РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І. Кант
ФАКУЛЬТЕТ Лінгвістики і міжкультурної комунікації
КАФЕДРА ТЕОРІЇ Мова та міжкультурна комунікація
ЕСЕ
А. Васильєв як комунікативна особистість
Виконала
Студентка групи 2 АТМ
Асатрян Кнарік Горовна
Калінінград
2010
Зміни, що відбулися в соціально-економічному і політичному житті країни, не могли не надати впливу і на телебачення. З одного боку, зміна економічної бази телемовлення (поява нових джерел фінансування, демонополізація ЗМІ, виникнення приватних каналів) і політичної обстановки щодо телебачення (В рамках демократизації і гласності ТВ стало відігравати нову роль у інформаційній системі, сприяючи політизації мас) дало можливість появи на екрані широкого спектру стилів поведінки і образів ведучих. З іншого боку, доступ глядачів до каналів іноземного телебачення визначив нові вимоги і запити до вітчизняних передачам. Результатом взаємовпливу цих тенденцій стало різке збільшення зразків поведінки в інформаційному полі і точок зору на те, яким може і повинен бути телеведучий.
Телеведучий найчастіше стає не просто В«людиною з екрануВ» і (або) джерелом інформації, але і громадським діячем, думка і позиція якого виявляються важливим орієнтиром для великої кількості людей.
Образ телеведучого складається не тільки з характеристик ведучого, які ми можемо сприйняти в ході перегляду однієї або декількох передач (це скоріше можна назвати формою образу, його зовнішньої складової), але і з того досвіду, який ми маємо в повсякденному житті, з наших установок, психологічного типу особистості (у цьому випадку має сенс говорити про змістовну стороні образу).
Телеведучому властиві також певні якості, які глядачі, не замислюючись про їх існуванні, сприймають підсвідомо, в силу своїх індивідуальних (Психологічних, соціальних) особливостей: темпераменту, рівня освіти, соціального стану та інших.
К.Ф. Сєдов пропонує класифікацію мовних особистостей, засновану на тій мовної стратегії, яка використовується ними під час конфлікту. Дослідник виділяє три типи мовних стратегій і відповідно три типи мовних особистостей: инвективной, куртуазний і раціонально-евристичний.
Один з трьох розділів монографії В.І Карасика В«Мовний коло: особистість, концепти, дискурсВ» [Карасик, 2002] повністю присвячений мовної особистості. Багато в чому тут підсумовуються роботи по типології мовних особистостей, різним аспектам вивчення даної проблеми. Вказується на те, що сучасна наука зосередилася на двох аспектах вивчення мовної особистості: статичному та динамічному. Якщо перше напрямок займається вивченням і характеристикою вже сформованої мовної особистості у всьому її різноманітті, то друге зосередилося на дослідженні її становлення, формування. Серед робіт цього напрямку необхідно відзначити монографію К.Ф. Сєдова.
Високих рейтингів домоглася програма В«Модний вирокВ» з А. Васильєвим. У своїй промові ведучий використовує різні зображально - виражальні засоби. Основними показниками, що визначають вибір того чи іншого прийому, є спрямованість передачі, предмет мовлення, жанрові особливості програми, цільова аудиторія, авторська інтенція. Цікавою і досить незвичайною є форма подачі авторської оцінки: вона немов розчинена в описі, так що вислови власної позиції виявляється м'яким і ненав'язливим. У цілому ж мова провідного стає яскравою, виразною, ніж може привернути увагу глядача і впливати на нього.
У своїй промові А. Васильєв використовує різні мовні прийоми і засоби: мовну гру, цитування, стилістичні фігури і т.д.
Класифікація стилістичних фігур і тропів описана в багатьох посібниках. Ми докладніше зупинимося на явищі мовної гри. Вона заснована на знанні системи одиниць мови, норми їх використання і здатності творчої інтерпретації цих одиниць. Тим самим, мовна гра дозволяє визначити норму і відзначити багато особливості російської мови, які могли б залишитися непоміченими.
Санніков дає наступне визначення цьому явищу: В«Мовна гра - нетрадиційне, неканонічне використання мови, творчість в мові, орієнтація на приховані естетичні можливості мовного знака В». Ми можемо виділити декілька функцій мовної гри: дискредитація, висміювання, прагнення розважити себе і співрозмовника, спосіб залучення уваги, створення тієї чи іншої (необхідної) атмосфери, прагнення до самоствердження, маскувальна: задоволення агресивності, вислів тривіального, здатність виразити дивні, абсурдні думки, згладжування неввічливості.
