Пауль Реннер
Наведені нижче правила включають в себе частину правил, даних Паулем Реннером та іншими теоретиками. Обробка М.І. Щелкунова (1925г.). Стилістика і орфографія збережені авторські.
ПРАВИЛО ПЕРШЕ. ЗАГАЛЬНА КОМПОЗИЦІЯ КНИГИ
приступити до створення книги, пам'ятай, що в тебе дві мети:
перше, ти повинен дати справжній витвір мистецтва,
друге, твоє завдання-всіляко полегшити процес передачі змісту книги читачеві.
Тому - Уникай всякої строкатості і різнобою: нехай створювана тобою книга буде наскрізь пройнята єдністю стилю, нехай всі її елементи будуть пов'язані між собою, при союзі високої техніки і гарного смаку. Літери повинні гармоніювати з літерами, рядки з рядками, сторінки зі сторінками, текст з ілюстраціями, весь набір з вихідним аркушем і обкладинкою, тип обкладинки - з характером ілюстрацій, і т. д. Якщо ти допустиш недбалість, неохайність приправки, гратчастий набір, різнобій в шрифтах, протиріччя між квітами форзаца і палітурки, непридатну папір або тільки некрасиву обкладинку - вся книга втрачає вигляд. Не випускай ні найменшої деталі, застосуй всі правила, вияви твій смак і чуйність - і моніторування тобою книга буде справжнім витвором мистецтва.
Пам'ятай завжди, що, задовольняючи фізіологічним вимогам зору читає, ти тим самим непомітно досягнеш і кращого естетичного враження від твору поліграфічного мистецтва, яким повинна з'явитися і створювана тобою книга.
Пам'ятай ще, що класична простота завжди вище недоладною, хоча і дорогий нагромадження витіюватих прикрас.
Пам'ятай ще, що саме незначне твір друкарського верстата вимагає такого ж уваги композитора, як саме велике і складне завдання.
ПРАВИЛО ДРУГЕ. Про золотий перетин
При композиції книги почастіше згадуй правило золотого перетину, але застосовуй його умовно, в залежності від конкретних завдань і можливостей.
Примітка. Правило золотого перетину або ділення грунтується на тому, що око особливо легко і приємно сприймає пропорції, при яких великий відрізок лінії відноситься до меншого відрізка, як вся лінія до великого відрізку, саме, А + В: А = А: В. При цьому, якщо В, т.-е. менший відрізок дорівнює 1, то А дорівнює приблизно 1, 61. Були спроби самого широкого застосування цього закону і в живопису, і в архітектурі, і в близькій їй по принципам композиції шрифту і сторінок; але немає ніякої потреби в залізному застосуванні цього правила: його цінність в тому, що воно відповідає фізіологічним умовам ока, що бачить в боки краще, ніж вгору і вниз; тому, напр., малюнок літери може бути для меншої напруги ока стислий завширшки й подовжений у висоту, сторінки книги теж. Але точне, абсолютне застосування цього закону не диктується, по суті, ніякими умовами фізіології ока або естетики. Разом з тим численні спостереження, а також добре поставлена ​​анкета, проведена Г. Т. Фехнера (див. у Тімердінга, стор 70-72), показали, що з десяти прямокутників більшість опитаних задовольнили три, сторони яких ставилися як 34/21, 3/2 і 23/13, т.-е. перший - побудований за пропорції золотого перетину, другий і третій - близькі до нього.
Замість цієї пропорції пропонують іншу - відношення сторони квадрата до його діагоналі, т.-е. 1: 1, 41, яке має ту перевагу, що завжди залишається постійним - як, втім, і пропорція золотого перетину. І словолітчік, і паперовий фабрикант зазвичай дають відношення довжини до ширини в межах між золотим перетином і цієї другий пропорцією.
ПРАВИЛО ТРЕТЄ. Про єдиний гарнітур
При процесі читання око звикає до основного шрифту книги; тому він відчуває стомлення, якщо заголовки, примітки, змісту, передмова, титульний лист набрані шрифтами різних малюнків, не гармоніюють до того ж з основним шрифтом. Тому - у всій книзі, від передньої до задньої обкладинки, користуйся шрифтом тільки одного типу, однієї гарнітури, його основним - з капітеллю, чорним і в третю чергу курсивним малюнками. Якими кеглями користуватися, якими їх малюнками, звичайними або чорними або курсивним - тобі покажуть твій смак і здоровий глузд чи кращі зразки книжкової майстерності.
