Микола Пилипович Пoнoмapeв, доцент кафедри журналістики Пермського державного університету, викладач Уральської академії державної служби.
ЗМІ в принципі не здатні в повній мірі виконувати свою часто декларовану соціальну місію - представляти всім іншим соціальним групам і організаціям вичерпну і неупереджену інформацію про події у світі подіях.
перше, технологічно неможливо зібрати всю інформацію про всі події з усіма соціальними суб'єктами.
друге, збором і обробкою інформації зайняті конкретні індивіди (репортери, журналісти, редактори), які не можуть не бути упередженими. В результаті ЗМІ часто істотно перебільшують або, навпаки, применшують соціальну значимість деяких подій, суб'єктів і проблем. Під В«об'єктивними ЗМІВ» слід розуміти ті засоби масової інформації, які у своїх публікаціях відображають різні думки з приводу одного і того ж події, тобто представляють аудиторіям безліч інтерпретацій дійсності.
третє, можна забувати про цілеспрямовану комунікативної (інформаційної) діяльності інших соціальних суб'єктів, які прагнуть привернути увагу широкої громадськості (в тому числі і журналістів) до позитивних і, навпаки, відвернути увагу від негативних з погляду їхніх інтересів подій.
четверте, ЗМІ не можуть не нав'язувати аудиторіям свої схеми інтерпретації подій, суб'єктів і проблем, тому що в основі будь-якої публікації як опису дійсності лежить конкретний соціокультурний сценарій.
При відборі подій, суб'єктів та проблем, гідних висвітлення в засобах масової інформації, журналісти використовують три фільтри новинного формату (табл. 1):
політичні, економічні та комунікативні інтереси власників і головного редактора як складові елементи редакційної політики;
новинна цінність (оцінка події як інформаційного приводу);
технологічна специфіка виробництва ЗМІ (друковані та електронні).
-->>
Таблиця 1. Порядку денного і громадська думка
Медіаповестка дня
Політична порядок денний
Громадська порядок денний
Редакційна політика ЗМІ (інформаційний привід)
Статистичне підтвердження значущості проблеми
Повсякденні проблеми населення
Новинний формат
Політична доцільність і інвестиції приватних ресурсів
Форс-мажорні обставини (стихійні лиха та техногенні катастрофи)
Вимоги технологічного процесу
Апробовані технології
Соціальні катаклізми
Громадська думка
Крім цього в кожному виданні існує крайній термін (deadline) здачі в виробництво.
В Як приклад розглянемо детальніше критерії новинний цінності.
Темами для публікацій журналісти вибирають тільки ті події, які володіють специфічними властивостями (табл. 2). У загальному випадку інформаційний привід - це фізично і змістовно опукле для журналіста чи редакції подія. При цьому опуклість залежить не тільки від властивостей самої події, але і від щільності подієвого контексту, тобто кількості та опуклості одночасно подій, що відбуваються. Очевидно, що велика техногенна катастрофа В«перекриєВ» будь-який політичний скандал, а В«інформаційний вакуумВ» літніх відпусток змушує репортерів переробляти корпоративні прес-релізи в аналітичні огляди.
Таблиця 2. Інформаційний привід
Актор
(тобто той, хто впливає)
Яскраве дію
Непередбачуване
Масштабне
Журналіст
Інформаційний привід
Сенсаційне
Скандальне
Публікація
Курйозне
Оригінальна
Аудиторія
(цільова група)
Значуща подія
Драматичний
Видовищне
Ідея публікації та ідея актора
Негативний
Головний герой
Отже, журналіст сприймає вчинок (діяльність) деякого соціального суб'єкта як інформаційний привід і розміщує в ЗМІ свою інтерпретацію цієї дії, а аудиторія ЗМІ (частина якої входить в цільову групу суб'єкта як актора), оцінюючи описуване в публікації дію як значуща подія, в тій чи іншій мірі засвоює основну і вигідну для редактора ідею. Всі повідомлення, опубліковані за фіксований період часу поширюваними на даній території засобами масової інформації, складають локальне медіапростір даної території на даний період.
Оскільки кожна публікація присвячена певній темі (події, соціальному суб'єкту, проблемі), то ранжування публікацій в медіапросторі по тим чи іншим параметрам є не що інше, як ранжирування інтерпретацій цих подій, суб'єктів або проблем. Відповідно кожне описане подія, кожен згаданий суб'єкт, кожна порушена проблема отримують свій медіаранг в медіапросторі. Медіаранг одиничної публікації у випуску конкретного ЗМІ (газети, телеканалу, радіостанції, інтернет-видання) залежить від її фізичної (візуальної, звукової, графічної) і змістовної опуклості, а також від її обсягу (в квадратних сантиметрах або хвилинах).
Безліч тим (подій, суб'єктів, проблем) з найвищими медіарангамі (наприклад, перша В«ДесяткаВ») складають локальну медіаповестку дня. Компоненти медіаповесткі (Теми) характеризуються також статистичним розподілом даних їм соціокультурних оцінок (позитивних, негативних, збалансованих, нейтральних) і приписаних їм атрибутів (характеристик).
При орієнтації в В«далекому коліВ» індивід трактує інформаційну пріоритетність теми в накопиченому медіапросторі як соціальну пріоритетність відповідних подій, суб'єктів та проблем, тобто як їх значимість у соціокультурному просторі в цілому. Отже, чим більше публікацій з конкретній темі і чим вони регулярніше, тим вище соціальна значимість подій, суб'єктів і проблем для аудиторій ЗМІ. Цей ефект медіаповесткі дня лежить в основі комунікативної технології В«установка медіаповесткі дняВ», яка дозволяє соціальним суб'єктам впливати на думку аудиторій ЗМІ по значущим для них (Акторів) темам.
Політичні суб'єкти в значній мірі незалежно від ЗМІ у взаємодіях один з іншому формують політичний порядок денний як ранжируваний список соціальних проблем (див. табл. 1). В«ЗлиттяВ» медіаповесткі з політичної порядком породжує суспільну порядку денного як узагальнений ієрархічний реєстр соціальних проблем, з приводу яких впливові соціальні суб'єкти формують громадська думка.
Однак в контрольований медіамагнатами і політиками процес формування суспільної порядку денного втручаються незалежні від їхньої волі та інтересів події.
перше, це стихійні лиха, техногенні катастрофи та соціальні катаклізми, які автоматично стають інформаційними приводами для ЗМІ і злободенними соціальними проблемами для широкої громадськості.
друге, повсякденні труднощі населення все одно потрапляють в громадську порядку денного, навіть якщо ЗМІ про них не розповідають, а політики з різних причин не хочуть займатися їх вирішенням. Наприклад, розкрадання технічних виробів з кольорових металів, які призводять до збоїв у комунальній сфері.
третє, це масштабні проблеми в галузі економіки, політики, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, які піддаються статистичної верифікації, але журналістів не цікавлять через свою складність, а політиків - через політичної недоцільності або з якихось інших причин (див. табл. 1).
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .elitarium.ru
