Зміст
Введення
1. Теоретична частина
1.1 Теоретичні основи побудови офісної мережі
1.1.1 Операційна система офісної мережі
1.1.2 Вимоги до ОС офісної мережі
1.2 Переваги і недоліки мережевих операційних систем
1.2.1 OC Unix
1.2.2 OC NetWare
1.2.3 OC Windows Server 2003
2. Практична частина
2.1 Технічне завдання на створення офісної мережі під управлінням операційної системи Windows Server 2003 (Enterprise Edition)
2.2 Реалізація офісної мережі під управлінням операційної системи Windows Server 2003 (Enterprise Edition)
2.2.1 Установка і управління
2.2.2 Мережеві властивості
2.2.3 Засоби віддаленого доступу
2.2.4 Засоби для роботи в Інтернеті
2.2.5 З'єднання локальних мереж через Інтернет
2.2.6 Основні та додаткові функції і можливості Windows NT Server
2.2.7 Функціональна схема локальної обчислювальної мережі
2.2.8 Логічна організація мереж Windows Server 2003
2.2.9 Вибір моделі організації мережі
2.2.10 Організація захисту мережі
Висновок
Глосарій
Список літератури
Додаток А
Додаток Б
операційна офісна мережу локальна
Введення
Комп'ютери вже міцно увійшли в сучасний світ, в усі сфери людської діяльності і науки, тим самим, створюючи необхідність в забезпеченні їх різним програмним забезпеченням. Звичайно, в першу чергу це пов'язано з розвитком електронної обчислювальної техніки і з її швидким вдосконаленням та впровадженням у різні сфери людської діяльності.
Причиною настільки інтенсивного розвитку інформаційних технологій є все зростаюча потреба в швидкої і якісної обробки інформації, потоки якої з розвитком суспільства ростуть як сніжний ком.
На початку 70-х років з'явилися перші мережеві операційні системи, які на відміну від багатотермінальних ОС дозволяли не тільки розосередити користувачів, але й організувати розподілене зберігання і обробку даних між декількома комп'ютерами, пов'язаними електричними зв'язками. Будь мережна операційна система, з одного боку, виконує всі функції локальної операційної системи, а з іншого боку, має деякими додатковими засобами, що дозволяють їй взаємодіяти по мережі з операційними системами інших комп'ютерів. Програмні модулі, що реалізують мережеві функції, з'являлися в операційних системах поступово, у міру розвитку мережевих технологій, апаратної бази комп'ютерів і виникнення нових завдань, що вимагають мережевої обробки.
Об'єднання комп'ютерів в мережі дозволило значно підвищити продуктивність праці. Комп'ютерні мережі використовуються як для виробничих (чи офісних) потреб, так і для навчання, спілкування і т.д.
У 90-ті роки практично всі операційні системи, що займають помітне місце на ринку, стали мережевими. Мережеві функції сьогодні вбудовуються в ядро ​​ОС, будучи її невід'ємною частиною. Операційні системи отримали кошти для роботи з усіма основними технологіями локальних (Ethernet, Fast Ethernet, Gigabit Ethernet, Token Ring, FDDI, ATM) і глобальних (Х.25, frame relay, ISDN, ATM) мереж, а також засоби для створення складених мереж (IP, IPX, AppleTalk, RIP, OSPF, NLSP).
До теперішнього часу досить ясно визначилася трійка лідерів у класі офісних ОС - це Novell NetWare 4.x і 5.0, Microsoft Windows NT 4.0 і Windows 2000, а також UNIX-системи різних виробників апаратних платформ.
В рамках моєї роботи мені потрібно вибрати ОС моїм вимогам. В організації є певна кількість комп'ютерів, на базі процесора Pentium, і потрібно об'єднати їх в мережу.
Реалізація запропонованої роботи дозволить скоротити паперовий документообіг усередині офісу, підвищити продуктивність праці, скоротити час на обробку інформації. ЛВС підрозділи управляється операційною системою Windows NT. Передбачається провести дослідження вбудованих можливостей цієї ОС.
