Зміст
Введення
1. Книгознавство - це комплексна наука. Статті та доповідь А. А. Сидорова
2. Дебати по доповіді А. А. Сидорова
3. Обговорення основних проблем книгознавства, варіантів їх рішень та його завдань
4. Підведення підсумків дискусії (по виступу Н. М. Сікорського)
Висновок
Бібліографічний список
Введення
У всі часи свого існування книга займала важливе місце в житті людей. Людина завжди приділяв багато уваги книзі: і в період рукописних книг, коли кожна з них була на вагу золота, і в наш час, коли книгу по праву можна назвати безцінним помічником і другом кожного. Тому з появою самої книги з'явилася і наука про неї, яка в різні часи по-різному називалася, в її історичному розвитку їй були притаманні різні цілі і функції. Незмінним залишалося розуміння, що книгу треба вивчати і необхідно удосконалювати.
У всі часи існування книги і науки про неї проводилися різні заходи, головним завданням яких було вирішення проблем, пов'язаних з виготовленням книг, їх реалізацією, ефективним використанням і так далі. В різні історичні періоди такі заходи проводилися в різній формі, були абсолютно різного масштабу.
За часів Радянського Союзу вирішальними для книгознавства, на мій погляд, були Наради 1959 (скликано Всесоюзної книжкової палатою) і 1964 років. З ними зв'язується В«друге народженняВ» книгознавства в СРСР.
Нарада 1959 В«зіграло важливу роль в об'єднанні сил радянських книгознавців та розвитку книгознавчих науки В»[1]. Результатом дискусії стало помітне збільшення видань з книгознавства. В першу чергу це збірник В«КнигаВ», перший випуск якого побачив світ у 1959 році. За наступні 5 років було випущено 10 томів збірника, а одинадцятий був повністю присвячений матеріалами книговедческой дискусії 1964 року. Так само в цей період з'являлися монографії з книгознавства, підручники для вищої школи, збірники статей. У 1964 році був підготовлений двотомний працю В«400 років російського друкарства В». В«Час, що минув після 1959 року, було в цілому відзначено помітними успіхами в розробці різних аспектів книгознавства як комплексної науки. Цьому зокрема сприяв і 400-річний ювілей російського друкарства В»[5]. Великим досягненням стало і те, що Атестаційна Комісія при Міністерстві вищої освіти СРСР визнала книгознавство в числі наукових спеціальностей, за якими присвоюються вчені ступені доктора і кандидата наук.
Незважаючи на те що перші кроки по становленню та розвитку книгознавства, а також книжкової справи зроблені, проблем до 1964 року залишилося не мало і вирішувати їх було необхідно в найближчий час, так як вони зачіпали майже всі галузі виробництва і розповсюдження книг. Про них говорить М. Н. Сікорський у своїй роботі В«Книга і наука про книгуВ». Це і проблеми, пов'язані з перекладом видавництв на самоокупність (тепер головним достоїнством книги деколи ставала не її духовна цінність, а її беззбитковість), заниження тиражів видань, особливо науково-технічних, недосконалість системи розповсюдження книг, редакційно-видавничих процесів. В«Великий і абсолютно самостійною галуззю книгознавства є В«мистецтво книгиВ» [5]. Це поняття вперше було вжито А. А. Сидоровим в 1921 році. Сюди включаються питання оформлення книг, масових видань. Ще одна велика проблема - дуже низькі знання людей в області бібліографії і книгознавства. Такі знання необхідні кожному людині, але звідки він може їх отримати, якщо літератури відповідної тематики в той час видавалося так мало (наслідок заниження накладів наукової літератури), що її не вистачало навіть фахівцям?
В«Практика книжкової справи сьогодні висуває чимало складних питань в бібліографії, бібліотекознавстві, у всіх областях величезного і надзвичайно різноманітного книжкового господарства. Без серйозної наукової розробки книгознавства - комплексної науки про книгу - книжкова справа далі успішно розвиватися не зможе В»[5].
