ПЛАН
Введення
В§ 1. Постанови суду першої інстанції
В§ 2. Апеляційне провадження
В§ 3. Касаційне провадження
В§ 4. Європейський суд з прав людини
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Ст. 55 [1] Конституції України гарантує кожному право на оскарження рішень в суді, дій або бездіяльності органів державної влади. Це конституційне положення закріплено в ст. 13 ЦПК України 2004 року та в законі В«про судоустрійВ» [2], ст. 12 якого передбачає право учасників судового процесу та інших особ в порядку передбаченим законом на оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядках. [3]
Я вирішила зібрати інформацію на тему: "Оскарження постанов суду першої інстанції, структура, порядок "тому що, актуальність цієї теми зростає з кожним днем. В більшості випадків громадяни та організації слідують приписами норм права, правильно їх застосовують і добровільно приводять до виконання, не звертаючись за захистом до держави в особі суду. Однак це не виключає випадків, коли по тим чи іншим мотивам між суб'єктами правовідносин виникають розбіжності по здійсненню їх прав і обов'язків. Це змушує зацікавлена ​​особа звертатися до суду для врегулювання його стосунків з іншою стороною відповідно до норм права. І це є позитивним чинником для будь-якого правового держави. Роз'яснення правових та інших відносин у суді говорить про те, що людина довіряє законові майбутнє своїх інтересів і цілей по засобам розгляду відповідних справ в судовому порядку. Однак є і "зворотна сторона монети", в тих випадках, коли суд виносить ухвалу, порушуючи при цьому права та інтереси однієї зі сторін ...
Свого часу німецький юрист [4] Р. Ієрінга писав про необхідність створення такої правової системи, в рамках якої боротьба за право була б обов'язком правовласника "відносно самого себе" і одночасно обов'язком "по відношенню до суспільства ". У перехідний період нашої держави значною мірою по-новому постає питання про законність, особливо в її взаємозв'язку з управлінням соціального процесу, не тільки правовими процедурами, але і розвитком демократії, встановленням системи забезпечення конституційних прав людини. Оскарження постанов у апеляційному та касаційному порядках, право на перегляд рішення суду першої інстанції - яскравий приклад демократизації держави.
Демократія, як лад влади характеризується певними ознаками. Присутність і функціонування апеляційних судів у судовій системі України сміливо можна було б віднести до одного з цих ознак. Повторна перевірка рішень суду першої інстанції судом більш високого рівня - другої інстанції зайвий раз гарантує нам, громадянам захист наших прав. Більш того, апеляція не дозволяє сваволі суду розвиватися, більш того - усуває подібні незаконні інциденти.
В§ 1. Постанови суду першої інстанції
Постановами вирішуються питання, пов'язані з рухом провадження у справі в суді першої інстанції, різні клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (ч. 1 ст. 232 ЦПК) [5].
Постановами суду першої інстанції вирішуються питання, спрямовані на виникнення, розвиток або припинення цивільних процесуальних правовідносин, на створення належних умов для всебічного, повного та об'єктивного розгляду і вирішення справи, на реалізацію і захист процесуальних прав суб'єктів громадянське процесуального правовідносини.
Для виявлення специфіки постанов у юридичній літературі наводиться їх класифікація за різних підставах.
В залежності від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі, вони можуть бути класифіковані на такі види:
а) постанови, спрямовані на порушення цивільного процесу в справі (ст. 136 ЦПК), а також в питаннях виправлення описки і явної арифметичної помилки (ст. 213 ЦПК), постанову додаткового рішення (ст. 214 ЦПК), скасування обмеження дієздатності або поновлення громадянина в дієздатності (ст. 260 ЦПК);
б) постанови, які забезпечують розвиток процесу в справі, - ними вирішуються окремі процесуальні питання, які виникають під час підготовки справи до розгляду, вирішенню судом справи і виконання судового рішення - про залученні або вступ у справу співучасників, третіх осіб, органів державного управління, про залучення додаткових доводів, призначення експертизи, відкладення розгляду в справі та ін (статті 143, 149, 173 ЦПК);
в) постанови, які перешкоджають виникненню цивільного процесу в справі (перетінальні) і подальшого його розвитку (Заключні). Перетінальні - постанови про відмову в прийнятті заяви (ст. 136 ЦПК), зупинка провадження у справі (Статті 221-223 ЦПК), залишення заяви без руху (ст. 139 ЦПК); заключними постановами закінчується провадження у справі без винесення рішення - закриття провадження у справі (ст. 227 ЦПК), залишення позову без розгляду (ст. 229 ЦПК);
г) постанови по застосуванню санкцій за цивільні процесуальні правопорушення - про притягнення до штрафної і майнової відповідальності (статті 44, 48, 53, 153, 284 ЦПК та ін), до кримінальної та громадської відповідальності (статті 44, 58, 117, 167, ч. СО ст. 235 ЦПК);
д) постанови, які сигналізують про порушення законності й істотні недоліки в роботі підприємств, установ, організацій з метою вжиття заходів до них усунення - окремі ухвали (ст. 235 ЦПК).
В залежності від суб'єктів, які постановили ухвали, їх можна класифікувати на одноособові і колегіальні. Частина 2 ст. 232 ЦПК передбачає, що постанову постановляє суд у повному складі, а у випадках, передбачених Кодексом, - суддя одноособово. Все залежить від того, в якому складі розглядається справа. Згідно зі ст. 124і ЦПК суддя одноособово розглядає всі цивільні справи, підвідомчі суду. А справи по спорах про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, у разі скасування рішення, постановленого одноособове суддею, розглядаються у колегіальному складі. Колегіальне розглядаються й інші справи, передбачені зазначеною та іншими нормами ЦПК (статті 24316, 24812). Отже, при розгляді справи колегіальне ухвали приймаються також колегіальне. Але питання, пов'язані з рухом справи в суді, діями судді по підготовці справи, виконанням судових рішень, вирішуються суддею одноособове, крім випадків, коли вони виникають у судовому засіданні під час розгляду справи в колегіальному складі суддів (ч. СО ст. 16 ЦПК).
За процесуальній формі втілення постанови класифікуються на самостійні і протокольні.
Суд постановляє самостійні ухвали в нарадчій кімнаті, які втілюються в письмову форму окремого процесуального документа, підписуються всім складом суду і приєднуються до справи (закриття провадження у справі - ст. 227 ЦПК та ін.)
Протокольні постанови з окремих нескладним питань суд постановляє, порадившись на місці в судовому засіданні. Вони заносяться в протокол судового засідання (про порядок допиту свідків, експертів і дослідження інших доводів - ст. 181 ЦПК).
За змістом постанову, постановлене в нарадчій кімнаті, повинна містити: час і місце постановлення; найменування та склад суду, прізвище секретаря судового засідання; назву осіб, які беруть участь у справі, і предмета спору; суть питання, яке вирішується; мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким він керувався, виносячи постанову; висновок суду; порядок і термін оскарження постанови (ч. 1 ст. 234 ЦПК).
Постанова, яке виноситься судом без видалення до нарадчої кімнати, за змістом повинна містити: суть питання, яке вирішується; мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким він керувався, виносячи постанову; висновок суду (ч. 2 ст. 234 ЦПК).
Всі постанови оголошуються відразу після їх постанову. Питання про те, набирають...
