Зміст
Введення
1. Основні ознаки публіцистичного стилю. Питання про виділення газетного стилю
2. Трансформація газетних заголовків у друкованих виданнях різних років
3. Види і функції заголовків публіцистичних текстів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Створюючи текст, журналіст завжди ставить перед собою завдання - не тільки інформувати читача про соціально значимі факти, події та явища дійсності, але і обов'язково дати оцінку сообщаемому. Тим самим функціонально-стильова єдність мови газети забезпечується постійною реалізацією в газетних текстах інформативних і оціночних елементів. Звичайно, В«роздільна здатністьВ» різних груп газетних жанрів неоднакова в плані використання в них цих засобів, але одночасна орієнтація на інформативність і оцінність властива всім типам газет, всім матеріалам масової комунікації. Ця особливість публіцистики і публіцистичного стилю знайшла відображення і в газетних заголовках.
Проблема співвідношення об'єктивного (інформаційного) і суб'єктивного (оціночного) елементів у тексті, а отже і в заголовку газетної статті завжди викликала гострий інтерес дослідників. В«Оцінка, - відзначає Ю.В. Різдвяний, - може бути і не дана, але вона присутня завжди по контрасту з іншими оцінками і становить значущий нуль оцінки В». [1]
Постійна орієнтація журналістів на оцінку фактів, подій і явищ дійсності робить неминучим вживання в газеті не лише мовних, але і контекстуально-оцінних засобів, серед яких особливо виділяються вторинні номінації, тобто ряди слів і словосполучень, об'єднаних спільністю понятійної співвіднесеності (перифрази, синоніми, слова-конденсати і т.п.), індивідуально-авторські метафори і окказіоналізми, а також слова та словосполучення, маркується в тексті лапками. Дані кошти використовуються і при формуванні заголовків газетної статті. Тому дуже важливим і актуальним є вивчення всього різноманіття оціночних засобів в заголовках статей і на газетній шпальті, їх природи та функцій, стилістичних прийомів їх включення в тексти різної жанрової приналежності, джерел їх формування, причин поновлення та основних тенденцій розвитку.
Одночасно досвід журналістської діяльності показує, що часте повторення в газеті одних і тих же тем і ситуацій неминуче веде до появи величезного набору готових до вживання у формуванні заголовків газетних статей мовних стереотипів номінативного і оцінного характеру. Без таких стереотипів неможливо швидке одномоментне сприйняття газетного тексту.
Інтенсивне вивчення текстів масової інформації ведеться декілька десятиліть. Публіцистика, яку називають літописом сучасності. Вона у всій повноті відображає поточну історію, звернена до злободенних проблем суспільства - політичним, соціальним, побутовим, філософським і т. д. Щоб переконатися в тематичній неозорості, широті публіцистики, достатньо відкрити будь-який номер якої газети і переглянути її заголовки. Ви отримаєте своєрідний конспект, моментальну фотографію змісту газети.
Проблема мови і суспільства активно досліджувалася в мовознавстві XIX-XX-их вв. такими лінгвістами, як Ф.І. Буслаєв, Н.В. Крушевський, А.А. Потебня, А.А. Шахматов, В.М. Жирмунський, Ф.П. Філін, Р.А. Будагов, А.Д. Швейцер та ін Однак лінгвісти ХХ-го століття звернули свою увагу на мову художнього твору, не обійшовши, здається, жодного з його жанрів. Про мову публіцистики мови не ведеться, а якщо і ведеться, то дуже скупо. Що ж стосується мови газети, то в області його вивчення в цілому слід зазначити деякі невідповідності. З одного боку, вплив газети неухильно і швидко росте, захоплюючи, разом з двома іншими засобами масової інформації - радіо і телебаченням - мільйони і мільйони людей. Роль газети не можна применшити, тому що вона не тільки найважливіше джерело інформації, але й потужний засіб переконання і виховання мас, засіб формування громадянськості, правосвідомості. З іншого боку, ступінь наукового пізнання газети у всіх сторонах її існування, і насамперед її мови, не відповідає ще ступеня і силі її практичного впливу. Аналізу мови газети на сучасному етапі присвячено відносно мала кількість робіт, хоча число вторгнень в мало вивчену область мови газети в останні роки значно виросла. Принципи зіставного, а також типологічного дослідження стилістичних систем письменників - класиків в лінгвістиці до цих пір розробляються недостатньо. Що ж стосується мови газети, то такого роду досліджень ще менше. Як вірно зауважує А.Б. Шмельов, В«читач вимагає від газетної статті або від радіопередачі точно знайденої форми, якщо завгодно, навіть витонченості думки. Нерідко можна спостерігати, коли читач з високими інтелектуальними запитами, будучи повністю згоден з принциповими положеннями тієї чи іншої статті, може відгукнутися про неї зневажливо, з насмішкою тільки тому, що вона не задовольнила його своїм літературним рівнем, не задовольнила часом навіть не вся стаття, а лише розробка якогось з її тез В».
