Російська журналістика XIX - XIX століття
1. Російська журналістика XIX століття
Початок журналістиці XIX століття поклав журнал «³сник ЄвропиВ», що виходив майже тридцять років, з 1802 по 1830 .. Однак після призначення його редактора Н. М. Карамзіна в 1804 р. придворним історіографом, він йде з «³сникаВ», журнал втрачає колишню сучасність і злободенність: політичні огляди та публіцистичні статті тепер з'являються рідко На початку двадцятих років «³сник ЄвропиВ» був, по думку В. Г. Бєлінського, В«ідеалом мертвотності, сухості, нудьги і якийсь старечої цвілу В». (Зауважимо, що через 38 років після краху перший «³сникаВ», який розгубив своїх читачів, з'явився другий, більш удачливий, про якому мова попереду).
Значну роль у розвитку громадської думки і журналістики зіграло створене в 1801 р. в Петербурзі В«Вільне суспільство любителів словесності, наук і мистецтвВ», від імені якого видавалися альманах В«Сувій музВ» (1802, 1803), журнали В«Періодичне видання Вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв В»(1804) та В«Санкт-Петербурзький вісникВ» (1812), який, по суті, з'явився першим в Росії критико-бібліографічним виданням.
Виникають такі відомчі та приватні газети, як В«Північна пошта, або Нова Санкт-Петербурзька газета В»(орган Департаменту пошт Міністерства внутрішніх справ), В«Санкт-Петербурзькі комерційні ведомостиВ», В«Північна бджолаВ» та інші.
На титулі В«Північної пошти В»вперше з'являється термінВ« газета В». Правда, раніше всіх це слово стало зустрічатися у Карамзіна - для позначення іноземних щоденних органів друку. З другої половини XIX століття слово В«газетаВ» повністю витіснило слово «³домостіВ» і абсолютно відокремився від терміна В«журналістикаВ», тоді як в першій половині XIX століття деякі газети називалися по волі видавців ще журналами. В«Північна поштаВ», виходила двічі на тиждень на чотирьох смугах тиражем до 5400 екземплярів, сприяла розвитку вітчизняної промисловості, торгівлі та сільського господарства. Злившись в 1811 році з В«Санкт-Петербурзького комерційного відомостямиВ», це видання стало виходити під назвою В«Комерційна газетаВ».
У 1811 р. з'являється перше російське провінційне видання В«Казанські вісті. Газета політико-учено-літературна В». У 1821 р. на базі цієї газети був створений журнал В«Казанський вісникВ».
І в інших великих великих містах Росії почалося видання місцевих журналів. Виходять В«Східні известия В»в Астрахані,В« Український вісник В»в Харкові, розширилася видавнича діяльність Академії наук, університетів, літературних товариств. Стали виходити В«Економічний журналВ», В«Статистичний журналВ», В«Медико-фізичний журнал В»,В« Військовий журнал В»,В« Московські записки В»,В« Артилерійський журнал В»та ін
У першому десятилітті століття виникло 77 періодичних видань (переважно журналів) різного напрямку: ліберального (В«Син ВітчизниВ» Н. І. Греча, що виходив з 1812 по 1820 рр..), консервативного (В«Російський вісникВ»), буржуазного (В«Московский телеграфВ»). З благодійними цілями з 1813 р. стала виходити газета В«Російський інвалідВ». Під ідейним впливом майбутніх декабристів знаходилися журнали В«Невський глядачВ» і В«Соревнователь освіти і доброчинністьВ». Незадовго до повстання декабристи почали випускати журнал В«Полярна зіркаВ» (1823-1825) у Петербурзі і альманах В«МнемозинаВ» в Москві (27).
Різний підхід до соціальної дійсності, властивий виданням різної орієнтації, можна простежити по відношенню їх до війни 1812 року. В«Син ВітчизниВ» вважає її визвольною боротьбою за національну незалежність Батьківщини, показуючи в замальовках рядових солдатів, хоробрих, витривалих, готових пожертвувати собою за Вітчизну. Інший погляд у В«Російського вісникаВ» (1808-1820), що видається письменником С.Н. Глінкою на кошти московського військового губернатора Ф. В. Растопчин. «³сникВ» розглядав війну як захист православної церкви, престолу, поміщиків, а до дійсних В«синам ВітчизниВ» зараховував тільки царя і дворянство.
