Законодавче забезпечення в Україну державного будівництва в соціально-культурної (духовної) сфері
Соціально-культурна (духовна) діяльність Української держави - Складна і багатогранна сфера суспільного життя. Тому цілком справедливо до основних функцій державного управління соціально-культурної (духовної) сферою відносять організацію професійної підготовки кадрів для галузей господарства, турботу про підростаюче покоління; збереження і примноження культурного надбання; організацію відпочинку, дозвілля населення; створення сприятливих умов для заняття наукою, туризмом, спортом і т.п.
Після більше 15 років незалежності Українська держава має певні досягнення в соціально-культурній (духовній) сфері: перехід на нову структуру, термін і зміст навчання, сприяння розвитку обдарованої молоді, визначення пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної науки, відродження культури і мистецтва, туризму.
Характерною особливістю соціально-культурної сфери є те, що вона пов'язана не тільки з матеріальними цінностями, а й значною мірою з духовними потребами громадян. Законодавство у цій сфері покликано забезпечити естетичне і моральне виховання людини, її навчання, задоволення соціально-культурних потреб.
Важливим засобом проведення державної політики у сфері соціально-культурного (духовного) будівництва є законодавство. По предмету і спрямованості правового регулювання законодавство в цій сфері підрозділяється на окремі підгалузі: законодавство про освіту, науку, культуру, туризм. Розвитку і удосконалення законодавства, що регулює багатогранні суспільні відносини у цій сфері, в сучасних умовах приділяється значна увага.
законодавство України соціальний культурний
Правове регулювання в соціально-культурній сфері спрямовано на закріплення основних засад, принципів організації і діяльності органів держави (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів); удосконалення системи органів управління (центральних і місцевих); оптимальний розподіл компетенції між суб'єктами (органами загальної та галузевої компетенції, між їх різними ланками, органами місцевого самоврядування); поліпшення процедурної роботи апарату управління, порядку здійснення покладених на нього завдань і функцій.
У Концепції розвитку законодавства України, розробленої Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України передбачено, зокрема, що розвиток законодавства має здійснюватися щодо: а) традиційних галузей та інститутів права; б) сфер суспільної діяльності, які охоплюються комплексними галузями законодавства; в) основних напрямів діяльності (функцій) держави [1]. Виходячи з цього має вдосконалюватися і розвиватися законодавство, зокрема, в окремих сферах духовного життя суспільства - освіти, науки, культури, мові, релігії, видавничій, бібліотечній, музейній, архівній справі, охороні пам'ятників історії та культури і т.д.
Незважаючи на соціально-правову значимість, проблема вдосконалення нормативно-правової бази соціально-культурного будівництва в Україні не отримала ще належної уваги в дослідженнях вчених-юристів. Аналіз розвитку законодавства в цій сфері представлений окремими статтями, фрагментами монографічних робіт, підручників [2] Останнім часом вжито дисертаційні дослідження законодавчого забезпечення окремих галузей соціально-культурного будівництва [3].
У сучасних умовах державного будівництва в Україні комплексне дослідження стан і перспектив розвитку законодавства в соціально-культурнішим (Духовної) сфері, набуває особливого значення.
Надзвичайно важливим "цеглою" в правовому фундаменті незалежної Української держави став прийнятий 23 травня 1991 р. Закон "Про освіту", який регулює суспільні відносини у сфері виховання, навчання, професійної, наукової підготовки громадян. Його справедливо можна вважати своєрідною "Конституцією" освіти.
10 лютого 1998 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про професійно-технічну освіту". Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
13 травня 1999 Верховна Рада прийняла Закон України "Про загальну середню освіту ". Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної освіти, яка сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.
У 2000 р. був прийнятий Закон України "Про позашкільну освіту"
11 липня 2001 Верховна Рада прийняла Закон України "Про дошкільну освіту ", що визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на об'єднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.
17 січня 2001 Верховна Рада прийняла Закон України "Про вищу освіту". Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
Створення незалежної Української держави поставило перед управлінням наукою якісно нові завдання. Виникла нагальна потреба удосконалення систему і структури державних і громадських органів управління нею, організації наукових досліджень і розробок, підвищення ефективності наукових досліджень.
З прийняттям 13 грудня 1991 Закону "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічну діяльність" в Україні розпочався процес створення правових основ державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.
Нині цей Закон діє в редакції від 1 грудня 1998 р. під назвою: Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
25 червня 1993 Верховна Рада України ухвалила Закон "Про науково-технічної інформації ".
Цей Закон визначає основи державної політики в області науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Метою Закону є створення в Україні правової бази для одержання та використання науково-технічної інформації.
10 лютого 1995 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про наукову і науково-технічну експертизу", який визначив правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у сфері організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обгрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінка ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів дослідження.
До 1992 р. законодавство України з питань культури не мало єдиного базового системоутворюючого акту. Воно складалося з сукупності досить розрізнених за конкретним змістом в основному галузевих нормативних актів, регламентують діяльність суб'єктів і об'єктів управління в сфері мистецтва, культурно-освітньої роботи, кінематографії, телебачення і радіомовлення, видавничої справи і т.п.
14 лютого 1992 Верховна Рада України прийняла "Основи законод...