Значно менше досліджень з проблем мови засобів масової інформації. Тут крім В.А. Костомарова, Г.Я. Солганик, Ю.А. Бєльчикова, Т.С. Дроняевой, Н.І. Формановской, Д.Е. Розенталя, можна згадати ще кілька імен. Слід особливо зупинити увагу на стилістики мовлення В.В. Виноградова та стилістиці сучасної російської мови Г.Я. Солганик і Т.С. Дроняевой, а також на роботах Л.К. Граудіна, В.А. Іцкович, Л.П. Катлінскій. Так, Г.Я. Солганик розробляє поняття стилю масової комунікації, вживаючи його в одному синонімічним ряду з публіцистичним стилем. Він відзначає і таке сучасне мовне явище, як усна літературна мова, що з'явилося завдяки електронним засобам (радіо, телебачення, Інтернет). Саме цей різновид літературної мови надає найбільший вплив на сучасну мовну ситуацію. [2]
В силу різних причин у газетній мові швидке, ніж де б то не було, отримують письмове відображення ті зміни, які відбуваються в розмовній мови. Ця обставина спонукає дослідників, що прагнуть вивчити процеси, характерні для сучасної мови, звертатися до матеріалу газет. Окремі мовні явища в області сучасного слововживання, фразеології, синтаксису, представлені газетним матеріалом, вивчені в Нині досить добре. Однак на питання про те, яке місце належить газетного мови серед інших функціональних різновидів мови, важко дати цілком безперечний відповідь.
У дослідженні, спеціально присвяченому мові газети, В. Г. Костомаров прагне довести, що мова масової комунікації являє собою особливий вид В«функціонально-стильових єдностейВ». Для такого розуміння статусу газетного мови є відомі підстави. З точки зору тієї концепції функціонально-стильової диференціації, яка була викладена вище, мова газети, безумовно, являє собою особливий вид застосування загальнолітературної мови. В газеті реалізується особливе, при цьому цілком визначене ставлення В«сторінВ» мовного спілкування - відправите ем тут виступає В«Колективний авторВ», адресатом є так званий масовий читач, тематика обумовлена ​​актуальністю повідомлюваних відомостей саме для даного моменту. Однак все це відноситься головним чином до певної частини газетного матеріалу - до повідомлень про події. Безсумнівно, в даний час можна говорити про існування в ряду інших писемних стилів особливого функціонального стилю - газетно-інформаційного. В якій мірі з лінгвістичної точки зору він пов'язаний з мовою інших газетних жанрів, залишається спірним.
В.Г. Костомаров вважає, що В«сегментація знакового продукту масової комунікації на усереднені стандарти та їх повторюване використання не оптимальні для надійного кодування і передачі інформації. Природа перешкод диктує тут розбиття цього продукту на контрастують сегменти, тобто виділення, крім стандартизованих, емоційно-вербують ... З точки зору знакового продукту (В«слів, якими йдеться В»), газетну комунікацію при всьому її фактич...
