Реферат
з курсом: Адміністративне право України
На тему: В«Адміністративно-правовий статус громадянинаВ»
Київ 2011 р.
План
Вступ
1. Поняття та порівняння загально та адміністративно-правового статусу Людина і громадянина
2. Основні Елементи адміністративно-правового статусу громадянина та їх характеристика
3. Види адміністративно-правового статусу громадянина
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність тими Дослідження обумовлена ​​тім, Що людина, громадянин проголошу Констітуцією найбільшою соціальною цінністю. Зв'язок Між Людина та правом найбільш повно характерізується через Поняття правового статусу, в якому відбіваються ВСІ Основні Сторони юридичного буття індівіда: Його інтересі, спожива, взаємовідносіні з державою, трудова та суспільно-політична діяльність, Соціальні домагання та їх задоволення. Для науки адміністратівного права та державно-правової практики Важливим є Дослідження адміністративно-правового статусу громадянина. Адміністративно-правовий статус громадянина Дає можлівість візначіті Місце та роль громадянина у державно-управлінськіх та інших суспільних відносінах, Що регулюються нормами адміністратівного права. Наявність прогалин и колізій в нормативному регулюванні адміністративно-правового статусу створює, по-перше, труднощі при здійсненні Посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування своїх повноважень, а по-друге, не забезпечує належної реалізації та Захист прав и свобод людини и громадянина. Особливості реалізації громадянами належности їм прав та виконан покладеніх на них обов'язків в адміністративно-правових відносінах зумовлені тім, Що останнім прітаманні ознайо владовідносін: обов'язковість виконан Громадянин правових актів органів віконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Науково-теоретичну основу Дослідження складають праці таких науковців Як Б.М. Лазарєв, В.А. Патюлін, О.Ф. Скакун, М.С. Строгович, так и Певної мірою в працях дослідніків-адміністратівістів, в тому чіслі Є.В. Додін, Л.В. Коваль, В.М. Манохін, І.М. Пахомов, Г.І. Петров, Ю.О. Тихомиров, В.В. Цвєтков, Ю.С. Шемшученко, В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, В.Ф. Опришко, А.О. Селіванов, В.С. Стефанюк, М.М. Тищенко, І.В. Бойко, К.Г. Волінка, І.В. Гамалій, Л.В. Кузенко, О.І. Наливайко, М.О. Перепелиця, Ю.С. Педько, Н.В. Хорощак. та інших вчених.
Мета Дослідження полягає в поглібленні теоретичних засад визначення адміністративно-правового статусу громадянина та обгрунтуванні напрямків и Шляхів удосконалення законодавства України з харчуванням Формування та реалізації цього статусу у правозастосовчій практіці.
1. Поняття та порівняння загально та адміністративно-правового статусу Людина і громадянина
дерло Ніж розглядаті Зміст адміністративно-правового статусу громадян, необхідно з'ясувати сутність загально статусу людини та громадянина. Слово В«статусВ» відбулося от Латинська status - стан, положення [6; с. 616]. Звідсі правовий статус - правове становище (тобто положення, врегульоване нормами права), відповідно адміністративно-правовий статус - правове становище у сфері Державного управління або положення, врегульоване нормами Тільки адміністратівного права. В ході Дослідження зазначеним питання необхідно підкресліті, Що Поняття "Правовий статус" (його призначення та широко вікорістовується у науковому обігу) та "правове положення "за Своєю сутністю НЕ мают розбіжностей, Що дозволяє Зробити Висновок про їх тотожність.
Взагалі в адміністратівному праві Під суб'єктом розуміють носія (власника) прав и обов'язків у сфері Державного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатно надані права реалізовуваті, а покладені обов'язки віконуваті [7; с. 72].
Необхідно розмежуваті поняття "суб'єкт адміністратівного права" і "суб'єкт адміністратівніх правовідносін ". Суб'єкт адміністратівного права має потенційну здатність вступати в адміністратівні правовідносіні. У конкретному випадка ВІН Може І не буті учасником правовідносін. ЯКЩО громадянин не чинити адміністратівніх правопорушення, то ВІН НЕ є суб'єктом адміністративно-деліктніх відносін [8; с. 15]. Так, Наприклад, громадянин України, Що перебуває за її межами, Може теоретично Ні в якіх адміністративно-правових відносінах не брати участі, тобто НЕ буті їх суб'єктом, однак, суб'єктом адміністратівного права ВІН є, оскількі Його Як громадянина адміністративно-правові норми наділілі комплексом прав и обов'язків. У свою Черга, суб'єкт адміністратівніх правовідносін - ції фактичність учасник правових зв'язків у сфері Управління, тобто ВІН обов'язково в них бере участь.
Отже, підсумовуючі співвідношення "суб'єкт адміністратівного права" і "суб'єкт адміністратівніх правовідносін "можна констатуваті, Що в Першому випадка мова Йде про потенційну можлівість прійматі доля в адміністратівніх правовідносінах, а в іншому - про реальні. Суб'єкти адміністратівного права можут дива суб'єктами адміністратівніх правовідносін за наявності трьох умов: 1) адміністративно-правова норма, Що передбачає права або/і обов'язки суб'єкта; 2) адміністратівна правоздатність и адміністратівна дієздатність суб'єкта; 3) підстава Виникнення, Зміни и пріпінення правовідносін (юридичний факт) [9; с. 8].
Варто зазначіті, Що для адміністратівного права характерна Наявність Великої кількості суб'єктів з різнімі повноважень, структури и правовими якости. Суб'єктами адміністратівного права є Як органі віконавчої влади, Внутрішні Частина їхнього апарату, органи Громадський організацій, адміністрація підпріємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядніцькі структури органів місцевого самоврядування, структурні Частина підпріємств, установ, організацій, суди, органи прокуратури ТОЩО, так и громадяни, особи без громадянство, Іноземні громадяни. Важливим підкресліті, Що в юрідічній літературі зазначається, Що правове становище суб'єктів одного рівня не однаково [9; с. 10]. ЯКЩО проаналізуваті адміністратівну правосуб'єктність громадян, то з'ясується, Що вон має різніцю в залежності від статі, віку, стану здоров'я (не Усі можут прізіватіся на військову службу, вступати в Навчальні заклади). Серед іноземніх громадян особливим адміністративно-правовим статусом наділені біженці згідно з Законом України В«Про біженцівВ» від 24 грудня 1993р. [10].
В адміністратівній науці питання правового статусу суб'єктів адміністратівного права досліджено НЕ достатності грунтовно, Про що свідчать чісленні Публікації та Дискусії з цього приводу [11; с. 82]. Аналіз Великої кількості джерел Надав можлівість сформулювати Наступний визначення суб'єктів адміністратівного права. Отже, суб'єкти адміністратівного права - ції фізічні та юридичні особини, наділені державою правами та обов'язками в сфері Державного управління та місцевого самоврядування, які реалізують їх шляхом вступити в адміністративно-правові Відносини, з однієї сторони, та органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх Посадові особи, наділені правовими нормами відповіднімі владнімі Повноваження Щодо організаційно непідпорядкованіх їм суб'єктів, з іншої сторони.
В цьому зв'язку треба підкресліті, Що сфера адміністратівніх правовідносін характерізується нерівністю суб'єктів, в якій Один з суб'єктів наділеній владнімі повноважень, а на іншого покладеній обов'язок виконан Вимоги владного суб'єкта. З іншого боку, адміністратівні правовідносіні характеризують покладенням на органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові ОСІБ обов'язку дотримання своїх Повноваження.
На мнение відомого вченого-адмініс...
