, як йогоназивали французькі хроністи, генеральнакурія ) залишався вкрай аморфним утворенням. Він скликавсялише з нагоди помазання короля або оголошення війни. Ні законодавчих, ніфіскальних функцій ця рада не мав, а його судові повноваження знаходилися впрямій залежності від здатності короля забезпечити виконання вироківради щодо великих баронів. В XI столітті,за образним висловом хроніста, В« куріяспорожніла В»: король був зайнятий підкоренням домену і не прагнув довстановлення своєї влади над феодальними князівствами Франції.
державнийлад франція монархія
В§ 2.Державний лад Франції в період словесно-представницької монархії
Розвиток міст ірозширення міжобласних економічних зв'язків, а також встановлення міцнихекономічних зв'язків між містом і селом створили сприятливі умови дляподолання феодальної роздробленості, для формування єдиногозагальнонаціонального ринку і подальшого економічного і соціального розвиткукраїни. Виникає спеціалізація сільськогосподарського і ремісничоговиробництва в окремих районах і містах, що призводить до зміцнення торговельнихзв'язків між різними областями королівства. У цих умовах збільшиласьчисельність населення міст, і посилився їх вплив на стан справ україні.
Із завершенням періодуфеодальної роздробленості держава придбала форму станово-представницькоїмонархії. Це стало можливим з огляду на те, що:
В·зміцнилися...
