Проблеми вдосконалення правового регулювання громадської безпеки в практиці конституційного суду Республіки Карелія
Проблема забезпечення громадської безпеки має комплексний, багатогранний характер: можна говорити про економічні, політичні, організаційні аспекти забезпечення громадської безпеки. Разом з тим право також не може залишатися в осторонь від вирішення проблем безпеки. Більш того, правовому аспекту повинна належати провідна роль.
Розглядаючи проблему в світлі конституційного правосуддя, спробую відповісти на питання, як Конституційний Суд Республіки Карелія сприяє вдосконаленню правового регулювання громадської безпеки в Республіці.
У Законі Російської Федерації В«Про безпекуВ» поняття безпеки трактується як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Життєво важливі інтереси - це сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особистості, суспільства і держави. До основних об'єктів безпеки вищеназваний Закон відносить: особистість - її права і свободи; суспільство - його матеріальні і духовні цінності; державу - його конституційний лад, суверенітет і територіальну цілісність. Суб'єктами забезпечення безпеки є: держава, яка здійснює функції в цій галузі через органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також громадяни, громадські та інші організації і об'єднання, що володіють правами та обов'язками щодо участі в забезпеченні безпеки відповідно до законодавством Російської Федерації, її суб'єктів, прийнятим у межах їх компетенції у даній сфері.
Із Закону Російської Федерації В«Про безпекуВ» випливає, що законодавчими основами забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави є Конституція Російської Федерації, конституції суб'єктів Російської Федерації та інші нормативні правові акти, прийняті в межах компетенції відповідних органів у даній сфері, а також міжнародні договори та угоди, укладені або визнані Російською Федерацією. Поділяючи точку зору судді Конституційного Суду Російської Федерації Н.С. Бондаря про те, що в системі правових засобів збалансованого забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави вирішальне значення має конституція, а сама безпеку набуває відповідно конституційні характеристики і стає конституційною безпекою, можна зробити висновок, що саме по собі поняття В«безпекаВ» - категорія конституційна.
Конституційна безпека - це, перш за все, забезпечення захисту основ конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, а значить, конституційна безпека може бути забезпечена в повній мірі тільки при ефективному контролі за дотриманням основ конституційного ладу і всіх його елементів.
Судово-конституційний контроль, що входить в основні елементи цієї системи, представлений діяльністю Конституційного Суду Російської Федерації і конституційних (Статутних) судів суб'єктів Росії, є особливим універсальним інститутом гарантування конституційної безпеки.
Особливістю судочинства Конституційного Суду Республіки Карелія є те, що будь-який громадянин може звернутися до Конституційного Суду Республіки Карелія, якщо вважає, що прийнятим законом, рішенням чи постановою органів державної влади Республіки його право може бути порушено. Громадянин може звертатися до Конституційного Суду з конституційною публічної скаргою вже тоді, коли з'явилася тільки перспектива порушення права, причому не тільки його особисто, але й іншої особи або групи осіб. Ні у Федеральному конституційному законі В«Про Конституційний Суд Російської ФедераціїВ», ні в законах про конституційні (Статутних) судах інших суб'єктів Росії такого права немає. Це право на конституційну публічну скаргу надано тільки Законом Республіки Карелія В«Про Конституційний Суд Республіки КареліяВ», що саме по собі робить величезний вплив на забезпечення конституційної безпеки в Республіці.
Конституційний Суд Республіки Карелія, будучи судовим органом конституційного контролю, володіє особливими державно-владними повноваженнями, що дозволяють приймати рішення, що мають загальнообов'язковий характер, а правові позиції, викладені в них, мають ознаку нормативності. Коли Конституційний Суд визнає неконституційними певні положення нормативного правового акту, мова йде про так званий В«негативному правотворчостіВ». Коли визнає конституційність положень розглянутого нормативного правового акту, то виступає в ролі В«позитивного законодавцяВ». Але у всіх випадках Конституційний Суд здійснює, в кінцевому рахунку, функцію по врегулюванню і зняттю в рамках встановлених конституційних процедур суперечностей і конфліктів, пов'язаних з дотриманням та захистом прав і свобод людини і громадянина, проблемами соціальної справедливості і рівності, порушенням балансу приватних і публічних інтересів, посяганням на основи конституційного ладу.
Досить відзначити, що практично в кожному розглянутому Конституційним Судом Республіки Карелія справі містяться ті чи інші аспекти безпеки громадян або суспільства. Це наочно демонструють рішення, прийняті Конституційним Судом Республіки Карелія, які дозволяють не тільки оцінити стан конституційної безпеки в Республіці, але й запропонувати з урахуванням сформованих Конституційним Судом правових позицій певні підходи до цієї проблеми.
В останні роки в контексті конституційної безпеки особливе місце в роботі Конституційного Суду Республіки Карелія займає розгляд звернень громадян в області захисту соціальних прав, які забезпечують соціальну безпеку і стабільність розвитку суспільства. Зокрема, неодноразово піддавалися судовим конституційному контролю норми права, їх окремі правові приписи Закону Республіки Карелія від 17 грудня 2004 року № 827-ЗРК В«Про соціальну підтримку окремих категорій громадян та визнання такими, що втратили силу законодавчих актів Республіки Карелія В», що викликав певну соціальну напруженість в Республіці.
Конституційний Суд Республіки Карелія, дозволяючи справи про перевірку конституційності вищевказаного Закону допомогою властивих йому повноважень, сформулював з цієї проблеми правові позиції, які мають істотне значення для проведення єдиної соціальної політики на території Республіки та забезпечення при вирішенні цих питань конституційних принципів рівності і справедливості відповідно до загальновизнаними міжнародно-правовими стандартами.
Зокрема, Конституційний Суд визнав не відповідним Конституції Республіки Карелія правове розпорядження вищеназваного республіканського Закону, яке дозволяло покладати частину витрат на утримання житла з опаленням і освітленням на педагогів-пенсіонерів, які пропрацювали не менше десяти років педагогічними працівниками в розташованих на території Республіки Карелія у сільській місцевості державних установах. Таке рішення Конституційного Суду засноване на принципах правової держави, рівності і справедливості, узгодженої дії правових норм у системі чинного правового регулювання, виходячи з цілей забезпечення верховенства Конституції Російської Федерації, єдиного правового простору. Конституційний Суд Республіки Карелія прийшов до висновку про те, що право осіб розглянутої категорії на безкоштовне житло з опаленням і освітленням, ними зароблене і гарантоване федеральними нормативними правовими актами, яке надавалося протягом багатьох років і не скасоване федеральним органом державної влади, є чинним і має надаватися республіканськими органами влади в колишньому обсязі до належного законодавчого врегулювання питань по порядку подання та фінансуванню даної пільги на федеральному рівні. Таким чином, тільки по цьому одній справі велика група педагогів-пенсіонерів була відновлена ​​в своїх правах на зароблену пільгу по оплаті житла з опаленням і освітленням.
У Конституційному Суді Республіки Карелія багаторазово ставилися питання про недостатньому обсязі заходів соціально...
