Про Верховенство права та просування до ПРАВОВИЙ ГАРМОНІЇ В УКРАЇНІ
Правове життя сучасного, суспільства зазнає кардинальні зміни у зв'язку з процесами глобалізації культур і цивілізацій, а також все більшою індивідуалізацією (Персоналізацією) суспільства. У цих умовах складно розраховувати на стабільність законодавства і колишню розміреність правового регулювання. Стрімкі життєві зміни припускають знаходження нових аргументів правом для забезпечення його дієвості. Визначальним фактором при цьому стає система правових цінностей і професійна правова культура як основний її носій. У призмі змін у змісті професійної правової культури бачаться можливості подолання тих труднощів, в яких опинилася сучасна юриспруденція.
Тим часом, процес формування професійної правової культури відбувається не тільки шляхом утвердження правових нормативів і юридичних термінів. Глибинну і часто визначальну роль відіграють різноманітні правові цінності, серед яких: справедливість, свобода, формальна рівність, верховенство права та ряд інших. Правові цінності, по суті, виписують той образ права у професіоналів, який надалі використовується ними в правовому житті. Слід звернути увагу на те, що правові цінності не тільки існують як образ права у професіоналів, але вони отримують надалі своє предметне втілення [1] і за допомогою професійної юридичної діяльності закріплюються в правових нормативах, договорах, правозастосовних актах, всій системі правових відносин.
Для повсякденної свідомості правові цінності стають ціннісними орієнтирами тоді, коли відбувається актуалізація права для індивіда під впливом конкретної життєвої ситуації. В Загалом же юридична практика виступає сферою втілення ціннісних характеристик права. При цьому, різноманітність існуючих в сучасному світі правових культур багато в чому пов'язано з особливостями сформованої системи правових цінностей тієї психологічної оснастки їх сприйняття і використання, яка носить найменування правового менталітету.
Зауважимо, що саме завдяки специфіці правових цінностей і правового менталітету на правовий карті світу українське право займає своє особливе місце в євразійській правовій родині. І хоча триває дискусія з приводу найменування правової сім'ї, до якої належить українське право, навряд чи в найближчі роки знайде своє завершення, все ясніше стає, що, принаймні, зустрічаються твердження про включення українського права до складу романо-германської правової сім'ї по самим різним критеріям демонструє свою неспроможність. Дійсно, В«інакшістьВ» українського права, його самобутність, дає знати на всіх рівнях його існування. При цьому українське право, з одного боку, активно вбирає досягнення інших правових систем, їх правові цінності, а з інший - використовує своє правове спадщина, свій історичний правовий досвід в вигляді сформованого правового менталітету, правових традицій і правових інститутів, а також ієрархію правових цінностей для вирішення завдань сучасного правового розвитку України.
Заявивши принцип верховенства права в якості визначальної правової цінності, Конституція України визначила магістральну лінію правового розвитку, коли вся ієрархія правових цінностей сучасної України вибудовується відповідно до верховенством права. При цьому долаються усталені уявлення про законодавчому (статутні) права як єдиному критерії оцінки правової реальності [2] і, по суті, всеосяжну джерелі права. Визнання плюралізму джерел права, визначення їх системи і супідрядності - найважливіше завдання для сучасного буття українського права, яка повинна вирішуватися по всім напрямками правового регулювання.
Думається, що в цій ситуації принцип верховенства права відкриває дорогу правовому плюралізму, дозволяє не тільки вийти до послідовного використання судового прецеденту в нашій правовій системі, але й офіційно дозволяє професіоналам посилатися на правову доктрину в обгрунтування юридичних рішень, що вже давно стало дійсністю нашої правового життя, враховуючи значення коментованих кодексів при вирішенні конкретних правових ситуацій.
Показовим моментом розвитку українського права є все більша утвердження цінності юридичної процесу, як в традиційних, так і в нетрадиційних його різновидах. Тут помітні принципові зміни правової сфери у зв'язку з формуванням конституційного, господарського та адміністративного процесів. При цьому принцип верховенства права стосовно до юридичній процесу виражається в формуванні та здійсненні таких правових процедур, які забезпечують суб'єкту права реальну можливість виходу до правового вирішення життєвого конфлікту у відповідності з ідеями свободи, справедливості і формального рівності. Звідси з точки зору верховенства права не можуть бути перешкодою для правового рішення ті правові процедури, які або ускладнюють суб'єкту права доступ до права і правосуддя, або відмовляють в ньому.
Такі галузі права як цивільне, кримінальне, адміністративне та трудове стають дійсним фундаментом всієї системи українського права, в своєму прагненні закріпити і затвердити принципи, нормативи та методи на рівні кодифікованих законів України. В українському праві принцип верховенства права при його реалізації виражається в підвищенні ролі названих галузей права в механізмі дії права, оскільки пов'язаний із залученням нормативів і цінностей фундаментальних галузей при вирішенні завдань на всіх рівнях ієрархії галузей нашого права від профілюючих до комплексних.
Незважаючи на те, що правова політика сучасної України досить суперечлива і стратегічно слабко виражена, складається правова життя, зорієнтована на верховенство права, неминуче повинна здійснювати її координацію.
В якості заголовної правової цінності верховенство права покликане забезпечувати гармонізацію правових цінностей, адже не випадково її використання верховенство права в правових культурах, різняться між собою як основними цінностями, забезпечуваними правом (цінностями права), так і їх відображенням в складаються правових цінностях.
Так, якщо для західних цінностей визначальними цінностями правової культури є особистість, честь, порядок, нормативність, суспільне благо, то вітчизняна правова культура грунтується на колективності, гідність, справедливість, повинність. Звідси зрозуміло, чому використання принципу верховенства права не може змінити своєрідність ієрархії правових цінностей в нашій правовій культурі. До Наприклад, спроба на конституційному рівні визнати вищою цінністю українського права особистість (ст. 3 Конституції України) не знаходить свого подальшого підтвердження на рівні галузевого регулювання, зокрема, Кримінального кодексу України. Громадська безпека в правовому менталітеті народу України залишається визначальною у порівнянні з безпекою індивіда. Незважаючи на численні спроби в законодавстві вибудовувати правові цінності на основі суб'єктивного права, як і колись, помітний пріоритет юридичного обов'язку, яка продовжує залишатися провідною правової цінністю нашої правової культури.
Видається, що сучасна юриспруденція, наполягаючи на верховенстві права в якості заголовної правової цінності, якраз дозволяє стосовно до кожної правовій культурі вивести соціум до правової гармонії, забезпечивши не тільки ієрархізація правових цінностей, але й вибір правових рішень на основі існуючого правового менталітету, правових традицій і правових інститутів.
На цьому шляху принципове значення має також розрізнення цінностей права (тобто тих цінностей, які затверджуються і зберігаються за допомогою права) і правових цінностей (тобто тих цінностей, які несе в собі через століття і покоління саме право, правова культура).
У підставі права знаходяться такі абсолютні цінності як збереження життя, сім'ї, власності, забезпечення безпеки, отримання знань, прийняття рішень і т.д. При цьому службова або інструментальна цінність права виражена, зокрема, в тому, щоб про...
