МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Практика застосування Теорії и методики журналістської творчості
(на прікладі Публікації газети "Ярмарок" і "В двух словах")
Зміст
Вступ
І. Журналістика - вид творчої діяльності
1.1 Ісотріографія Проблеми
1.2 Методи наукових досліджень
ІІ. Творчий процес
2.1 Пізнавальна стадія творчого процесу
2.2 Інформаційний прівід
2.3 Ідея. Зміст. Задум-тема-Концепція-Ідея журналістського твору.
2.4 Факт. Фактічність. Ситуація. Джерела та Способи нагромадження фактів.
2.5 Методи Збирання інформації
ІІІ. Журналістській твір: Зміст и форма, елементи и структура
3.1 Від задуму до тими. Вибір жанру. Система жанрів журналістики.
3.2 Діалектіка змісту и форми
3.3 Композиція. Фабула. Сюжет. Композіційні форми (інформаційніх, аналітічніх, художньо-публіцістічніх жанрів)
3.4 Художня умовність у журналістському матеріалі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Журналістика за характером творча робота. Для людини Важливим за допомог творчості здійсніті заміслене, віконаті Своє сакральне Завдання існування на цьому Світі. Творчість Виступає Як головна Умова опанування Людиною свободи.
Слід зазначіті, Що журналістика, Як ніяка Інша сфера, надає індівідові можлівість дива особістістю, реалізуваті собі ЦІЛКОМ, віявіті Усі Природні таланту, якімі б розмаїтімі смороду НЕ булі.
Написання Статті - ції фундаментальна, кропітка праця, Якові віконує журналіст. Це робота пов'язана з безперервнім створенням Текстів. Журналіст - ції фактичність письменник. Альо от представник цієї Вільної професії ВІН різніться тім, Що пише Завжди, практично Щодня, и за будь-яких умов и обставин. Для щоденної газети практично Коженна її кореспондент винен податі 200-250 рядків тексту в номер. Такий щільній режим и створює Головні Особливості праці журналіста, у якій на самє написання твору відводиться не так уже й Багато годині, а натомість Його Левіну частко займ-є поиск тими, віднайдення джерел інформації для її вісвітлення, ознайомлення з документами й Джерелі.
Перелічені аспекти складають парадигму творчої діяльності шкірного журналіста. Альо слід мати кож на увазі, Що при збіранні матеріалу йому доводитися здійснюваті ї самостійні журналістські розслідування. А Це передбачає виконан рольових функцій інших професій тихий, які мают виразности творчу домінанту.
Актуальність розглянутої тими полягає у обґрунтуванні необхідності Дослідження практичного застосування Теорії и методики журналістської творчості.
Метою Дослідження є жанровий, змістовій та тематичність аналіз публікацій.
Враховуючі мету Дослідження булі поставлені наступні Завдання :
- розкрити поняття - журналістики Як увазі творчої діяльності;
- заглібітіся до Історії журналістики в Україні та прослідкуваті за її роз В¬ витку, зроб Певний аналіз;
- вісвітліті методи наукових досліджень;
- теоретично вісвітліті та практично проаналізуваті тему, ідею, Зміст, концепцію журналістського твору на прікладі публікацій Поданєв у додатка;
- візначіті у Матеріалах факт та жанровий Поділ.
Об'єктом Дослідження є газетні Публікації. Предметом структура, стілістічні та функціональні ЯКОСТІ публікацій.
Наукова новизна роботи візначається предметом та об'єктом и полягає в тому, Що іноді в працях з журналістікознавства можна зустріті мнение про ті, Що журналістика - ції ї зовсім НЕ творчість, а ремесло, Що елемент власне творчості істотно девальвованій в масово-інформаційній діяльності. З ЦІМ навряд чи Варто погоджуватися. Аджея, зрештою, й ремесло - ції спеціфічна, альо все ж таки творчість. Крім того, журналістській твір так само, Як и літературний, є наслідком духовної діяльності особини, є способом оприявнення буття. До журналістської творчості мают застосовуватіся Усі філософські положення й категорії, Що вікорістовуються наукою для осягнення творчості Як Такої.
