Введення
Будь осмислене висловлювання має своєю метою впливати на реципієнта. Дана мета, мабуть, не завжди осознаваема суб'єктом мовлення, але не у випадках створення публічного письмового тексту. Преса завжди є знаряддям впливу на читача, а отже - на "громадську думку" і політичну ситуацію. Навіть самі "необразливі", "жовті" листки, пишучі про секс, "чудеса" і злочинах і друкуючі на своїх сторінках кросворди та анекдоти, мають своєю метою той чи інший вплив на читача. Результатом такого впливу може бути сміх, сексуальне збудження, стривоженість, заспокоєність чи байдужість та інші емоційні стани. Коли ж мова йде про пресу "серйозною", тобто про таких виданнях, серед інтересів яких переважають політика, соціологія, економіка, бізнес, статистика, культура і тому подібні сфери, то спрямований вплив на читача (що є одночасно виборцем, покупцем і т.п.) в плані формування його політичних уподобань і купівельного попиту - це одна з основних їх цілей.
Питання про сутність мовної дії важко віднести до числа малоразработанних: ймовірно, відлік слід вести від античних часів і арістотелівської концепції риторики. Традиція вивчення ораторської мови, що має багатовікову історію, зазнала значних змін у другій половині XX століття: класичний підхід до вивчення ораторських текстів (при якому найчастіше об'єктом дослідження було судове красномовство) був значно розширений за рахунок ідей, почерпнутих із суміжних дисциплін: соціології, психології, кібернетики, політології.
Основним стимулом інтенсифікації досліджень в галузі мовного впливу в даний час є прагматичні завдання. У загальному вигляді їх можна позначити як проблему оптимізації мовної дії. Актуальність цієї проблеми не вимагає спеціальних доказів через її очевидності: навіть побіжний погляд на книжковий прилавок, де неодмінно присутні кілька бестселерів - посібників з комунікації та мовного впливу на співрозмовника (Д. Карнегі, Е. Шостром, Е. Берн, Євг. Клюєв, різні посібники з НЛП і т.д.), може служити аргументом на користь того, що соціальне замовлення існує.
Феномен мовної дії являє собою різноманітне явище, тому опис тих чи інших його аспектів припускає експлікацію окреслених самим автором обмежень в проблематиці. Так ми в даній роботі спробуємо обмежитися розглядом політичної метафори в мові ЗМІ як невід'ємного і яскравого елемента системи технологій мовного впливу. Саме мова ЗМІ береться для дослідження, тому що політична метафора і взагалі технології мовного впливу найбільш застосовувана і ефективні саме в мові ЗМІ. Безумовно, ЗМІ не є виключною сферою застосування політичної метафори - вона функціонує і в побутових розмовах, і в анекдотах, і в діловому мовленні, але по кількості одноразових реципієнтів того чи іншого виду мовної дії ЗМІ (особливо телебачення, радіо та - віднедавна - інтернет-видання) залишають далеко позаду будь-які інші області функціонування інформації. Зауважимо, що і ті ж політичні анекдоти сьогодні не в останню чергу продукуються і поширюються саме засобами масової інформації. ЗМІ сьогодні основною (і ефективний!) інструмент маркетингових та політичних маніпуляцій. Політичною маніпуляцією називається специфічний вид мовного впливу, який має на меті впровадження в свідомість під виглядом об'єктивної інформації неявного, але бажаного для тих чи інших політичних груп змісту таким чином, щоб у реципієнта формувалося на основі даного змісту думку, максимально близьке до необхідного. В області розробки технологій політичної маніпуляції сьогодні трудиться величезна кількість осіб: психологи, лінгвісти, фахівці з маркетингу, журналісти, художники, дизайнери, літератори, іміджмейкери, стилісти, медики, кібернетики і т.д. Технології мовного впливу в ЗМІ сьогодні розроблені настільки, що можуть реально і суттєво впливати на поведінку мас, на результат виборів, на популярність того чи іншого продукту, політика або політичного проекту, взагалі публічного діяча і т.д. Не дарма журналістику сьогодні називають "Четвертою владою" (до речі, теж політична метафора). Подальшому вивчення технологій політичної метафори як мовної дії присвячена наша робота.
