В. Богданов
Однією з найпопулярніших газет в Росії кінця XIX - початку ХХ століття був В«Московський листок В», тиражі якого обчислювалися десятками тисяч, а читацька аудиторія охоплювала всю країну. Виниклий як орган В«обивательських інтересівВ», він через кілька років зміг значно підвищити свій рівень і стати в один ряд з найбільш серйозними газетами свого часу.
Слід помітити, що відновлення історії дореволюційних видань-справа досить важке. Як правило, архіви редакцій не збереглися (В«Московський листокВ» у цьому плані не виняток). Необхідні відомості доводиться збирати по крупицях, використовуючи документи цензурних установ, мемуари, бібліографічні довідники та матеріали самих газет. Картина, тим не менш, виходить інший раз вельми вражаюча.
Отже, В«Московський листокВ» виник в 1881 році, через двадцять років після скасування кріпосного права. Реформи Олександра II спричинили за собою безліч самих різних наслідків, у тому числі і В«демократизацію культурного життяВ». З'явився новий театральний глядач, новий відвідувач музеїв - і новий читач. Ці люди перші пореформені покоління, малограмотні, малоосвічені, стали на рубежі XIX - початку XX століть основними В«замовниками культуриВ». Саме на них спочатку орієнтувався редактор-видавець В«Московського листкаВ» Микола Іванович Пастухов (1831-1911).
Був він і сам В«людиною епохи реформВ». В. А. Гіляровський писав про нього: В«Міщанин міста Гжатськ Смоленської губернії, служив під час кріпосного права підвальним і повіреним при винних відкупах, (...) шукав світла. Читав, що потрапляло під руку, і складав вірші В»1. У 1862 році М. І. Пастухов випустив книгу «³рші з питного побуту і комедіяВ« Питна контора В», в якій висміював звичаї купців-самодурів і чиновників-хабарників. У 1860-х роках майбутній редактор В«Московского листкаВ» містив питний заклад близько Арбата в Москві. Паралельно він співпрацював з В«Російськими відомостямиВ», розміщуючи в цій газеті повідомлення про вуличні події, з В«Сучасними звісткамиВ», де крім хронікерскіх заміток з'являлися і його романи2, а також зі столичними виданнями - зокрема з В«Петербурзьким листкомВ» А. А. Соколова. Як говорилося в його некролозі, В«репортаж, правильно поставлений, у той час в газетах майже відсутній. Покійного Н. І. Пастухова можна визнати засновником для московських газет цієї такої необхідної галузі журналістики В»3. Думка про заснування власної газети підказав Пастухова В«московський златоуст В», як його називали, знаменитий адвокат Ф. Н. Плевако. В«Московські ведомости В»в статті, присвяченій 15-річчюВ« Московського листка В», писали, що останній створювався за безпосередньої участі В«одного з натхненників контрреформ В»М. Н. Каткова4, однак у чому полягало це участь, встановити поки не вдалося. Відомо лише, що при ліберальному міністрі внутрішніх справ графі М. Т. Лоріс-Меликова спроба заснувати газету скінчилася неудачей5. Можливо, тут зіграли свою роль саме тертя міністра з Катковим.
В«Московський листок В»Н. І. Пастухова виявився найбільш довговічних з трьох видань з таким назвою. Перше виникло в 1873 році; бібліографу Н. М. Лісовському було відомо лише два випуски його (редактор - В. Г. Борг-кою, видавець - С. В. Сільверстов і Ко В», друге виходило з 12 листопада 1874 по 27 квітня 1875-го (Редактор С. Б. Леонтьєв). Нарешті 24 липня 1881года В«р. міністр внутрішніх справ (Граф М. П. Ігнатьєв - В. Б.) дозволив московським міщанину Миколі Івановичу Пастухову видавати в Москві під його редакторства без попередньої цензури (...) Щоденну політичну літературну газету під назвою В«Московський листок В»6.
До 26 березня 1882 газета друкувалася в друкарні Е. І. Погодін в будинку Котельникова на Софійській набережній. Тут же розташовувалася і контора.