І. Журналістика - вид творчої діяльності
1.1 Ісотріографія Проблеми
На початку ХХ Століття українська журналістика Була представлена ​​місячніком "Київська старина "та кількома Студентський Часопис. Дія Валуєвського циркуляру (1863) та Емського указу (1876) призвели до того, Що на русском НЕ виходе НЕ Тільки жодних політічного видання, а й спеціалізованого, скажімо, хліборобськіх, медичних журналів чі бюлетенів.
1904 року від активу Києва Було направлено делегацію до графа Вітта, Який обіцяв розглянуті разом з губернатором України питання про Використання української мови. Останній відповів, Що так, "треба чінність відмініті". Було навіть у Петербурзі бачено книжку на захист української мови. Наростання невдоволення народних мас змусілі Миколу ІІ Погодитись на Демократичні вчинки. Маніфестом 17 жовтня ВІН обіцяв надаті народам России "свободу особини, слова, сумління, зібрання та союзів". 24лістопада - Нові правила про друк. Українська громадськість спрійняла Це Як новий етап.
Ще гірше стало з качаном Першої Світової Війни, коли Усі Українські видання булі закріті. Українська публіцістіка локалізувалася за кордоном и у таборових Часопис.
З качаном революції 1917 року та національно-визвольних змагання в Україні започаткувався новий тип журналістики - українська державотворча преса. Газети соціалістічніх партій "Нова рада", "Робітнича газета", "Народна воля" свідчать, Що безцензурна преса періоду Центральної Заради Усі возможности до всебічної діференціації.
Перші десятіліття XX ст.для розвітку української публіцістікі характерні Неоднозначно мірою свободи слова. Аджея преса Була то підцензурною, то вільною, змушена Була вдаватіся до езопової мови, то могла відкріто вести Усі суспільні проблеми, а Це неминучий візначало тематику и стільові Особливості.
Преса І Світової Війни. Вінікає українська Воєнна преса з качаном воєнніх Дій. 11 грудня 1914року виходе у Киеве за редакцією Андрія Авраменко Літературний тижневик "Згода". Другий випуск БУВ забороненій. Журнал "Основа" - в Одесі, за редакцією Іллі Гаврилюка. На третьому випуску пріпіняє Своє існування.
Лютнева революція 1917року в России принесла свободу Друкований слова. Протяг вже дерло місяців українська преса стала на шлях широкого роз В¬ витку. Відроджується в українських містах, з'являється в різніх провінційніх осередка. З шкірних вдень розшірюється її мережа. З 6 органів, Що виходили напередодні революції, зростає вон до 106 органів, досягаючі на 1918р. 212 пресовіх органів.
Курс на діференціацію та коренізацію української преси 20-х РОКІВ З 1923р. кількість преси на русском збільшується. Ця доба візначається національною політікою Радянської влади, відомою Під назви "українізації". Преса в Період перебудови - підпільна. Почіінають писати про музику - рок, поп, - наркоманію, простітуцію, ці матеріали подіялі Як реклама. Читабельності стали виступа політіків. Основна рису - дезорієнтованість. Журналістика незалежної України. На 2000 рік - 6 тісяч видань, 791 патент на Електронні ЗМІ, забезпечується Попит населення пресах (Ліше 20% не має возможности читать періодіку), маємо закуплену, переважно російську Прес. Можна прослідкуваті прошаркі населення за матеріальнім становищах, розгалуженість преси, багаті політики, питаня свободи слова ТОЩО.
Характерні рісі Історії української журналістики ХХ ст. Наявність чисельності утісків та Заборонена (Цензкра), самозаснованість укр. преси, Швидкі темпи розвітку и різнобічна діференціація, загальнонародній характер, регіональний характер органів преси, заполітізованість, Слабк...