Навіть нормочку, колонціфер, фірму друкарні, дозвіл Глав-літа обов'язково давай тієї ж гарнітурою.
Це правило треба прийняти, як абсолютне; таким його і вважають, напр., в Німеччині та Англії. Винятки допускаються тільки для періодичних видань, де, за міркувань більше комерційним, іноді дозволяється кожне оголошення набирати шрифтами інший, але, звичайно, однієї гарнітури для всіх кеглів даного оголошення.
ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ. Про ЧИСЛІ гарнітури
Кращою вважай не друкарню, в якій велика різноманітність шрифтів, а друкарню з небагатьма типами шрифтів, але з багатим розмаїттям кеглів цих шрифтів. Велика друкарня з тисячею розколоту кас набагато біднішими, ніж невелика, але з добре представленою гарнітурою декількох шрифтів, напр., академічного або латинського. Найбільшою друкарні достатньо мати три хороших гарнітури шрифтів - напр., звичайний, хороший медіаваль або Ельзевір, хороший академічний.
ПРАВИЛО П'ЯТЕ. Про красивий шрифт
Основа композиції книги - шрифт; кращих шрифтів дві категорії: це - або антиква, доведена до досконалості баськервілль, Бодоні і Дідо, або шрифти ельзевіровского типу, створені Гарамон і Ван-Дейком, або середній між ними тип. Поки нічого кращого людство не могло придумати, а багато інших шрифти своєї химерністю, складністю малюнка, декоративністю втомлюють око і зовсім не прикрашають книгу.
Втім, уникай шрифтів антиква з дуже тонкими волосними лініями верхніми, нижніми і середніми: різкий контраст між чорними основними лініями і волосними ріже і стомлює око. В цьому відношенні деякі шрифти малюнка Дідо, ідучи від антиква колишнього типу, доходять до крайності.
Також уникай шрифтів готичного, незграбного фрактурного типу, близьких до слов'янських і німецьким: їх незграбність набагато важче сприймається оком, ніж округлість антиква і Ельзевіра.
ПРАВИЛО ШОСТЕ. Про вибір шрифту
Малюнок класичної антиква, особливо в її дідотовской крайності, особливо чорного типу, здається старомодним, незважаючи на. його красу; не вживай його при наборі сучасних творів, в особливості політичної літератури.
Ретельно суспензія, шрифтом якого малюнка набирати дану рукопис. Безсумнівно, до поезії більше підходять ельзевіровскіе шрифти В»для газети годяться щільні шрифти простого малюнка, в Росії цінують академічний шрифт (Чельтенгам), бо це найкраще досягнення словолітен, що не має ні деякої різкості дідотовскіх шрифтів, ні буденності звичайних ходових шрифтів. Цей шрифт може конкурувати для будь-якої книги і з Ельзевіра або медіавалем.
ПРАВИЛО СЬОМЕ. Про БУДОВУ ШРИФТУ
Найменш втомлюють око шрифти, середня буква яких побудована приблизно по правилам золотого перетину, а саме, її висота відноситься до ширини як 1, 61:1, а середня лінія йде або посередині букви, розділяючи її на рівні верхню і нижню частини, або вище середини, при чому пропорція верхнього відрізка до нижнього близька до золотому перетину.
Верхні і нижні краї шрифтів повинні, звичайно, з математичною точністю тримати лінію, інакше рядки виглядають нерівними борознами, і читання ускладнюється вельми.
ПРАВИЛО ВОСЬМЕ. Про кегль шрифту
Окулісти поруч дослідів встановили, що величина очки букви, рівна менше 1, 5 мм. і більше 2 мм, уповільнює процес читання на звичайному відстані від ока до книги в 35 см., коли очі зведені під помірним кутом в 11 В°. Очко звичайного пети одно зазвичай 4 пунктами або більше 1, 5 мм., очко корпусу - п'яти-шести пунктах, або близько 2 мм. Отже, найбільш споживаними шрифтами для суцільного набору повинні бути і є петит на мале та на велике очко і корпус, також можуть вживатися Боргес або корпус, відлитий на боргесное очко, і цицеро. Інші шрифти для основних текстів виключаються, ...