Як уже говорилося, Н. И. Пастухов першим з російських газетярів став орієнтуватися на максимально широке коло читачів - в основному малозабезпечених. Щоб привернути цю аудиторію, він навіть друкував своє дітище на папері, придатної для виготовлення самокруток7. Якийсь час через обмеженість коштів В«Московский листокВ» В«не виходив з рамок так званої В«Дрібної пресиВ». Формат був невеликий, текст на сторінках верстався в п'ять колонок. В«СтартовийВ» успіх газеті забезпечили репортажі та фейлетони. Репортерські нотатки, поміщені в рубриках В«По вулицях і провулкахВ», В«Ради і відповіді В»,В« По містах і селах В», стосувалися подій в Москві і Московській губернії. Тут блищав В«король репортажуВ» (навчений цьому ремеслу Н. И. Пастухова) В. А. Гіляровський. Для написання белетристичних матеріалів Пастухов запрошував популярних літераторов8. Втім, він і сам складав романи, з яких найбільшою популярністю користувався В«Розбійник ЧуркінВ» (цікаво, що в радянському фільмі В«Сільський детективВ» міліціонер Аніскін читав цей роман, випущений Н. І. Пастухова в кінці XIX століття окремим виданням!). Передові і оглядово-аналітичні статті, а також телеграфні повідомлення про події в Росії і за кордоном спочатку не публікувалися, оскільки не могли знайти відгуку у недосвідченого читача, интересовавшегося лише тим, що відбувається в його місті.
В лютому 1882 року М. І. Пастухов зняв перший поверх будинку Алексєєва на Воздвиженці в Ваганьковському провулку, а потім придбав весь будинок. Тут він жив, тут же стала розташовуватися контора В«Московского листкаВ». Номер від 30 березня 1880 друкувався вже у власній друкарні.
В Того ж року після Всеросійської промислової виставки в Нижньому Новгороді (для якої Пастухов видавав гумористичний журнал В«ДзвіночокВ», а через кілька років налагодив випуск ще однієї В«щоденної громадської та літературної газети В«Нижегородська поштаВ») вигляд В«Московського листкаВ» змінився. Розширився формат, вміщав тепер сім колонок, збільшилася кількість рядків на сторінці, що дозволило, відповідно, збільшити обсяг інформації, що публікується інформації і запросити більше співробітників.
З'явилися передові статті, які замовляються відомим літераторам, маститим вченим, видним громадським діячам. Автором однієї з перших передовиць був співредактор В«Сучасних вістей В»Ф. А. Гіляров - племінник великого журналіста-просвітителя Гілярова-Платонова. Можна назвати тут також філолога, ученого секретаря Імператорського товариства історії та старожитностей російських Е. В. Барсова, приват-доцента Московського університету по кафедрі філософії та психології П. Е. Астаф'єва, професора Московської духовної семінарії Н. В. Бєляєва, колишнього редактора В«Біржових відомостейВ» та В«БіржіВ» П. С. Усова, адвоката Ф. Н. Плевако ...
До кінця 1880-х років редакція ввела відділ В«Театр, музика, мистецтвоВ», де поміщалися розлогі рецензії С. В. Васильєва, Ф. П. Коміссаржевської, Н. П. І П. І. Кичеєво, Н. Р. Кочетова та інших.
Стали публікуватися і телеграми - Міжнародного телеграфного агентства та власних кореспондентів (часто зовсім неписьменних людей9); в особливих випадках Н. І. Пастухов посилав на місця посильних кореспондентів, телеграфував про побачене. Іноземні звістки, довгий час передруковувати з інших газет і тому запізнюватися, з дозволу влади почали прямо запозичувати з зарубіжної преси.
Великим успіхом у читачів користувалися матеріали судового відділу.
Всі вищеперелічене, не В«відлякуючиВ» від газети первісну малоосвічених читацьку аудиторію (оскільки відповідні матеріали продовжували публікуватися в колишньому обсязі), залучили до неї значну кількість людей інтелігентних. Характерний в даному зв'язку наступний факт. З 1880-х років деякі газети почали поміщати на своїх сторінках ілюстрації. Безумовно, В«КартинкиВ» залучали В«простий народВ», допомагаючи ще не цілком грамотним легше сприймати інформацію. Однак інтелігентної публікою ілюстрації сприймалися як знак несерйозності видання. З цієї причини, наприклад, В«ПрофесорськіВ» В«Русские ведомостиВ» ніколи не друкували зображень (крім рекламних). Найбіл...
