Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Государство и право » Особливості професійного спілкування в діяльності юриста

Реферат Особливості професійного спілкування в діяльності юриста

Зміст

Введення

1. Поняття, структура, види професійного спілкування юриста

2. Загальні соціально-психологічні закономірності професійного спілкування

3. Найбільш поширені ситуації професійного (непроцесуального) спілкування юриста

Висновок

Список літератури


Введення

Юрист як суб'єкт суспільних відносин, всіляких міжособистісних контактів бере активну участь у різних видах ділового (професійного) спілкування. Йому постійно доводиться вступати в контакти з різними посадовими особами, з керівниками місцевих органів влади, з представниками підприємств, установ. Спілкування з багатьма з них в певній мірі опосередковано впливає на прийняття рішень організаційного, процесуального характеру і в цілому на всю його діяльність.

Тому, говорячи про професійному спілкуванні юриста, необхідно враховувати не тільки його процесуальні (допит, очна ставка і т.д.), але і непроцесуальні форми, в основі яких лежать прийняті в суспільстві, в тій чи іншої соціальної середовищі правила мовної поведінки, стійкі етикетні формули звернення, що відображають зовнішні прояви відносини будь-якої людини до оточуючих його людям, до різних соціальних цінностей. У контексті подібних вельми поширених випадків спілкування слід говорити про непроцессуальном спілкуванні юриста [1].

Від юриста крім знань закону потрібні ще й певні комунікативні здібності встановлювати відносини з людьми, вміння переконати людини, враховуючи його індивідуально-психологічні особливості, у важливості пропонованої йому процесуальної ролі, пробудити у нього інтерес до спілкування в зв'язку з тими чи іншими обставинами, що мають правове значення.

Таким чином, роль спілкування у професійній діяльності юриста буває настільки велика, що воно в ряді випадків грає в ній основну, провідну роль.


1. Поняття, структура, види професійного спілкування юриста

Спілкування - тонкий, багатоплановий процес встановлення і розвитку міжособистісних контактів, обумовлений спільним життям, діяльністю людей, їх відносинами, які складаються з самих різних приводів.

У більш вузькому сенсі, в контексті розглянутих проблем, спілкування є складовою частиною професійної діяльності юриста незалежно від його спеціалізації. Як пише Г.М. Андрєєва, В«люди не просто спілкуються в процесі виконання ними різних функцій, але вони завжди спілкуються в деякій діяльності В«з приводуВ» неї В»[2].

Якщо мати на увазі правоохоронну діяльність, то про спілкування можна говорити не тільки як про її структурному компоненті (подструктуре), але в ряді випадків і як про особливе, самостійне виді професійної діяльності, наприклад, коли мова йде про допит, судовому розгляді справи і т.п.

І нарешті, говорячи про професійному спілкуванні юристів, необхідно підкреслити ще одну важливу особливість: воно нерідко протікає в особливому процесуальному режимі з дотриманням певних, суворо окреслених форм комунікації, таких, наприклад, як: прийом заяв у громадян, допит, судові дебати сторін і пр.

Початок, хід і розвиток зазначених комунікативних форм у кримінальному та цивільному процесі визначаються правовими (процесуальними) нормами, розпорядчими обов'язкове дотримання встановлених законодавцем формул спілкування, процесуальний порядок мовного взаємодії сторін.

Процедура процесуально регламентованого спілкування, його формалізований, свого роду ритуальний характер стосовно до різних комунікативним ситуацій, обов'язкові умови, за яких таке професійне спілкування може здійснюватися (наприклад, гласність), ніким не можуть бути порушені. Ці процедури детально описані в законі, починаючи з підстав, без яких не може відбутися сам акт спілкування, і кінчаючи процесуальними формальностями, завершальними діалог сторін з його особливим порядком протоколювання, яке відображає не тільки зміст, але і весь хід спілкування, дотримання супутніх йому різних формальностей процесуального характеру, ігнорування яких може послужити підставою для визнання недійсними результатів, отриманих в ході спілкування, і навіть спричинити правові санкції до тих, хто порушив передбачений порядок спілкування, довільно спростив його і т.п.

Крім зазначених вище можна назвати і інші слідчі, судові процедури комунікативного характеру, що включають в себе окремі акти спілкування, які докладно не описані в законі, наприклад залучення понятих до участі в процесі. У подібних випадках законодавець детально не регламентує порядок спілкування, що інший раз створює несприятливі комунікативні ситуації, коли особа, якій, наприклад, пропонується виконати обов'язки понятого, під яким приводом ухиляється від виконання цієї ролі, тобто односторонньо виключає себе із сфери процесуального спілкування зі слідчим. Тому від юриста крім знань закону потрібні ще й певні комунікативні здатності.

Говорячи про професійному спілкуванні юриста, необхідно враховувати не тільки його процесуальні, але і непроцесуальні форми.

У соціальній психології в структурі спілкування виділяються три його неодмінні складові частини: комунікативна сторона, що складається в обміні інформацією між людьми; перцептивна сторона, тобто процес взаємного сприйняття, пізнання суб'єктів спілкування і на цій основі встановлення між ними взаєморозуміння; інтерактивна сторона, що полягає в організації взаємодії, спільних дій (діяльності) партнерів спілкування.

2. Загальні соціально-психологічні закономірності професійного спілкування

Як вже зазначалося вище, однією зі складових професійного спілкування є комунікативна сторона.

Під комунікативною стороною спілкування розуміється власне сам процес обміну інформацією між людьми. Цей обмін здійснюється за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації.

Вербальна комунікація припускає використання мови з її багатою фонетикою, лексикою, синтаксисом. Мова - найважливіший інструмент професійного спілкування, форма існування мови, який функціонує і безпосередньо проявляється в ній. Мова, мова, мислення тісно пов'язані з діяльністю людей в процесі їх спілкування між собою.

У промові виражаються соціально-психологічні особливості людини, особливості його мислення, спрямованість, ставлення до об'єктивної реальності, в тому числі і до використання самої мови.

Юристам постійно доводиться вдаватися до різних мовним формам, оцінювати особливості мовної поведінки інших осіб. Перш за все, до чужої мови слід ставитися як до джерела інформації, зокрема як до джерела доказів але справі. Однак сообщаемая інформація може набути сили докази тільки в тому випадку, якщо мова свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого протікає в певному процесуальному режимі, якщо вона знайшла форму показань. В інших випадках мова згаданих осіб може розглядатися лише як звичайних висловлювань. Процесуальне оформлення висловлювань у вигляді показань спрямоване на те, щоб підвищити їх достовірність, спонукати свідків та інших осіб більш відповідально ставитися до своїм словам.

Особливості мовної поведінки юриста безпосередньо пов'язані з його освітою, вихованням, соціальним статусом. Висловлювання юриста в процесі професійного спілкування нерідко наповнені правовими поняттями, містять мовні конструкції, що відповідають правилам мовного етикету, який впливає на встановлення і підтримання психологічного контакту, взаєморозуміння сторін.

Оскільки мова юриста має певне громадське звучання, до неї пред'являються підвищені вимоги, ігнорування яких негативно впливає на його професійний авторитет.

У ході професійної діяльності юристу необхідно постійно удосконалювати навички свого мовної поведінки, підвищувати культуру спілкування. В процесі спілкування важливо вміти не тільки говорити, але й як би з боку слухати себе, оцінюючи переконливість, зрозумілість, дохідливість власних висловлювань...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Реклама
Наверх Зворотнiй зв'язок