САНКТ-Петербурзький державний УНІВЕРСИТЕТ
Факультет журналістики
Морфологічні та синтаксичні способи вираження авторського начала в текстах Т. Устинової в журналі В«STORYВ»
Виконала студентка 2-го курсу
спеціальності
В«Зв'язки з громадськістюВ»
Ляля Мангаева
Санкт-Петербург
2009
Введення
Дана робота являє собою спробу виявити, яким чином в художньо - публіцистичних текстах сучасних засобів масової інформації проявляється авторське начало. Поняття В«авторське началоВ» давно відомо філологічної науці. У філософії, психології, лінгвістиці проблеми суб'єкта мовлення як творця тексту піднімалися ще в XIX в. Особливо багато уваги їх розкриттю приділив професор В.В. Виноградів ще в 30-ті роки XX століття [1]. Він вважав, що образ автора слід шукати В«в принципах і законах словесно-художнього побудови В»[2].
Досліджувана в даній роботі проблема актуальна, тому що в засобах масової інформації авторське начало розглядається, як не просто В«відображенняВ» навколишнього людини дійсності, а спосіб прямого чи непрямого впливу на споживача інформації. Одна з найважливіших функцій мас - медіа, соціально-орієнтована, досягається за допомогою засобів вираження авторського начала.
Отже, об'єктом дослідження в даній роботі є вираження авторського начала в художньо-публіцистичних текстах сучасних засобах масової інформації. Предмет дослідження - вираз авторського начала в текстах Т. Устинової в журналі В«STORYВ».
В«STORYВ» - Це захоплююче і цікаве читання на кожен день про дивовижні події з життя відомих людей і загадкових історіях про легендарних речах. Це високо літературне якість текстів, а також оригінальні та ексклюзивні фотоматеріали у кожному номері. Це інформація з перших рук - інтерв'ю, нариси, роздуми про свою біографію, про переломних моментах в ній найвідоміших персонажів сучасності. На сторінках журналу з'являються тільки події, що залишили слід в історії [3]. Кожна стаття передає емоції і настрої авторів, що стало головною причиною вибору саме цього періодичного видання. Журнал публікується з 2007 року. Для дослідження нами було обрано шість номерів (іюнь/09 - январь/10).
Тексти Тетяни Устинової стали предметом даного дослідження, оскільки вони містять безліч прикладів явного вираження особистісного початку. Будь то лексичний або граматичний рівень. Її есе в журналі В«STORYВ» є яскравим матеріалом для дослідження порушеної нами проблеми. Автор веде свою колонку в журналі вже більше двох років. Тетяна Устинова пише в своїй манері, манері побутової бесіди, яка незмінна. Вживання простих оборотів, жаргонізмів і т. д. робить її тексти зрозумілими для будь-якого читача і, безсумнівно, дуже виразними.
Метою даного дослідження є опис засобів вираження авторського начала в тестах Т. Устинової в журналі В«STORYВ». Для реалізації цієї мети нами було поставлено завдання проаналізувати найяскравіші приклади вираження авторського Я на морфологічному та синтаксичному рівнях. Вважається, що граматика в порівнянні з лексикою і фразеологією володіє меншими ресурсами для вираження особистісного початку, однак наявність у всіх граматичних категоріях на рівнях морфології та синтаксису варіантних форм дозволяє говорити про досить широких ресурсах граматики для вираження особистісного початку [4]. Ці засоби вираження авторського Я ми спробуємо дослідити в даній роботі.
Глава 1. Морфологічні засоби вираження особистісного початку
У російській мові є безліч морфологічних категорій, які орієнтовані на вираження особистісного начала в тексті. Наша мова відмінно пристосований до того, щоб виражати думки і почуття автора.
Мовний акт є одиницею спілкувань. Цей мовний акт організовується за допомогою дієслівних категорій (Категорій виду, категорій часу, категорій особи), категорій застави, імен іменників, прикметників (у тому числі порівняльних форм), нахилень, вигуків і т. д. [5]. Використання цих категорій допомагає висловити авторові свою думку в тексті. У даній роботі нас найбільше цікавить система особистих займенників і числівники. На наш погляд ці частини мови становлять найбільший інтерес для дослідження, тому що вживаються найчастіше. Т. Устинова будує свій текст на розмовному, низькому стилі для імітації побутової бесіди. Вона пише не з позиції відомого письменника, здобуло неабияких успіхів. Вона пише з позиції звичайної домогосподарки, у якої, так само як і у більшості жінок, дуже багато побутових проблем, з якими вони стикаються в процесі життя. Нами буду обрані найбільш ярки приклади вираження авторського Я.
В§ 1. Займенники
Система особистих займенників називає учасників мовного акту. Слід зазначити, що вся система займенникових слів у тексті служить для вираження особистісного початку. Вживання будь-якого займенники будь-якого розряду залежить від суб'єкта мовлення [6].
Займенник - частина мови (іменник, прикметник, числівник або прислівник), що включає слова, які вказують на предмети, ознаки, кількості або порядок по рахунком, але не називають їх [7]. Крім замінюючої функції займенника і займенникові слова використовуються для додання оцінки якого-небудь явища, події, предмету. У своїх матеріалах Т. Устинова дуже часто використовує особисті займенники першої та третьої особи однини і множини, невизначені займенники і займенникові прислівники (Які утворюються за допомогою постфікса-то,-небудь,-небудь і префікса-кое), які виражають різні відтінки невідомості, неістотності, заперечні займенники (які утворюються за допомогою приєднання частинок ні і не) і т. д.. Займенникові слова автор використовує з метою спростити сприйняття написаного матеріалу, створити ефект разговорности в публіцистичному тексті, створити атмосферу довірчого побутової розмови. Саме тому даний розділ повністю присвячений аналізу займенників.
На представлених нижче прикладах ми спробуємо проаналізувати способи використання займенників і займенникових слів, які найбільш яскраво виражають авторське начало в тексті.
Перший приклад.
Приклад: Куди нам кота-то?! У нас від нього неодмінно зробиться алергія, і ще він іздерет кігтями свіжокупленими білий диван і стане залишати на брюках жмутки своєї бридкою котячої шерсті (червень/09)!
У даному прикладі особисті займенники множини нам, у нас, цього вживаються не для називання конкретного кола осіб, до якого належить автор. Займенники використовуються для вказівки на невизначену групу осіб, яка розмірковує таким чином. У даному випадку автор зображує думки батьків, які відмовляються купувати дітям домашніх тварин, зокрема кішок. Використанням особового займенника третьої особи він автор передає презирливе ставлення до тварині. Далі в реченні використано присвійний займенник свій, яке вжито перед присвійним прикметником котячий. Застосування даної конструкції в тексті виражає вкрай негативне ставлення до предмету (Котячої шерсті).
Тепер розглянемо приклад, де автор використав займенник конструкцію, яка включає в себе означальні й вказівне займенники.
Приклад: У нас же був нормальний туристичний зелений брезентовий рюкзак без всяких цих модних наворотів! ... (Іюль-август/09)
Тут займенник конструкція всяких цих вживається для передачі негативного ставлення до визначеної речі, до рюкзака. Цю займенників конструкцію ми використовуємо в розмовної мови. Автор застосував її в тексті, щоб передати побутовий характер бесіди.
А тепер розглянемо приклад, в якому вказівний займенник виконує контактоустанавлівающей функцію.
Приклад: І право особистості на ... що там? ... На самовизначення або на приватне життя, це просто відмінно (іюль/09, август/09)!
У даному випадку автор використовує вказівний займенник там в поєднанні з питальним займенник...
