РЕФЕРАТ
Журналіст в В«гарячій точціВ»
.
Мінськ
2009
Зміст
Введення
Глава 1. Напрямки і аспекти теми В«Журналіст у" гарячій точці "В»
1.1 Визначення основних аспектів
1.2 Поняття В«гаряча точкаВ»
Глава 2. Підготовка журналіста до виконання професійних завдань у зоні екстремальної ситуації.
2.1. Правові основи
2.2 Вивчення театру майбутньої роботи і підготовка маршруту
2.3. Підготовка документів
2.4. Спорядження в зоні військового конфлікту
Глава 3. Робота журналіста в В«гарячій точціВ».
3.1. Освітлення військового конфлікту
Висновок
Бібліографія
Введення
За даними міжнародної неурядової організації В«Прес емблем кампаньВ» за минулий 2008 рік в В«Гарячих точкахВ» при виконанні службового обов'язку загинули понад сімдесят журналістів у тридцяти країнах світу. Освітлення конфліктів в Іраку, Пакистані, Мексики, Філіппінах, Індії, Афганістану та багатьох інших країнах стало останнім журналістським завданням для багатьох працівників різних органів ЗМІ. Причин таких смертей можна назвати безліч, починаючи з суб'єктивних: непрофесіоналізм або необережність самих журналістів, закінчуючи більш глобальними: погано забезпечена захист прав людини, відсутність працюючих міжнародних склепінь правил та законодавчих актів з регулювання дій журналістів у В«гарячих точках В».
Дослідники називають обрану нами тему однією з найбільш актуальних у сучасній теорії і практиці журналістики. В основному це обумовлюється її маловивченою. Існує не так багато теоретичних і наукових праць на дану тему. Але є величезна безліч публіцистики і особистих історій журналістів. У даному рефераті ми спробуємо відобразити різні точки зору і спостереження журналістів-дослідників і журналістів-практиків.
1. Напрямки і аспекти теми В«Журналіст в" гарячій точці "В»
1.1 Визначення основних аспектів
При розкритті теми реферату слід визначити основні аспекти у вивченні журналістики В«гарячих точок В», так як тема включає в себе різні сторони.
Дослідники в першу чергу описують правову сторону військової журналістики та журналістської роботи в В«Гарячій точціВ». Це всілякі конвенції, угоди локального і міжнародного характеру, Міжнародне Гуманітарний право, а також законодавство конкретної країни (в даному рефераті - Російська Федерація). Також описують етичні норми журналістської роботи. У військовій журналістиці професійна етика відіграє особливу роль зважаючи на серйозність теми і подальшого впливу опублікованого матеріалу на масову свідомість.
Підготовка журналіста до відрядженні в В«гарячу точкуВ» - великий розділ даної теми. Сюди включають професійну підготовку військових журналістів, психологічну підготовку, особисте ознайомлення кореспондента з уже згаданими нами правовими нормами, збір повної інформації про країну або місцевості, в яку він направляється. Журналісти-практики приділяють увагу екіпіровці, докладно описуючи одяг і необхідні у відрядженні предмети. Докладно розглядаються документи, які необхідно при собі мати. Не менш важливе місце займає забезпечення безпеки журналіста, починаючи знову ж таки з законодавства, закачуючи правилами поведінки на полі бою і ситуацією захоплення заручників. Самим спірним аспектом, на наш погляд, є проблема подачі інформації: характер висвітлення конфлікту, оцінки журналіста, позиція засоби масової інформації, картинка і т.д.
Також автори описують приватні журналістські випадки і ситуації, конкретні В«гарячі точкиВ». Наприклад, в Росії - це Чеченський конфлікт, Дагестан, Грузія, Нагірний Карабах та ін
В даній роботі ми розглядаємо лише деякі аспекти теми В«Журналіст у гарячій точціВ», також коротко описати суть самих основних з них.