1. Теоретична частина
1.1 Теоретичні основи побудови офісної мережі
На рис. 1 показані основні функціональні компоненти мережевої ОС:
В· засоби управління локальними ресурсами комп'ютера реалізують всі функції ОС автономного комп'ютера (розподіл оперативної пам'яті між процесами, планування і диспетчеризацію процесів, управління процесорами в мультипроцесорних машинах, управління зовнішньої пам'яттю, інтерфейс з користувачем і т. д.);
В· мережеві кошти, у свою чергу, можна розділити на три компоненти:
В· засоби надання локальних ресурсів і послуг у загальне корис ня - серверна частина ОС;
В· засоби запиту доступу до віддалених ресурсів і послуг - клієнтська частина ОС ',
В· транспортні засоби ОС, які спільно з комунікаційною системою забезпечують передачу повідомлень між комп'ютерами мережі.
Рис. 1. Функціональні компоненти мережевої ОС
Спрощено робота мережевої ОС відбувається наступним чином. Припустимо, що користувач комп'ютера А вирішив розмістити свій файл на диску іншого комп'ютера мережі - комп'ютера В. Для цього він набирає на клавіатурі відповідну команду і натискає клавішу Enter. Програмний модуль ОС, що відповідає за інтерфейс з користувачем, приймає цю команду і передає її клієнтської частини ОС комп'ютера А.
Клієнтська частина ОС не може отримати безпосередній доступ до ресурсів іншого комп'ютера - в даному випадку до дисків і файлів комп'ютера В. Вона може тільки В«ПопроситиВ» про це серверну частину ОС, працюючу на тому комп'ютері, якому належать ці ресурси. Ці "прохання" виражаються у вигляді повідомлень, переданих по мережі. Повідомлення можуть містити не тільки команди на виконання деяких дій, але і власне дані, наприклад вміст деякого файла.
Керують передачею повідомлень між клієнтською і серверними частинами по комунікаційній системі мережі транспортні засоби ОС. Ці засоби виконують такі функції, як формування повідомлень, розбиття повідомлення на частини (пакети, кадри), перетворення імен комп'ютерів у числові адреси, організацію надійної доставки повідомлень, визначення маршруту в складній мережі і т. д. і т. п. Правила взаємодії комп'ютерів при передачі повідомлень по мережі фіксуються в комунікаційних протоколах, таких як Ethernet, Token Ring, IP, IPX і пр. Щоб два комп'ютери змогли обмінюватися повідомленнями по мережі, транспортні засоби їх ОС повинні підтримувати деякий загальний набір комунікаційних протоколів. Комунікаційні протоколи переносять повідомлення клієнтських і серверних частин ОС по мережі, не вникаючи в їх зміст.
На стороні комп'ютера В, на диску якого користувач хоче розмістити свій файл, повинна працювати серверна частина ОС, постійно очікує приходу запитів з мережі на віддалений доступ до ресурсів цього комп'ютера. Серверна частина, прийнявши запит з мережі, звертається до локального диску і записує в один з його каталогів вказаний файл. Звичайно, для виконання цих дій потрібно не одне, а ціла серія повідомлень, що переносять між комп'ютерами команди ОС і частини переданого файлу.
Дуже зручною і корисною функцією клієнтської частини ОС є здатність відрізнити запит до віддаленого файлу від запиту до локального файла. Якщо клієнтська частина ОС вміє це робити, то додатки не повинні піклуватися про те, з локальним або віддаленим файлом вони працюють, - клієнтська програма сама розпізнає і перенаправляє (Redirect) запит до віддаленій машині. Звідси і назва, часто використовувана для клієнтської частини мережевої ОС. Іноді функції розпізнавання виділяються в окремий програмний мо дуль, в цьому випадку редиректором називають не всю клієнтську частину, а тільки цей модуль.
Клієнтські частини мережевих ОС виконують також перетворення форматів запитів до ресурсів. Вони приймають запити від додатків на доступ до мережевих ресурсів в локальній формі, тобто у формі, прийнятої в лока...
