Зміст
Введення
Інтернет: історія і час створення, призначення, власник, основні характеристики
Технологія пошуку інформації в Інтернет
Пошукові системи загального призначення
Пошук за ключовими словами
Пошук в ієрархічній системі каталогів
Спеціалізовані пошукові системи
Пошук файлів
Пошук адрес електронної пошти
Формування поштових повідомлень. Підпис в електронному листі
Програми електронної пошти
Формування нового повідомлення
Збереження повідомлення
Вкладені файли
Робота з адресною книгою
Вставка адреси в повідомлення
Підпис в електронному листі
Висновок
Список літератури
Введення
Наш час - це час мчать уперед на неймовірній швидкості автомобілів, одноразових підгузників і, звичайно ж, безмежних просторів інформації, яка постійно оновлюється, як нам вдається скласти думку хоча б про ту малої дещиці інформації, яка надходить до нас через газети, журнали, книги, теле-і радіотрансляції? Як узагальнити і, одночасно з цим, засвоїти всі ті нововведення, які постійно з'являються в освітній та науковій сферах, як не заблукати в морі назв і посилань на ту чи іншу літературу? Знати все неможливо, але от знати, де можна взяти інформацію по будь цікавить вас питання - це вже дещо, навіть не так ... це все! Адже важливо не те, чи знаєте ви, ким був Юлій Цезар, а те, наскільки ви можете поручитися, що ця інформація доступна вам, що ви зможете її знайти і надати на першу вимогу. Що ж допоможе вам у вирішенні цієї нелегкої завдання? Я можу запропонувати один з найлегших і, в той же час, самих компетентних шляхів - використовувати Інтернет.
<p> Адже користуватися Інтернет - значить користуватися сотнями тисяч друкованих видань на всій планеті, бути в курсі останніх подій і новинок у будь області, мати повну і достовірну інформацію щодо будь-якого питання і можливість проконсультуватися у людей знаючих.
Інтернет: історія і час створення, призначення, власник, основні характеристики
Інтернет - глобальна телекомунікаційна мережа інформаційних і обчислювальних ресурсів. Служить фізичною основою для Всесвітньої павутини. Часто згадується як Всесвітня мережа, Глобальна мережа, або просто Мережа. Являє собою мертве об'єднання воскових систем, що не гарантує якості зв'язку, але забезпечує хорошу стійкість і незалежність функціонування системи в Загалом від працездатності будь-якого її ділянки.
В даний час, коли слово В«ІнтернетВ» вживається в побуті, частіше все мається на увазі Всесвітня павутина і доступна в ній інформація, а не сама фізична мережа.
До середини 2008 року число користувачів, які регулярно використовують Інтернет, склало близько 1,5 млрд. чоловік (близько чверті населення Землі) [1].
Всесвітня комп'ютерна мережа Інтернет разом з персональними комп'ютерами утворює технологічну основу для розвитку міжнародної концепції В«Всесвітнього інформаційного суспільстваВ».
Історія і час створення
Після запуску Радянським Союзом штучного супутника Землі в 1957 році Міністерство оборони США вирішило, що на випадок війни Америці потрібна надійна система передачі інформації. Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробка такої мережі була доручена Каліфорнійському університету в Лос-Анджелесі, Стенфордському дослідницькому центру, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Комп'ютерна мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), і в 1969 році в рамках проекту мережа об'єднала чотири зазначених наукових установ. Всі роботи фінансувалися Міністерством оборони США. Потім мережа ARPANET почала активно рости і розвиватися, її почали використовувати вчені з різних галузей науки.
Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп'ютер Honeywell DP-516 мав 24 Кб оперативної пам'яті.
29 жовтня 1969 в 21:00 між двома першими вузлами мережі ARPANET, знаходяться на відстані в 640 км - в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса (UCLA) і в Стенфордському дослідницькому інституті (SRI) - провели сеанс зв'язку. Чарлі Клайн (Charley Kline) намагався виконати віддалене підключення до комп'ютера в SRI. Успішну передачу кожного введеного символу його колега Білл Дювалль (Bill Duvall) з SRI підтверджував по телефону.
У перший раз вдалося відправити всього три символи В«LOGВ», після чого мережа перестала функціонувати. LOG повинно було бути словом LOGON (команда входу в систему). У робочий стан систему повернули вже до 22:30 і наступна спроба виявилася успішною. Саме цю дату можна вважати днем ​​народження Інтернету [2].
До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі. Ця програма одразу стала дуже популярна.
У 1973 році до мережі були підключені через трансатлантичний телефонний кабель перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії, мережа стала міжнародної.
У 1970-х роках мережа в основному використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж з'явилися перші списки поштової розсилки, групи новин і дошки оголошень. Однак у той час мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, побудованими на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали бурхливо розвиватися протоколи передачі даних, які були стандартизовані в 1982-83 роках. Активну роль в розробці і стандартизації мережевих протоколів відігравав Джон Постел. 1 січня 1983 мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на TCP/IP, який успішно застосовується до цих пір для об'єднання (Або, як ще кажуть, В«нашаруванняВ») мереж. Саме у 1983 році термін В«ІнтернетВ» закріпився за мережею ARPANET.
У 1984 році була розроблена система доменних імен (англ. Domain Name System, DNS).
У 1984 році у мережі ARPANET з'явився серйозний суперник: Національний науковий фонд США (NSF) заснував обширну міжуніверситетських мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), яка була складена з дрібніших мереж (включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet) і мала набагато більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік підключилися близько 10 тисяч комп'ютерів, звання В«ІнтернетВ» почало плавно переходити до NSFNet.
У 1988 році був розроблений протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки чому в Інтернеті стало можливе спілкування в реальному часі (чат).
У 1989 році в Європі, в стінах Європейської ради з ядерних дослідженням (фр. Conseil EuropГ©en pour la Recherche NuclГ©aire, CERN) народилась концепція Всесвітньої павутини. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробив протокол HTTP, мову HTML і ідентифікатори URI.
У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, повністю програвши конкуренцію NSFNet. У тому ж році було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т. зв. В«дозвонВ» - англ. Dialup access).
У 1991 році Всесвітня павутина стала загальнодоступна в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий веб-браузер NCSA Mosaic. Всесвітня павутина набирала популярність.
У 1995 році NSFNet повернулася до ролі дослідницької мережі, маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери, а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.
У тому ж 1995 року Всесвітня павутина стала основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши по трафіку протокол пересилки файлів FTP. Був утворений Консорціум всесвітньої павутини (W3C). Можна сказати, що Всесвітня павутина перетворила Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітня павутина майже повністю підміняє собою поняття В«ІнтернетВ».
У 199...
