Зміст
державна влада ідеологія
Введення
1. Поняття і властивості державної влади
1.1 Структура влади
1.2 З'єднання і поділ влади
1.3 Особливості державної влади
2. Методи здійснення державної влади
2.1 Державна влада і ідеологія
2.2 Переконання і примус
3. Особливості здійснення державної влади в Російській Федерації
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Влада - одне з основних почав людського співжиття як загального житія, життя людей. Там, де є суспільство, є влада. І навпаки - де є влада, є суспільство. Природу влади можна зрозуміти тільки як відносини між людьми. Але, зрозуміло, влада - не всякі відносини, а тільки такі, які припускають відносини певної залежності між людьми, відносини керівника і керованого, панування і підпорядкування.
Влада - право, сила і воля над чимось (суспільством, сім'єю, окремою людиною і т.д.), можливість справляти вирішальний вплив на поведінку, почуття, позиції людей [1].
Державна влада - фундаментальна категорія державознавства і самий важкозбагненної феномен суспільної життєдіяльності людей. У поняттях "державна влада "," властевідношення "переломлюються найважливіші сторони буття людської цивілізації, відбивається сувора логіка боротьби класів, соціальних груп, націй, політичних партій і рухів. Не випадково проблеми влади хвилювали в минулому, і хвилюють нині вчених, богословів, політиків, письменників.
Видів влади багато. Всі залежить від того, з яких підстав влади кваліфікуються. За сферами впливу влади поділяються на політичну, економічну, інформаційну, духовну та ін По приналежності до якого-небудь органу - на державну, партійну, владу місцевої адміністрації, міжнародну і т.д. За структурою - на одноосібну, єдиноначальні, групову. По застосовуваних методів - на панування, насильство, авторитет. За режимом правління - на демократичну, авторитарну, деспотичну і т.д.
Державна влада як явище вивчається з соціологічних, політологічних, психологічних і інших позицій.
У державно-правовій сфері влада трактується неоднозначно. У "Великому юридичному словнику" державна влада - це сукупність повноважень по виданню законів, управління державними справами, здійснення правосуддя, а також система державних органів, що здійснюють ці повноваження [2].
В юридичній науці вона вивчається, насамперед, як інститут конституційного права, розглядаються конституційне регулювання різних сторін, елементів цього явища, способи (моделі) організації державної влади. Ці способи різні: в монархії вони інші, ніж в республіці, в унітарній державі вони відрізняються від тих, що використовуються у федеративній [3].
1. Поняття і властивості державної влади
Будучи різновидом соціальної влади, державна влада володіє всіма ознаками останньої. Разом з тим вона має чимало якісних особливостей, найважливіша особливість державної влади укладена в її політичній і класової природі. В науковій і навчальній літературі терміни "державна влада" і "Політична влада" зазвичай ототожнюються. Таке ототожнення, хоча і не безперечно, припустимо [4]. У всякому разі, державна влада завжди є політичною і містить елемент класовості.
Основоположники марксизму характеризували державну (політичну) влада як "організоване насильство одного класу для придушення іншого ". Для класово-антагоністичного суспільства така характеристика загалом і в цілому вірна. Однак будь-яку державну владу, тим більш демократичну, навряд чи допустимо зводити до "організованого насильства". В іншому випадку створюється уявлення, що державна влада - природний ворог усього живому, всякому творчості і творення. Звідси неминуче негативне ставлення до органам влади та особам, її які уособлюють. Звідси і далеко не нешкідливий соціальний міф про те, що всяка влада - зло, яке суспільство змушене терпіти до пори до часу. Цей міф є одним із джерел різного роду проектів згортання державного управління, спочатку применшення ролі, а потім і знищення держави.
1.1 Структура влади
У політичній науці під структурою влади розуміються її компоненти і рушійні сили: суб'єкт влади, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що приводить все це в рух для досягнення певної мети.
Особливістю державної влади є й те, що її суб'єкт і об'єкт зазвичай не збігаються, пануючий і підвладні найчастіше чітко розділені.
Суб'єкт влади втілює її активне, спрямовує початок. Це людина або група, що готує і розробляє певні політичні проекти і рішення і впливає на процес їх прийняття і здійснення в політичній системі. У ролі суб'єкта виступають не тільки наділені владою фізичні особи, а й сама влада у вигляді держави, уряду і т.п.
Об'єкт влади - пасивне початок у владних відносинах; це ті особи або органи, на які спрямовано дія суб'єкта влади.
У суспільстві з класовими антагонізмами пануючим суб'єктом виступає економічно панівний клас, підвладними - окремі особи, соціальні, національні спільності, класи. У демократичному суспільстві виникає тенденція зближення суб'єкта і об'єкта влади, ведуча до їх часткового збігу. Діалектика цього збігу полягає в тому, що кожен громадянин є не тільки підвладним; як член демократичного суспільства він вправі бути індивідуальним первоносителем і джерелом влади. Він має право, та й повинен брати активну участь у формуванні виборних (представницьких) органів влади, висувати і вибирати кандидатури в ці органи, контролювати їх діяльність, бути ініціатором їх розпуску, реформування. Право і обов'язок громадянина - брати участь у прийнятті державних, регіональних та інших рішень через всі види безпосередньої демократії. Словом, за демократичному режимі немає і бути не повинно тільки панівне і лише підвладних. Навіть вищі органи держави і вищі посадові особи мають над собою верховну владу народу, є одночасно об'єктом і суб'єктом влади.
Разом з тим і в демократичному державно-організованому суспільстві повного збігу суб'єкта й об'єкта немає. Якщо демократичний розвиток призведе до такого (Повного) збігом, то державна влада втратить політичний характер, перетвориться на безпосередньо громадську, без органів держави і державного управління.
Під ресурсами влади в широкому сенсі розуміється все те, що індивід або група можуть використовувати для впливу на інших.
Ресурси влади можна розрізняти за різними підставами: матеріальні (фінансові важелі впливу) і нематеріальні (вплив за допомогою засобів масової інформації), примусові (міри адміністративного покарання) і засновані на методах переконання, "силові" (з використанням військового апарату) та політичні (досягнення мети шляхом переговорів і компромісів) і т.д.
У поняття ресурсів влади входить і те, що називається легальністю та легітимністю влади.
Легітимність влади показує її фактичну значущість для людей, ступінь її престижу, її "Емпіричну" узаконеним, але не завдяки закону, що виходить від влади, а завдяки закону людської прихильності. У широкому сенсі легітимність - це прийняття влади населенням країни, визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підпорядковуватися.
Легальність влади - це її законність, що розуміється як дія через закон і відповідно з ним, тобто її юридично нормативна узаконеним [5]. Легальність служить юридичним виразом легітимності влади. Легальна влада прагне стабілізувати суспільство, утвердити в ньому порядок.
Ще одна найважливіша особливість державної влади полягає в тому, що вона проявляється в діяльності державних органів та установ, що утворюють механізм (Апарат) цієї влади. Вона тому й називається державною, що її практично уособлює, приводить в дію, втілює в життя насамперед механізм держави. Мабуть, тому державну владу часто ототожнюють з органами держави, особливо вищими. З наукової точки зору так...
