Зміст:
1. Специфіка кримінологічного підходу до дослідження злочинності;
2. Зв'язок кримінології з іншими юридичними науками;
3. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх;
Список використаної літератури
1. У чому полягає специфіка кримінологічного підходу до дослідження злочинності
До числа найважливіших і ніколи до кінця не дозволених завдань, що стоять перед суспільством і державою, відноситься задача ефективного реагування на злочинність.
Юридичне (Правоохоронне) напрямок діяльності по контролю над злочинністю - виявлення і розслідування вчинених злочинів, викриття винних, їх засудження і реалізація покарання - вивчається, зокрема, в рамках таких наукових галузей, як кримінальне право, кримінальний процес, кримінально-виконавче право, криміналістика та деяких інших. Що ж стосується таких проблем, як аналіз походження, природи злочинності, причин її існування, шляхів і засобів її попередження, то вони розробляються такою галуззю науки, як кримінологія.
Слово В«кримінологіяВ» означає В«наука про злочині В»(лат. crimen - злочин, грец. logos - вчення). Специфіка кримінологічного підходу до вивчення злочинності так само зумовлена, тим, що предмет вивчення науки кримінології, складається з чотирьох елементів.
перше, він включає злочинність, тобто історично мінливе соціально-правове явище, охоплює всю сукупність вчинених у даному суспільстві злочинів та їх суб'єктів.
друге, це причини злочинності, тобто соціальні явища, що зумовлюють її існування і розвиток.
Третім складовим елементом предмета кримінології є особа злочинця як сукупність кримінологічних значущих властивостей і ознак, що характеризують осіб, які порушили закон.
Нарешті, четвертим елементом предмета кримінології виступає попередження злочинності, тобто широкий комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на подолання або нейтралізацію породжують її причин.
Підсумовування перерахованих елементів дозволяє сформулювати досить просте визначення поняття кримінології, що розкриває її предмет, а саме: кримінологія - це загальнотеоретична наука про злочинність, її причини, особу злочинця і попередженні злочинності.
Слід, однак, відзначити, що названими основними елементами предмета кримінології не вичерпується весь її зміст. Вона вивчає ряд проблем, які не охоплюються безпосередньо її предметом, але їх розробка має для кримінології істотне значення. Йдеться, зокрема, йде про методики аналізу злочинності (соціологічні, статистичні, математичні і інші прийоми і методи). Змушена вона стосуватися криміногенних аспектів цілого ряду так званих фонових соціальних явищ, зокрема алкоголізму, наркоманії, проституції. Самостійне місце у її змісті займає аналіз теоретичних концепцій зарубіжних кримінологів та світової практики реагування на злочинність.
Таким чином, специфікою кримінологічного підходу до вивчення злочинності, виступає те, що кримінологія розглядає злочин, не окремо, а в сукупності з причинами і умовами, що сприяли його здійсненню, аналізує особистість злочинця, його поведінка до вчасно і після вчинення злочину, а в деяких випадках розглядає і поведінка жертви злочину (віктимологія).
Кримінологія довела свою наукову необхідність і спроможність. Ефективна організація боротьби зі злочинністю вже не мислиться без використання кримінологічних знань і участі спеціально підготовлених кримінологів.
Кримінологія, будучи загальнотеоретичної наукою про злочинність, має безпосереднє практичне значення. З урахуванням рекомендацій кримінологів щодо вдосконалення боротьби зі злочинністю іншими фахівцями на основі наукових пізнань розробляються комплекси конкретних заходів щодо усунення причин та умов кримінальних явищ.
2. Зв'язок кримінології з іншими юридичними науками
Для розкриття сутності кримінології важливо визначити не тільки її предмет, але й місце в системі інших наук. При цьому особливо важливо встановити ступінь як В«спорідненостіВ» з суміжними науковими дисциплінами, так і самостійності кримінологічних знань.
На початку XX століття кримінологічна проблематика розглядалася в рамках кримінального права. Це аргументувалося тим, що кримінологія зародилася в надрах кримінального права, що вчення про злочинність - аспект кримінально-правової науки та вилучення кримінології зі змісту кримінального права робить його сухою юридичною догмою.
Така позиція не позбавлена ​​підстав. Дійсно, кримінологія та кримінальне право в ряді випадків оперують одними й тими ж поняттями, наприклад В«злочинВ», В«покаранняВ», В«склад злочинуВ», В«Кваліфікація злочинуВ» та ін Однак дана обставина свідчить лише про взаємозв'язок кримінального права та кримінології. Кримінальне право в багатьох випадках також оперує криминологическими поняттями, абсолютно не збіднюючи науку кримінологію і не знижуючи її соціального призначення.
Кримінологія взагалі не є власне правовою наукою, не вивчає правовідносин. Її правова сторона полягає в тому, що, розглядаючи злочинність як соціальне явище, вона базується на правових конструкціях злочинної поведінки, що даються в кримінальному законі. У той же час для неї характерний широкий соціологічний підхід до дослідження злочинності, особистості злочинця. Таким чином, зв'язок кримінології з кримінальним правом цілком очевидна, однак вона не виключає самостійності кримінології як науки.
Як комплексна наукова галузь знання, кримінологія пов'язана і з іншими науковими дисциплінами. Мова в першу чергу йде про такі юридичних науках, як кримінально-виконавче право, кримінальний процес, криміналістика, адміністративне, трудове, сімейне право та ін
Так, кримінально-виконавче право використовує кримінологічні знання та рекомендації для попередження рецидиву злочинів, підвищення ефективності виправлення і перевиховання засуджених. У повній мірі це відноситься до здійснення адміністративного нагляду в відносно раніше судимих ​​осіб.
Представляється також очевидною зв'язок кримінології з кримінальним процесом. Перш за все, це випливає з спільності завдань кримінології і кримінального процесу, яка полягає в тому, що діяльність учасників кримінально-процесуальних взаємин спрямована на попередження злочинів, що готуються, дозвіл справи по суті, включаючи виявлення причин і умов вчинення злочинів, а також здійснення заходів щодо їх усунення.
Не менш очевидний зв'язок кримінології з криміналістикою. Вона проявляється, перш за все, в тому, що важливі положення криміналістики та її методологічні основи використовуються для розпізнавання форм злочинних проявів, вироблення засобів і методів попередження злочинів. У свою чергу, кримінологічні знання нерідко служать підставою для визначення тактичних прийомів розкриття злочинів.
Криминологию справедливо називають комплексною наукою, маючи на увазі, що вона об'єднує в собі, крім юридичних, елементи інших наук (соціології, філософії, економічної науки, психології, педагогіки, демографії та ін.) У той же час комплексність кримінології аж ніяк не позбавляє її самостійності, а лише суттєво збагачує її знання і арсенал засобів запобіжного впливу.
Зв'язок кримінології з іншими науками має різне зміст. Справа в тому, що злочинність, її причини, особистість злочинця, засоби попередження злочинів - проблема багатопланова, що вимагає об'єднання зусиль представників багатьох галузей наукових знань (психології, педагогіки, демографії, математики та ін.)
Все це дозволяє констатувати, що кримінологія пов'язана з фундаментальними суспільними науками (перш за все з філософією, соціологією, економічною наукою, політологією); із іншими суспільними науками (У тому числі кримінально-правового циклу); із точними та природничими науками...
