суверенітету ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ПРИНЦИП ДЕРЖАВНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН - ЧЛЕНІВ СНД)
У сучасний історичний період йде важкий процес формування нової правової системи країн СНД в нових умовах їх незалежного розвитку. І це відбувається на тлі трансформації радянської правової системи і додавання нових інтеграційних процесів в області права.
Перед національними юридичними науками держав-членів Співдружності стоїть завдання дослідження інтеграційних процесів у рамках СНД, практики державного будівництва і тенденцій розвитку конституційного законодавства цих держав. В рамках нашого дослідження ми вирішили зупинитися на аналізі конституційного закріплення в країнах СНД такого найважливішого принципу державності, як суверенітет. Незважаючи на багатовікову розробку юристами категорії В«СуверенітетВ», теорія суверенітету продовжує потребувати осмисленні і конкретизації. Це пов'язано з тим, що кожна епоха ставить перед державознавець нові питання, від відповіді на які іноді залежить доля держави, саме його існування.
Всі країни СНД, грунтуючись на невід'ємне право на самовизначення, проголошують себе суверенними державами. Так ст. 1 Конституції Російської Федерації говорить: В«Російська Федерація - є демократична, федеративна, правове держава з республіканською формою правління В», а ст.4 говорить:В« Суверенітет Російської Федерації поширюється на всю її територію В». Стаття 1 Конституції Республіки Молдова проголошує, що В«Республіка Молдова - це суверенна і незалежна, єдина і неподільна держава В». Конституція Киргизької Республіки закріплює: В«суверенітет Киргизької Республіки не обмежений і поширюється на всю її територію. Захист суверенітету і незалежності покладається на Президента Республіки і Збройні Сили держави В». Конституція Туркменістану гарантує верховенство і повноту державної влади на своїй території. В«Державний суверенітет і територія Туркменістану єдині і неподільні В»(ст. 1). На державу покладається захист незалежності та територіальної цілісності країни, охорона конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку [1].
Державний суверенітет отримує вираження як у сфері внутрішньополітичних, так і зовнішньополітичних відносин. Конституції країн СНД закріплюють за республіками статус повноправного суб'єкта міжнародних відносин. Зовнішня політика країн СНД виходить з принципів суверенної рівності держав, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи інших держав і інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Кожна республіка може укладати союзи, входити в співдружності та інші міждержавні утворення, а також вільно виходити з них, керуючись вищими інтересами держави, народу, його добробуту і безпеки.
У конституціях країн СНД закріплюється форма їх державного устрою. Більшість країн СНД є унітарними державами з автономними включеннями (Азербайджан, Грузія, Таджикистан, Узбекистан, Україна), або без таких (Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Туркменістан). Так, згідно з Конституцією Азербайджанської Республіки В«Народ Азербайджану утворює незалежне світське демократичне унітарна держава, суверенна влада якого у внутрішніх питаннях обмежена лише правом, а в зовнішніх - тільки положеннями, що випливають з договорів та угод, на які народ Азербайджану вільно виявив своє згода. Суверенітет Азербайджанської Республіки неподільний і поширюється на всю її територію В»(ст. 72). Конституція визначає статус Нахічеванской Автономної Республіки в складі Азербайджану як його невід'ємної частини (ст. 79). Конституція Казахстану оголошує Республіку демократичною, світською і унітарною державою. Киргизстан проголошує себе суверенною унітарної демократичної Республікою, побудованої на засадах правової світської держави (Ст. 1) [2].
Тільки Росія зберігає федеративну форму державного устрою. Федералізм як принцип політико-територіального устрою, форма територіальної демократії, самовизначення і самоврядування народів у складі Росії є незмінною основою її конституційного ладу. Росія - це єдине, але складне за своєю внутрішній структурі держава. Важливою рисою нового російського федералізму є визнання рівноправності суб'єктів федерації, що обумовлено рівноправністю народів, історично об'єдналися на землі Росії. Федеративний пристрій Росії має завданням збереження державної цілісності, єдності системи державної влади, раціональне розмежування предметів ведення і повноважень між органами державної влади федерації та її суб'єктів.
Слід зазначити, це переважною формою національного самовизначення в країнах СНД, як і раніше виступає територіальна автономія, хоча у взаємовідносинах центру і автономних утворень відбуваються досить істотні зміни. Так Республіка Азербайджан і раніше визнає непорушним статус Нагірно-Карабахської автономної області і Нахічеванской Автономної Республіки, хоча Нагірний Карабах неодноразово піднімав питання про визнання державної незалежності. Згідно Конституції Республіки Таджикистан Горно-Бадахшанська автономна область у складі республіки розглядається не формою територіальної автономії, а адміністративно-територіальною одиницею (ч. 2 ст. 7). Україна визнала статус автономної республіки за Кримом. Статус Республіки Крим визначається Конституцією України (гл. 7) і Конституцією Республіки Крим. Україна розглядає Кримську Автономну Республіку своєю складовою частиною і надає їй право самостійно вирішувати питання, віднесені до її відання. У свою чергу, Республіка Крим проголошує себе суверенною державою в складі України. В її Конституції записано: В«Носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади є народ, який складають громадяни Республіки Крим усіх національностей В»(ст. 2). Конституція Республіки Крим передбачає договірний характер зв'язків з Україною. Закріплюється норма про те, що В«Республіка Крим входить в державу Україна і визначає з нею свої відносини на основі Договору і угод В»(ст. 9). Республіка Крим, як записано в її Конституції, самостійно вступає в відносини з іншими державами та організаціями здійснює з ними на основі договорів і угод взаємовигідне співробітництво в економіці, культурі, охороні здоров'я, освіті, науці та інших сферах; будує свої взаємини з ними на засадах рівності, поваги суверенітету, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, дозволу спорів виключно мирними засобами, сумлінного виконання взаємних зобов'язань (ст. 10). Природно, Україна не визнає повної незалежності Республіки Крим [3].
Узбекистан визнав суверенний характер державної влади входить до її складу Республіки Каракалпакстан. В«Суверенітет Республіки Каракалпакстан охороняється Республікою Узбекистан В»(ст. 70 Конституції Республіки Узбекистан). За Республікою Каракалпакстан закріплено право виходу зі складу Узбекистану на підставі загального референдуму народу Каракалпакстан (ст. 74). Однак це підлягає затвердженню вищим органом державної влади Республіки Узбекистан Олій Мажліса (п. 5 ст. 77 Конституції Республіки Узбекистан) [4]. Передбачається, що відносини Республіки Узбекистан і Каракалпакстан регулюються договорами та угодами між ними в рамках конституції.
Статусу суверенної республіки у складі Молдови домагається юридично не визнана, але фактично існуюча Гагаузька Республіка. Самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка вимагає не тільки юридичного визнання, але й встановлення конфедеративних відносин з Республікою Молдова. Молдова виступає проти надання політичного статусу Гагаузії і Придністров'я і вимагає, щоб проблеми східних регіонів республіки вирішувалися в рамках закону про місцеве самоврядуванні. Ці питання отримали відображення в Конституції Молдови (ст. 111) [5]. Практично через всі конституції країн СНД проводиться ідея національної державності. Так Конституція Республіки Казахстан підтв...