Книгознавство як комплексна наука об'єднувало в собі всі області книжкової справи, а значить, саме ця наука і повинна займатися рішенням всіх вищеперелічених проблем. Одна з тем книговедческой дискусії 1964 року - обговорення актуальних проблем. Велика частина доповідачів стосувалися тих чи інших проблем і пропонували способи їх вирішення. Друга тема (а по хронології - перша) наради - обговорення доповіді члена-кореспондента АН СРСР А. А. Сидорова В«Радянське книгознавство і його найближчі завданняВ». В ній автор розкрив свій погляд на книгознавство як на комплексну науку.
Дискусія проходила 17-18 грудня в актовому залі Московського поліграфічного інституту. В«Об'єднане засідання кафедр книгознавства та редагування і книжкової справи та бібліографії Московського поліграфічного інституту, відділу оформлення друкованих видань Всесоюзного науково-дослідного інституту поліграфічної промисловості та редакційної колегії збірок В«КнигаВ» по суті перетворилося на широку нараду вчених книгознавців, що представляють всі найголовніші центри книгознавчих науки. В нараді взяло участь близько 70 осіб В»[1].
Об'єднане засідання відкрив ректор Московського поліграфічного інституту кандидат історичних наук М. В. Пашков. Він підкреслив важливість теми наради і висловив упевненість у тому, що В«назріла необхідність провести Всесоюзна нарада з книгознавства, щоб вирішити всі принципові питання В».
У вступному слові М. М. Сікорський, завідувач кафедри книгознавства і редагування Московського поліграфічного інституту, головний редактор збірників В«Книга. Дослідження та матеріали В», кандидат історичних наук, підкреслив спадкоємність даного засідання з тим, яке проходило в 1959 році. Він також відзначив успіхи в розвитку книгознавства і те, що В«в книжковій справі виявляються деколи вельми істотні недоліки. <...> Багатьох недоліків, безсумнівно, можна було б уникнути, якби в книговидавничому справі було менше суб'єктивізму і стихійності, якби велася серйозна соціальна розробка основ радянського книжкової справи і перспектив його розвитку. <...> В таких умовах є необхідність підвести підсумки виконаної роботи в області книгознавства та намітити ясні плани на майбутнє. Саме це - головна завдання справжнього наради В»[1].
1. Книгознавство - це комплексна наука. Статті та доповідь А. А. Сидорова
В«У лютому 1964 року в газетіВ« Известия В»була опублікована стаття А. А.Сідорова В«Книгознавство - це наукаВ». Кілька місяців потому Олексій Олексійович виступив на новій дискусії з доповіддю В«Радянське книгознавство та його завдання В», в якому ще раз підкреслив свою глибоку переконаність в тому, що В«в країні, де книга стала величезною силою ідеології, політики, науки і культури, освіти та просвітництва, комплексна наука про книгу - книгознавство - Має важливе практичне значення В». Не можна сказати, що в цих роботах Сидорова були остаточно вирішені всі теоретичні та методологічні питання науки про книгу. Багато чого залишилося дискусійним і суперечливим. Але А. А. Сидоров і не вважав свої роботи в цій області закінченими - він продовжував думати і напружено трудитися В»[2].
Доповідь А. А. Сидорова на нараді і його статті, присвячені питанням книгознавства, мають багато загальних тез. В першу чергу це те, що книгознавство - це саме наука, причому наука самостійна і комплексна. В«Спроби створити узагальнюючу теоретичну науку про книгу - бібліологію - успіху не мали, - писав А. А. Сидоров у статті В«Книгознавство - це наука В». - Чогось не вистачало. Пробіл заповнило книгознавство. <...> Радянське книгознавство розглядає книгу передусім як явище громадське, соціальне. У книзі все визначено цією її першою і основною природою В» [3].
А. А. Сидоров звертає увагу, що, незважаючи на неоднозначність розуміння терміна книгознавства та його ролі в науці про книгу, ніхто не може заперечувати розвиток книжкової справи в останній час. В«Книж...