Спробуємо обгрунтувати актуальність дослідження саме метафори.
Серед прийомів політичного впливу, політичної маніпуляції в засобах масової інформації застосовуються і інші, часто не менш дієві: публікація статистичних даних, що відносяться до діяльності того чи іншого суб'єкта політичної діяльності (політика, політичної партії, організації, держави і т.д.); "тенденційна" (наприклад, вибіркова) демонстрація дій політичного суб'єкта, последсвий цієї діяльності або реалій, з цією діяльністю тим чи іншим чином пов'язаних, без словесного коментаря (певним чином підібрані фотографії або відеоряд); виклад потрібну точку зору на те чи інше питання (політичної або економічної програми, плану дій, групи оцінок) і т.д.
Але статистичні матеріали часто бувають незрозумілі без коментаря фахівця, та і важкі для більш-менш повного і докладного відтворення в подальших обговореннях, в побутових розмовах, у сімейних та інших розмовах, діалогах, де будь-яка точка зору "визріває", звіряється з точкою зору, прийнятою людьми, чия позиція, чия думка з тієї чи іншої причини релевантно для конкретного читача, виборця, покупця. Коментар ж до публікації статистичних даних, підсумовують їх, виражає чиюсь точку зору, цілком може містити і часто містить метафори, які, власне, і запам'ятовуються і стають згодом предметом цитування, відтворення, обговорення, тобто реальним інструментом політичного впливу.
Добірки візуальних матеріалів рідко даються без словесного коментарю. У разі наявності коментаря, підписи справедливо те ж твердження, що й для статистичних матеріалів. В іншому випадку метафора може міститися в самому підборі матеріалу і виникати в словесній формі в тій чи іншій мірі спотворення по порівнянні з задуманої запропонував відеоряд суб'єктом формулюванням в процесі подальшого функціонування запропонованої інформації, тобто все в тих же обговореннях і т.п., тому візуальну інформацію людина може передати співбесідникові переважно за допомогою словсного опису. Проконтролювати подібний процес досить складно, а тому, якщо тільки елементи візуального ряду не інтерпретованих більш-менш однозначно в рамках пануючих серед передбачуваних реципієнтів міфологій, іконічна інформація супроводжується словесною, і часто - саме у формі метафори.
Виклад політичної чи економічної програми в ЗМІ має також деякі особливості. Обсяги подібних документів, як правило, не дозволяють зачитати їх по радіо чи телебаченню, причинами чого є, як дорожнеча ефірного часу, так і, в більшій навіть мірі, утрудненість сприйняття на слух довгих "не-драматичних" відрізків мовлення абсолютною більшістю людей. У газетах подібні документи, як правило, публікуються, але в такому вигляді також не можуть бути інструментом масового політичного воздествия, тому, по-перше, дуже мало людей привчене до читання великих (а тим більше не-розважальних) текстів, а по-друге, подібні документи часто рясніють різної спеціальної термінологією, що також ускладнює їх сприйняття масовим непідготовленим читачем. Найчастіше прихильник тієї чи іншої політичної програми не має власне про програму ніякого поняття, а складає про неї уявлення по деякій "квінтесенції", виділеної фахівцями з політичного маркетингу з даної програми і представленої у вигляді короткого і "яскравого" вислови - найчастіше - У вигляді все тієї ж метафори.
Використання метафори в мові політиком часто визначає його популярність у народі. Єгор Гайдар Тімуровіч рідко використовує у своїй промові художню образність, намагається говорити максимально конкретно, чітко, науково. Рейтинг його популярності майже не піднімається над нульовим рівнем. Мова лідера КПРФ (Комуністичної партії Російської Федерації) Зюганова, наприклад, - навпаки - метафорична насковозь. І його рейтинг, зауважимо, набагато ...