1.2 Поняття В«гаряча точкаВ»
Перш, ніж приступити до подальшого розкриттю теми реферату, слід визначити саме поняття В«гаряча точкаВ».
Визначень існує безліч, крім того, в різних сферах словосполучення В«гаряча точкаВ» має абсолютно різні значення. Ми ж розглядаємо наше поняття, співвіднесені з такими сферами, як війна і журналістика.
В«BBC дає своє визначення гарячим точкам: В«Під" ворожою обстановкою/умовами " ми маємо на увазі країну, регіон або окрему територію, де відбуваються війна, заколот, цивільні хвилювання, терористичні акти, а також украй високий рівень злочинності, бандитизму, беззаконня або громадських заворушень. Це визначення поширюється і на території з екстремальним характером клімату або місцевості В»[1]. Визначення, дане мовною корпорацією BBC, на наш погляд, є найповнішим, тому в подальшому поняття В«гаряча точка В»буде використовуватися нами в цьому значенні.
Далі слід зазначити поняття, уживане до Російської держави, яке виділяють історики та інші дослідники. Це В«Гарячі точки на пострадянському просторіВ», що визначається як В«збройні конфлікти, що спалахнули на території СРСР і держав, що утворилися після його розпаду, в кінці 1980-х - початку 1990-х. Загальною причиною всіх конфліктів була національна та регіональна політика радянського керівництва, допускала, особливо, в 1960-80-і роки етнічний і територіальний протекціонізм, фактично означав різний статус тих чи інших націй і територій при декларованому рівноправність. Це призводило до формування потенційно конфліктних груп інтересів, найчастіше охоплювали етнічні групи цілком.
З ослабленням (Делігітімізаціей) центральних властей у середині 1980-х років і погіршенням соціально-економічної ситуації конфлікти перейшли у фазу збройного протистояння, а потім і бойових дій.
Характер тих чи інших конфліктів, склад їх учасників, їх взаємини з іншими зацікавленими сторонами та політика по відношенню один до одного визначалася місцевими умовами В». [2]
Поняття В«Гарячі точки на пострадянському просторі В»введено нами у зв'язку з тим, що найвідоміші конфлікти, широко освітлювані російськими журналістами, пов'язані саме з вищевикладеним. У В«гарячих точкахВ» Чечні, Дагестану, Північної і Південної Осетії загинула велика кількість російських діячів ЗМІ.
2. Підготовка журналіста до виконання професійних завдань в зоні екстремальної ситуації
2.1 Правові основи
Перш, ніж відправлятися на редакційне завдання в зону військового конфлікту, на першому етапі підготовки журналісту слід ознайомитися з існуючими законодавчими актами та іншими документами, що регулюють його професійну діяльність. В«Вирушаючи вВ« гарячу точку В»за інформацією, кожен розсудливий чоловік, а тим більше професіонал, повинен в першу чергу визначитися зі своїм правовим статусом. Від цього самопозиціювання багато в чому буде залежати і успішність місії в цілому, і вартість накладних витрат, зокрема В». [3] Документів існує дуже багато. Розглянемо найбільш відомі.
Почнемо з перших документів, що з'явилися в світі на тему В«гарячих точокВ».
В«Вперше положення журналіста на війні було визначено Гаазькою конвенцією 1907 року В«Про закони і звичаї сухопутної війни В». У ст. 13 додатка до конвенції говорилося:
"Особи, які супроводжують армію, але не належать власне до її складу, як то: газетні кореспонденти і репортери, маркітанти, постачальники, в тому випадку, коли будуть захоплені ворогом і коли останній вважатиме корисним затримати їх, користуються правами військовополонених, якщо тільки мають посвідчення від військової влади тієї армії, яку вони супроводжували "[4].
У 1929 році була прийнята Женевська конвенція В«Про поводження з військовополоненимиВ». У ній говориться приблизно те ж: В«Журналісти мають право в разі потрапляння в полон на те ж звернення, що і військовополонені...