Але найяскравіше видання тих років - В«Московський телеграфВ» (1825-1834 рр..), В«телеграф ідейВ», як його називали. Він видавався Н.А. Польовим, людиною купецького звання, без систематичної освіти, який, за словами А. І. Герцена, В«народився бути журналістом, літописцем успіхів, відкриттів, політичної та наукового боротьби В». А ось що пише В. Г. Бєлінський про журнал і його видавця: В«Журнал з першої ж книжки дивує всіх жвавістю, свіжістю, новиною, різноманітністю, смаком, гарною мовою В». Польовий В«кожну книжку його видавав з ретельністю, обдумано, не шкодуючи ні праці, ні витрат. І при цьому він володів таємницею журнальної справи, був обдарований для нього страшною здатністю В». Вгадавши, що грамотний читач цікавився вже не тільки літературою, але і політикою, господарством, торгівлею, досягненнями науки, Польовий вирішив зробити В«Московский телеграфВ» масовим, енциклопедичним, залучаючи до співпраці відомих вчених і письменників (у тому числі А.С. Пушкіна і А. Міцкевича). Він ішов попереду читача, виховував його смак на відміну від інших, хто або замикався на вузький читацький коло, або йшов назустріч широкому читачеві, потураючи його смакам. Журнал був закритий в 1834 р. через опублікованій рецензії Польового на драму Н.В. Кукольника В«Рука Всевишнього Отечество спасла В»: рецензент висловлював думку про те, що рятівником в 1612 р. був таки купець Мінін. Через три роки Польовий переїжджає до Петербурга, де стає неофіційним редактором журналу В«Син ВітчизниВ» і співробітником В«Північної бджолиВ», в 1841-1842 роках разом з Гречен редагує журнал В«Русский вісник В», у якому виступає протиВ« Героя нашого часу В»і віршів Лермонтова, проти В«Мертвих душВ» Гоголя. У 1844 р. Польовий все ж відійшов від Булгаріна і Греча, зближується з Краєвським і починає редагувати В«Літературну газетуВ» (випустивши всього кілька номерів, помер у лютому 1846 м.).
Для журналістики 1830-х років характерно скорочення числа суспільно-літературних видань, але в той же час зростає обсяг спеціальної періодики - економічної та науково-технічної. У ці роки в російську журналістику і літературу вперше проникають грошові відносини: введення гонорару сприяло професіоналізації праці літератора і журналіста.
Газети все ще відстають у своєму розвитку від журналів. З приватних видань найбільш цікавою була В«Літературна газетаВ» А. А. Дельвіга і О. М. Сомова, в редагуванні якої брав участь і А.С. Пушкін. Всім приватним газетам, крім реакційної В«Північної бджоли В»Ф. В. Булгаріна (почала виходити з 1825 р.), заборонялося торкатися питань політики. В«Неужго, крімВ« Північної бджоли В», ніхто не сміє в нас оголосити, що в Мексиці був землетрус, і що Камера депутатів закрита до вересня? В»- обурювався Пушкін у листі до П. А. Вяземському 2 травня 1830
У ці роки в провінції виникають нові газети, які носять офіційний характер: у 1838 році в 42 губерніях стали виходити губернські В«ВедомостиВ», в наступні роки - у всіх решті регіонів. Губернські В«ВедомостиВ» підпорядковувалися губернатору і редагувалися чиновниками з особливих доручень, газети складалися з двох частин: офіційної (постанови губернської адміністрації, нагородження, кадрові переміщення, чинування, казенні оголошення) і неофіційною (Статті з історії, географії, етнографії, твори місцевих авторів, приватні оголошення про купівлю-продаж). Найбільш цікавими були В«ВедомостиВ», в яких співпрацювали політичні засланці. Наприклад, В«Володимирські губернські ведомости В», неофіційну частину яких редагував у 1838-1839 рр.. А.І. Герцен, засланий у Володимир.
У 1830 - 1840 рр.. центральна фігура російської журналістики - В. Г. Бєлінський. Спочатку він співпрацює в московських виданнях - журналах В«ТелескопВ» і В«Московський спостерігачВ», а також в газеті В«ЧуткаВ», а в 1839 році переїздить до Петербурга, де стає провідним співробітником і н...
