Забезпечувальні заходи в арбітражному процесі Російської Федерації
Інститут забезпечувальних заходів в арбітражному процесі продовжує привертати пильну увагу вчених і практиків. Причин тому багато. Позначимо лише найбільш істотні:
по - перше, незважаючи на достаток наукових публікацій [1], юридична природа забезпечувальних заходів, як і раніше залишається спірною [2];
по - друге, всупереч абсолютно певної позиції Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації з даного питання, яка неодноразово доводилася до відома суддівського корпусу [3] в країні так і не склалася однакова практика реалізації норм даного інституту. У цій зв'язки мають місце окремі факти грубого порушення закону при застосуванні забезпечувальних заходів [4];
по - третє, активне використання забезпечувальних заходів є улюбленим В«рейдерським прийомомВ» [5], і як наслідок - Підставою для направлення персональних справ деяких суддів на розгляд Кваліфікаційної колегії суддів.
Не претендуючи на вичерпне висвітлення даного питання, ми все ж спробуємо проаналізувати окремі аспекти поставленої вище проблеми. Головною серед них, на нашу думку, є юридична природа забезпечувальних заходів та її відображення в сучасному законодавстві [6].
На превеликий жаль, останнім не дає легального визначення цим заходам. Пошук його веде до узагальнень судової практики, які, набуваючи форму постанов Пленумів Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації, відповідно до пункту 2 статті 13 Федерального Конституційного Закону від 28 квітня 1995 року В«Про арбітражних судах в Російській ФедераціїВ», стають обов'язковими для арбітражних судів Російської Федерації [7].
Так, пункт 10 Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації № 55 від 12 жовтня 2006 В«Про застосування судами забезпечувальних заходівВ» містить положення, згідно з яким забезпечувальні заходи є В«прискореним засобом захистуВ» [8].
Тлумачний словник російської С.И.Ожегова в редакції Н. Ю. Шведової характеризує слово В«засібВ», як: 1. Прийом, спосіб дії для досягнення чого-н. Просте с. Всіма засобами домагатися чого-н. Всі засоби хороші для кого-н. (Нічим не гребує хто-н. Для досягнення своїх цілей, успіху; неодобр.). 2. Знаряддя (предмет, сукупність пристосувань) для здійснення якої-н. діяльності. Засоби пересування. Засоби зашиті. 3. Ліки, предмет, необхідний при лікуванні, а також предмет косметики (у 2 знач.). Лікарські засоби. С. від кашлю. Перев'язувальні засоби. Косметичні кошти. 4. мн. Гроші, кредити. Оборотні кошти. Відпустити кошти на що-н. 5. мн. Капітал, стан. Людина із засобами. Жити не по кишені (витрачаючи більше, ніж дозволяють дохід, стан) [9].
Доктринальне тлумачення визначає В«Захист праваВ», як реакцію на факт невиконання обов'язків і порушення права [10]. Таким чином, у розглянутому контексті, вища судова інстанція нашої країни, яка наглядає за практикою вирішення комерційних спорів, бачить в забезпечувальних заходи оперативний (екстрений) прийом (спосіб) захисту порушеного або оспорюваного права.
Між тим, вітчизняна теорія права, як матеріального, так і процесуального, а слідом за нею і законодавець при розгляді та регламентації питань, пов'язаних із захистом суб'єктивних прав користується, як правило, терміном В«міраВ», а не В«засібВ» [11].
Згаданий вище тлумачний словник російської С.И.Ожегова в редакції Н. Ю. Шведової, роз'яснюючи сенс і зміст слова В«міраВ», визначає його як: 1. Одиниця виміру. Квадратні заходи. М. довжини. М. ваги. 2. Кордон, межа прояви чого-н. Знати міру. Почуття міри. Без міри (Дуже). Понад міру (занадто). В міру (якраз). В якій мірі (наскільки). 3. Засіб для здійснення чого-н., захід. Запобіжні заходи. Рішучі заходи. Прийняти потрібні заходи. 4. Стара російська одиниця ємності сипучих тіл, а також посудину для вимірювання їх. М. вівса. * В повній мірі - цілком. В повній мірі задоволений. У міру того як, союз - протягом того часу, в до-рої що-н. відбувається. У міру того як надходять нові зведення, обстановка проясняється. У міру чого, прийменник з род. п. - відповідно до чого-н., співпадаючи з чим-н. У міру наближення до будинку неспокій посилювався. Допомагати в міру сил, в міру можливості. По крайней мірою - хоча б тільки; не менше ніж. Не міг прийти, принаймні міг би зателефонувати. Їхати залишилося принаймні кілометр. | | Дод. мірний,-а,-е (до 1 і 4 знач.) [12].
