ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА
РОЗДІЛ 2. ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ПРОФЕСІЙНЕ ПОКЛИКАННЯ І РЕМЕСЛО
2.1 Історія становлення журналістики як професії
2.2 Співвідношення понять: покликання, ремесло і професія стосовно до журналістської діяльності
2.3 Сучасна журналістика
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Саме слово журналіст сходить до латинського сходить до лат. diurna - В«щоденнийВ» і позначає співробітника періодичного видання, обов'язки якого полягають у тому, щоб оперативно зібрати, обробити, грамотно і доступно викласти актуальну інформацію. Зв'язок між журналістом та аудиторією здійснюється за допомогою інформаційного каналу (друковані ЗМІ, телебачення, радіо, Інтернет), в залежності від якого виділяють різні журналістські спеціалізації: співробітники друкованих видань (газет, журналів, довідників); журналісти електронних ЗМІ (телебачення, радіо, Інтернет); фотокореспонденти (в деяких випадках фотографії не просто грають роль ілюстрації до літературного матеріалу, а є повноцінними творами).
Існують і інші системи класифікації журналістів. За пріоритетними напрямами в роботі: політичні, економічні або спортивні оглядачі, журналісти-міжнародники, галузеві журналісти та інші. За жанровими характеристиками: репортер, публіцист, оглядач, нарисовець, фейлетоніст і тому подібне. Останнім часом набула поширення така професія, як стрингер . Це самостійно працюючий журналіст, який готує репортажі безпосередньо з В«Гарячих точокВ», що дозволяє йому отримувати найактуальніші новини прямо з центру подію, але нерідко пов'язане з ризиком для життя.
Як видно з цього переліку, сфера професійної діяльності журналіста досить обширна і охоплює всі рівні суспільного життя: культуру, економіку, політику. А тому ставати ясним, що журналістика відіграє величезну роль у суспільстві. Це і визначає актуальність проблеми нашого дослідження.
В даний час в Росії існує більше 100 вузів, що готують фахівців у сфері засобів масової інформації. Щорічно вони випускають 4 - 5 тисяч журналістів. Крім того, підготовкою кадрів для ринку ЗМІ займається багато авторських шкіл, некомерційних організацій. Традиційно високо цінуються роботодавцями випускники одного з найпрестижніших факультетів журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова , де відкрилася окрема спеціалізація інтернет-журналістики. Аналогічний курс викладається в РДГУ в рамках телевізійної журналістики. Також високо котируються вчорашні студенти СПбДУ , факультету міжнародної журналістики МГИМО . Випускники цих вузів поряд з фундаментальним гуманітарною освітою отримують спеціальні знання, необхідні для роботи в сучасного інформаційного середовища.
Однак професійні навички, отримані у вузі ще не роблять людину хорошим журналістом. Ця професія, як ніяка інша вимагає особливих особистих якостей: комунікативності, спостережливості, пізнавальної активності і т.д., а, крім того, особливого В«чуттяВ», яке відрізняє журналіста за покликання від того, хто прийшов у цю професію заради слави і грошей. Високий професіоналізм журналіста немислимий без наявності внутрішньої схильності до цієї професії, тобто покликання. Розгляд співвідношення трьох компонентів роботи сучасного журналіста - професіоналізму, покликання і ремесла - і становить мету нашої роботи. Звідси випливає ряд завдань:
- визначити особливості журналісткою творчої діяльності;
- виявити етапи становлення журналістики як професії;
- співвіднести поняття В«професіяВ», В«ПокликанняВ» і В«ремеслоВ» в рамках діяльності журналіста;
- зробити висновок про статус журналістика на сучасному етапі.
Практична значимість нашої роботи полягає в тому, що матеріал, викладений у ній, може бути використаний при вивченні курсів В«Основи журналістикиВ», В«Теорія і практика журналістської роботиВ», В«Історія розвитку ЗМІВ» та ін
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА
Професія журналіста - одна з найдавніших у світі, і, здавалося б, до XXI століття повинно було скластися усталене уявлення про неї. Проте не тільки в колі практиків, але й у середовищі вчених і викладачів журналістики не існує загальноприйнятого розуміння даної професії. Більш того, на рубежі тисячоліть в Росії почалася і продовжується донині дискусія про перспективи вузівського журналістської освіти. Відсутність В«професійно-громадського договору В», визначеного згодою створює проблеми при визначенні специфіки журналістської праці, журналістики як соціального інституту і духовно-практичної діяльності - Таке положення призводить до прихованого або явного конфлікту між ЗМІ та суспільством (Аудиторією), між ЗМІ та центрами підготовки журналістів, між роботодавцями і молодими спеціалістами, випускниками факультетів і відділень журналістики.
У вітчизняній теорії журналістики паралельно розглядаються два підходи до визначення професіоналізму. Згідно першого підходу основу професійної діяльності журналістів складають майстерність і творчі здібності, реалізація яких неможлива без прояву природного таланту і покликання до професії, згідно з другим - професіоналізм прирівнюється до технологізму, що припускає В«володіння досконало технологією праці, знання тонкощів ремесла і вміння спланувати свою діяльність так, щоб вона була корисною для інших людей В»[1]. Витоки першого підходу слід шукати в історії, наприклад, в XIX столітті, коли в ставленні до праці превалювали В«Такі компоненти, як творчість, талант, покликання, які були необхідні не тільки для творчого саморозвитку особистості, але і прогресу всього суспільства. У цей період закріпилося гуманістичне (етичне) розуміння професійного відношення до своєї діяльності (творчість, талант, покликання, служіння суспільству).
Паралельно з етичним розумінням, в епоху індустріалізації утвердилося ставлення до праці як до заробляння грошей. На ставлення до праці посилився вплив соціальних чинників, головним з яких виступало матеріальний добробут В»[2]
Сучасна російська журналістика, зазнає з середини вісімдесятих років минулого століття докорінні зміни, все ще не визначилася з вибором провідною моделі професіоналізму: В«У професійному свідомості і на практиці реалізуються три альтернативні функції ЗМІ в суспільстві. Це управлінська функція, яка засуджується прогресивно налаштованими критиками, комерційна функція, яка перемагає сьогодні в світі мас-медіа, і соціально-об'єднуюча, гуманітарна функція В»[3]
Дослідники виділяють чотири групи факторів - соціокультурні, політичні, економічні та технологічні, - Зробили вплив на сучасні уявлення про професіоналізм.
Так, В«... розвиток професіоналізму журналіста як соціокультурного феномену зумовили: споживча культура, що сформувалася в суспільстві; явище В«нового журналізмуВ»; вплив зарубіжної культури; розкол суспільства, пов'язаний з переходом соціальної системи з одного стану в інший. Наслідком усіх цих процесів стало: зміна професійної свідомості, цінностей, пріоритетів діяльності в журналістиці, розвиток та існування різних професійних установок (парадигм професійної діяльності); поділ журналістської спільноти; зміна життєвих стратегій - установка на високий рівень життя; В«світськийВ» образ життя В»[4]. Звідси - формування таких В«Професійних проявівВ», як управління інформацією та аудиторією; прагматизм; спрощеність підходів; В«світськийВ» спосіб життя; стилістичний талант; вміння розуміти факти й інтерпретувати думки і коментарі (з урахуванням заходів проявів, конкретних ситуацій деякі з них можливо трактувати і позитивно, і негативно).
Вплив політичних факторів проявляється в негласному цензурному тиску з боку влади, в зайвій політизація ЗМІ, політичної ангажованості преси, впливі тієї чи іншої ідеології на позиц...
