САНКТ-ПЕРБУРГСКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Курсова робота
з дисципліни Цивільний процес
Тема:
ІНСТИТУТ РОЗКРИТТЯ ДОКАЗІВ У англосаксонської І НАУКИ СИСТЕМАХ ЗАКОНОДАВСТВА
Виконала:
студентка групи Ю-303
юридичного факультету СПбГУЕФ
Тряскіна М.В.
Керівник:
доцент, к. ю. н.
Петров Михайло Вікторович
Санкт-Петербург 2011
Зміст
Введення
1. Поняття принципу розкриття доказів
2. Інститут розкриття доказів у англо-саксонської системі
Англія
США
3. Аналіз інституту розкриття доказів в АПК РФ з обгрунтуванням запозичення окремих положень у ЦПК РФ
4. Елементи інституту розкриття доказів у цивільному процесі та пропозиції по удосконаленню
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Сучасний стан суспільних відносин вимагає від законодавця і правосуддя оптимізації всіх правових інститутів і процесуальних інструментів з метою підвищення ефективності та оперативності захисту прав і законних інтересів відповідних суб'єктів. Судочинство повинно бути зручним і для сторін спору, і для суддів. Інакше кажучи, необхідно прагнення до створення передумов для отримання найкращих результатів в судовому процесі з мінімальними витратами процесуальних сил і засобів. Досягненню цього може сприяти інститут розкриття доказів.
"Послідовне проведення принципів процесуальної рівноправності, змагальності, диспозитивності виключає надання однією із сторін процесу пільг і переваг. Поряд з цим абсолютно очевидна потреба в подальшій реалізації принципу процесуальної економії, усунення затягнутості судових процедур, оптимізації ряду процесуальних інститутів, їх більш чіткого законодавчого регулювання. Інакше кажучи, слід прагнути до того, щоб домагатися найкращих, максимальних результатів у судовому процесі з мінімальними витратами процесуальних сил і засобів "[1].
Їх поведінка в рамках діючих процесуальних норм обумовлено, перш за все, традиційним для вітчизняного судочинства відомчим інтересом і бажанням зменшити і спростити обсяг роботи. Як справедливо зауважив В.П. Кашепов, "наші судді поки психологічно не готові сприймати принцип судового захисту прав громадян як пріоритетний "[2].
Що ж стосується розкриття доказів, то зіткнення первісного і зустрічного позовів в детально розробленому процесі розкриття доказів багато в чому визначає наперед б їх розгляд по суті, тобто приблизний хід подальшого судового процесу стає зрозумілим і відомим кожному. Логічно припустити, що дані процедури значно прискорять цивільний процес, давши сторонам реальну можливість заздалегідь зважити свої аргументи і прийняти найбільш вигідну для них позицію. Таке поєднання видів захисту відповідача та розкриття доказів або обміну ними може допомогти значно розвантажити суди. Подібна практика існує зараз у більшості країн світу, існувала і в Росії до 1917 р. Проте при всьому при цьому слід передбачити наслідки представлення нових, раніше не розкритих доказів.
Актуальність вивчення доказового права саме зараз обумовлена ​​низкою причин.
перше, докази завжди були і залишаються центральним правовим інститутом російського цивільного процесу, тому в період реформування останнього зростає потреба вивчення доказів і доказування.
друге, переорієнтація російського цивільного процесу на активність сторін на всіх стадіях цивільного процесу, розвиток його змагальних почав змушують переосмислити багато аспектів доказів. Тому корисно дізнатися, як вирішуються відповідні питання з країнах з змагальної системою правосуддя.
третє, в російському праві стало популярним і зручним переносити зарубіжні (особливо американські) правові інститути в російське законодавство. З одного боку, непогано використовувати вже наявні й підтверджені правові механізми. Але з іншого - правові системи Великобританії, США і Росії різні, і це повинно бути враховано в процесі законотворення.
Як ми бачимо, теоретичне дослідження інституту розкриття доказів і зустрічного позову надзвичайно актуально, оскільки в даний час в частині застосування норм про розкриття доказів є ряд практичних проблем, не врегульованих чинним процесуальним законодавством. У своїй роботі ми зробимо невеликий порівняльний аналіз досліджуваних інститутів в Росії та країнах англо-саксонської системи, а також спробуємо розібратися в причинах проблем, що виникають у зв'язку із застосуванням даних інститутів на практиці, і по можливості виявити шляхи вирішення даних проблем.
доказ англійський законодавство російський
1. Поняття принципу розкриття доказів
В цивільному та арбітражному процесі виділяють кілька етапів доказової діяльності, яка, в свою чергу, займає одне з центральних місць в цивільному судочинстві. Судове доказування являє собою сукупність етапів (стадій), без проходження кожної з яких неможливо об'єктивно встановити фактичні обставини справи і, відповідно, правильно вирішити виниклу суперечку між учасниками цивільних правовідносин [3].
Ряд авторів, наприклад О.В. Баулін [4], розглядають етапи доказової діяльності в якості елементів доказування. Ототожнення цих понять проводить Л.А. Терехова [5]. Елементи доказування, на думку О.В. Бауліна, можна розглядати як етапи лише стосовно до дослідження одного конкретного доказу, і то умовно, оскільки і його долучення до справи, і дослідження завжди супроводжуються попередньою оцінкою, крім того, завжди можливо його повторне дослідження [6]. Таким чином, висновок зазначеного автора зводиться до того, що не можна розглядати в якості етапу дії, які можуть вчинятися протягом всього процесу.
В Водночас доведення - це певний процес, який має свій кінцевий результат. Всі дослідники проблем доказування єдині в думці щодо того, що дії по збиранню, оцінці, дослідженню доказів являють собою процес. Процес, як випливає зі змісту словника С.І. Ожегова, - це "хід, розвиток якогось явища, послідовна зміна станів у розвитку чого-небудь "[7]. Дане поняття застосовно і до доказової діяльності, яка являє собою не просто сукупність елементів як складових частин складного цілого (набір конкретних дій), а саме послідовну зміну періодів у розвитку, тобто доведення - це сукупність послідовних стадій (етапів). Не можна відмовлятися від використання поняття етапу доказової діяльності, обгрунтовуючи це тим, що дані дії відбуваються протягом всього процесу. Дійсно, можна угледіти, що попередня оцінка доказів відбувається на етапі подання доказів. У той же час процес не передбачає сукупність набору статичних елементів, доказування характеризується саме розвитком, спрямованим на досягнення певного результату, а саме на встановлення фактичних обставин справи [8].
Стадія доказової діяльності - це процесуальна сторона доказування. У зв'язку з цим слід погодитися з позицією І.В. Решетниковій [9], яка розглядає збирання, дослідження й оцінку доказів в якості етапів доказової діяльності, а не її елементів.
До числу етапів доказової діяльності належить встановлення фактів, що підлягають доказуванню, збирання, дослідження, оцінка доказів. Розкриття доказів, як правило, не розглядається представниками науки цивільного процесуального права та арбітражного процесуального права в якості самостійного етапу.
С.Ф. Афанасьєв, виділяючи такий етап доведення, як представлення і розкриття доказів [10], тим самим показує, що розкриття доказів відбувається одночасно з їх поданням в процесі. Т.В. Сахнова, фактично кажучи про розкриття доказів, відносить чинені в ході даного етапу доказування процесуальні дії (обмін копіями доказів) до числа такого етапу, як подання доказів [11]. Деякі процесуалісти розглядають роз...