Етимологія слова В«міраВ» показує, що за своїм смисловим значенням воно обіймає собою і зміст слова В«засібВ». Використання слова В«міраВ» при регламентації відносин, пов'язаних із забезпеченням позову, дозволяє законодавцю вирішити, як мінімум дві проблеми. По-перше, він визначає засоби (прийоми, способи) ефективного впливу на відповідача, по-друге, - обмежує рамки (встановлює межу) примусового впливу на цю особу. Останнє обставина вкрай важливо для охорони прав сторони у справі, щодо якої ці забезпечувальні заходи прийняті, а також для реалізації принципу рівноправності сторін в арбітражному процесі.
Сказане дозволяє нам стверджувати, що тлумачення забезпечувальних заходів, що міститься в пункті 10 Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації № 55 від 12 жовтня 2006 року В«Про застосування судами забезпечувальних заходів В», необгрунтовано звужує зміст розглянутого терміна. Більш того, - буквальне тлумачення зазначеного вище положення окремими суддями об'єктивно створює передумови для порушення судом прав і законних інтересів відповідача. Причин тому кілька: 1). Якщо забезпечувальна міра - це засіб захисту, значить - Перед судом правопорушник [13]; 2). Якщо перед судом правопорушник, то у відношенні нього суд може і повинен застосовувати санкції, як міри відповідальності. З цих логічних міркувань мимоволі напрошується наступний висновок: забезпечувальна міра - це санкція за вчинене правопорушення!?! І це в умовах, коли всі докази не досліджені, факт порушення права судом ще достеменно не встановлено і рішення у справі не винесено!
Такий підхід об'єктивно вступає в протиріччя з тими завданнями, які ставилися в процесі підготовки нині діючої редакції Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації. Нагадаємо, що в передмові до одного з найбільш авторитетних коментарів Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації професор В.Ф. Яковлєв зазначав: В«Одне із завдань, яка ставилася при підготовці нового АПК і, як нам видається, вирішена, полягає в забезпеченні ефективної та оперативної захисту прав і законних інтересів підприємців та інших осіб, що звертаються до арбітражного суду. У числі цих заходів слід назвати заходи щодо забезпечення позову, в тому числі попередні забезпечувальні заходи. Суть їх полягає в тому, щоб зробити все необхідне для реального виконання судового рішення. Зазначені заходи носять особливий характер, про що говорять норми гл. 8 Кодексу В»[14].
Примітно, що загальна теорія права, а слідом за нею і цивілістична наука, розглядаючи питання про застосування санкцій, чітко розмежовує заходи охорони, захисту і заходи відповідальності. Так, ще в 1955 році у своїй знаменитій роботі, присвяченій цивільно-правової відповідальності, О.С.Иоффе писав: «³дповідальність - це санкція за правопорушення, але санкція аж ніяк не завжди означає відповідальність В»[15]. При цьому під санкцією професор Іоффе розумів В«засновану на законі примусову міруВ» [16].
Розглядаючи юридичну природу санкцій у цивільному праві, О.А.Красавчіков зазначав: В«Під цивільно-правовою санкцією слід розуміти встановлену законом міру майнових або інших правових невигідних для особи наслідків, яка застосовується до нього у разі недотримання приписів закону, невиконання прийнятих зобов'язань, заподіяння шкоди або наявності інших, передбачених законом підстав В»[17]. При цьому він класифікував цивільно-правові, перш все, - ...