Розглянемо самі вдалі приклади мовної гри. Почнемо з лексичного рівня.
1. Лексичний рівень. Він досить широко представлений в мові Васильєва.
- Лексичний повтор,
- Свідома тавтологія,
- Метафоричне тлумачення значення слова,
- Обігрування антонімів.
2. Фразеологічний рівень.
Мовна гра фразеологічного рівня робить мову більш жвавою і виразною і разом з тим здатна висміяти (дискредитувати) описуване. Можливо, саме з цим пов'язана висока частота використання гри даного рівня.
Виділяються:
- Розширення фразеологізму або стійкого словосполучення (використовується обмежена сполучуваність одиниць, так як вони не можуть мати залежних слів і не можуть замінюватися займенниками),
- Вживання фразеологізму в прямому сенсі,
- Повтор компонента стійкого сполучення.
3. Морфологічний рівень.
- Перехід іменника з одного розряду в інший,
- Використання порівняльної і ейфорію прикметників.
4. Синтаксичний рівень.
- Явище синтаксичного паралелізму. Виявляється вдалим для опису і легко сприймається глядачами,
- Використання ряду однорідних членів речення в синтаксичній конструкції.
5. Використання тропів в мові ведучого.
Необхідно зупинитися на такій групі зображально-виражальних засобів, як тропи (споживання слова або виразу в переносному значенні) і стилістичні фігури (звороти мови, що будуються на відступі від звичного мовного стандарту і додають виразність мови).
А. Васильєв часто використовує метафори (перенесення властивостей одного предмета чи явища на інший за принципом їх схожості, приховане порівняння). Крім того, ми можемо почути метонімію (перенесення властивостей одного предмета чи явища на інший по принципом їх суміжності (матеріал - виріб з нього, продукт - його виробник, дія - знаряддя дії й т.д.). Вживання уособлення (різновид метафори, що складається в перенесенні властивостей людини на неживі предмети або абстрактні поняття) також характерно для мови ведучого. Для більшої виразності А. Васильєв включає у свою мову порівняння (Зближення двох предметів або явищ з метою пояснення одного з них за допомогою іншого). Особливий колорит мови провідного додає використання оксюморона (поєднання протилежних за змістом понять в одному художньому образі).
Проведене нами дослідження дозволило прийти до наступних висновків.
А. Васильєв використовує у своїй промові велика різноманітність зображально-виражальних засобів, ніж привертає увагу глядачів. Експрессівізація мови необхідна ведучому не тільки для того, щоб зробити її більш яскравою, більш дохідливій і більш впливовою, але і для передачі своєї позиції та оцінки описуваного явища.
А. Васильєв застосовує різні типи мовної гри (представлені майже всі рівні російської мови), досить часто ми зустрічаємо стежки і стилістичні фігури. Ведучий здатний використовувати поєднання різних прийомів, що є дуже цікавим і незвичайним, а також свідчить про високу майстерність мовця. А. Васильєв має необхідне точне уявлення про норми мови, які порушуються. Без цього знання мовна гра не змогла б дати потрібного результату.
Варто відзначити, що слухач у свою чергу повинен також певною мірою володіти основними правилами використання мови, інакше є ймовірність отримати одностороннє спілкування.
В цілому ж, в більшості випадків слухач легко сприймає мовні прийоми ведучого.
Коментарі А. Васильєва досить лаконічні, в той же час інформативні. Вони не перенасичені грубою, жаргонної, просторічної чи, навпаки, спеціальної, термінологічної лексикою. Ні перевантаження, нікого нав'язування авторської думки.
Таким чином, високий рівень мовної культури телеведучого відіграє велику роль в залученні глядацької аудиторії. досить лаконічні, в той же час інформативні. Вони не перенасичені грубої, жаргонної, просторічної чи, навпаки, спеціальної, термінологічної лексикою. Ні перевантаження, нікого нав'язування авторської думки.
Таким чином, високий рівень мовної культури телеведучого відіграє велику роль в залученні глядацької аудиторії.
телеведучий Васильєв мовна культура
Розміщено на .
